Загальна характеристика космічного зв`язку.

Супутниковий радіозв'язок – це космічний радіозв'язок між наземними станціями, який здійснюється за допомогою ретрансляції радіосигналів через один або декілька супутників Землі. Супутникові засоби зв'язку в тактичній ланці можуть застосовуватись тільки для забезпечення зв'язку з'єднань з вищестоящим штабом і взаємодіючими командирами (штабами).

Супутниковий зв’язок — рід зв’язку, в якому використовується ретран­сляція сигналів за допомогою апарата – ретрансля­тора, який розміщений на борту штучного супутника Землі.

Супутниковий зв’язок поєднує в собі ряд позитивних властивостей радіо, радіорелейного, тропосферного та проводового зв’язку, відіграє важ­ли­­ву роль при забезпеченні управління військами в складних умовах у всіх видах їх бойової діяльності.

Засоби супутникового зв’язку дозволяють здійснювати дуплексний ба­гатоканальний телефонний, телеграфний, факсимільний зв’язок і пере­да­чу даних, а також передачу телевізійної та телеметричної інформації.

Супутниковий зв’язок може здійснюватись безперервно чи сеансами і має наступні особливості: можливість забезпечення зв’язку на ве­ликій відстані при охоплені значних площ території; швидке розгортання і ввід в експлуатацію ліній незалежно від їх протяжності; можливість вста­нов­лення зв’язку через територію зайняту противником, а також через важко­доступні ділянки місцевості, які неможливо подолати; забезпечення зв’язку як з нерухомими, так і з рухомими об’єктами; можливість передачі повідомлень одночасно вели­кій кількості кореспондентів; високу маневреність каналами і напрямками зв’язку; можливість роботи станції по декільком напрямкам зв’язку одночас­но; високу ступінь централізації управління зв’язком.

До основних недоліків супутникового зв’язку відносяться: наявність ве­ликих зон радіобачення, що дає можливість противнику вести перехват передач і створювати завади роботі бортових ретрансляторів штучних су­пут­ників Землі та малий діапазон роботи супутникових станцій.