Екологічний стан довкілля України

На сьогодні рівень техногенного навантаження на довкілля України залишається занадто високим. Якщо раніше найбільшу небезпеку для людини становили пестициди, кислотні дощі та розливи нафти, то нині домінуюче місце в безпеці життєдіяльності нашого суспільства посіло забруднення "важкими" та "малими" металами. Це спричинено діяльністю вітчизняних підприємств, які в останні роки нарощували екологічно небез­печні виробництва.

Основними представниками "важких" металів є: свинець, ртуть, кад­мій, марганець, мідь, цинк. А до "малих" металів належать оксиди заліза, хрому, нікелю та інших легувальних домішок, створених на їх основі.

В атмосферному повітрі більшості промислових центрів концентрація діоксиду азоту, вуглецю, сірки перевищує гранично допустимі норми. Най­більшого негативного впливу зазнають міста Дніпропетровськ, Донецьк, Дніпродзержинськ, Маріуполь, Кривий Ріг, Дебальцеве, Макіївка, Запо­ріжжя, Луганськ, Краматорськ, Київ, Одеса.

Дослідження показали, що особливо небезпечним у забрудненні родю­чого шару ґрунту є свинець, який за небезпечністю посідає третє місце після радіоактивного цезію і нікелю. Суттєве забруднення ним довкілля спричинила аварія на ЧАЕС. Свинець використовувався для захисного перекриття над ядерним реактором станції (маса такого перекриття — понад 1,5 тис. тонн). А в результаті теплового вибуху частина цього пере­криття випарувалася в повітря та випала у стані аерозолю на грунт, в річки та ставки, звідки зараз свинець постійно переходить в харчові продукти і далі до організму людини. Крім того, джерелом утворення випарів і винцю є фарби, бензин, а також зварювальні та паяльні матеріали.

Усі хімічні речовини, що негативно впливають на організм людини називають ксенобіотиками. Причому найбільш уразливі до них діти, вагітні жінки та особи таких професій, як шофери (вплив тетраетилу свинцю), зварники (вплив марганцю, фтору, нікелю), паяльщики (вплив олова і свинцю), сільськогосподарські працівники (вплив металоорганіч­них пестицидів).

Яку ж небезпеку для людини спричиняють найбільш поширені ксено- біотики?

Свинець — спричиняє артеріосклероз мозку і серця, знижує розумову діяльність, ушкоджує нирки і печінку, негативно впливає на репродук­ційну функцію.

Оксид вуглецю (СО) — це чадний газ без кольору та запаху (утворю­ється при неповному згоранні вугілля, газу, дерева, нафти, бензину). Він руйнує еритроцити (червоні кров'яні тільця), які транспортують кисень до клітин тіла. Від цього настає кисневе голодування, ядуха і смерть.

Оксид азоту — утворюється в районах, в яких розміщені металургійні заводи і ТЕС. Він сприяє утворенню в дихальних шляхах людини азотної кислоти, яка подразнює її слизові оболонки і спричиняє тяжкі захворю­вання.

Шкідливі вуглеводні (парафін, нафтен, бензпірен) — це випари палива, що виділяються з двигунів внутрішнього згорання. Вони утворюють смог (синюватий прозорий туман), що подразнює оболонки очей, гортані та порушує кровообіг людини.

Діоксин — це випари, що утворюються від гербіцидів, флуоресцентних ламп та при роботі електронних пристроїв. Вони спричиняють рак, анома­лії розвитку плоду, хвороби шлунку і шкіри.

Кадмій — використовується в батарейках і мінеральних добривах. Ушкоджує печінку і нирки людини.

Вченими доведено, що значної екологічної шкоди завдають і мобільні телефони, кількість яких зростає. їх небезпека зосереджується в батарей­ках, які містять кадмій, літій, нікель.

Встановлено, що сукупний обсяг свинцю з відпрацьованих батаре­йок мобільних телефонів може сягати 2 тонни на рік по всій Україні. А це вимагає більш обережного поводження з мобільними телефонами та впро­вадження ретельного збору і вторинної переробки відпрацьованих бата­рейок.

Крім того, нагальну проблему сьогодні становить накопичення токсич­них відходів промисловості. За станом на 1 січня 2002 року загальний обсяг токсичних відходів промисловості України склав 2,8 млрд. тонн. А місця їх зберігання не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що спричиняє інтенсивне забруднення грунту, повітря та поверхневих і підземних вод.

Серйозною проблемою залишається наявність значних обсягів заборо­нених і непридатних для використання у сільському господарстві пестици­дів, вироблених ще в 1960-70 ті роки. Значна їх кількість (майже 65 %) — це невідомі препарати, які складаються безпосередньо на полях під відкритим небом. Це призводить до того, що вони вимиваються дощем і потрапляють до грунтів сільськогосподарських угідь, до водоймищ та випаровуються в атмосферу, звідки потрапляють до організму людини, зумовлюючи різні захворювання.

Отже, розуміючи постійну загрозу екологічному стану довкілля, необ­хідно уже тепер і негайно переходити на шлях так званого "альтернатив­ного господарювання", яке передбачає:

· "екологізацію" промисловості й сільського господарства, щоб вони були нешкідливими для природного середовища і забезпечували спожи­вача екологічно чистими продуктами;

· максимальну утилізацію відходів промисловості і господарської діяльності суспільства;

· підвищення рентабельності та безпеки господарювання.