Амброзія — небезпечний представник урбанофлори

Серед небезпечних для здоров'я людини чинників, які викликають такі різноманітні алергічні хвороби, як дерматити, запалення та набряки верхніх дихальних шляхів, бронхіальну астму та багато інших інколи навіть смер­тельних хвороб, значне місце посідають рослини. Особливу небезпеку ста­новлять ті рослини, що ростуть безпосередньо у населених пунктах, поруч із домівками, у скверах та парках. Саме тому детальне вивчення урба­нофлори, виявлення та дослідження отруйних і небезпечних для здоров'я людини рослин є важливою проблемою міжнародного значення. Адміні­страції великих міст Західної Європи, Америки, Азії та Африки надають величезні кошти для дослідження шкідливих місцевих рослин з метою встановлення їх локалітетів, зменшення експансії та збереження здоров'я людей.

Одним з найпоширеніших алергенів є пилок амброзії полинолистої, яка понад сто років тому була випадково завезена з Північної Америки до Європи разом з насінням конюшини та жита. Згодом ця рослина потрапила і до України. Сьогодні її по праву можна вважати справжнім зеленим агре­сором, який витісняє рослини природної флори. Амброзію полинолисту можна зустріти на пустирищах, занедбаних клумбах, нескошених газонах, біля житла та кладовищ, на городах, смітниках, насипах, уздовж залізниць, автомобільних шляхів та інших відкритих місцях, де для неї немає кон­куренції. Відповідно до законодавства України, цю рослину віднесено до карантинних бур'янів, проникнення яких на територію країни знаходиться під пильним наглядом спеціальних служб.

Ряд Амброзія із родини Айстрові вперше описав К. Ліней у 1753 році. Родова назва була запозичена з грецької мови та означає "безсмертя". У давньогрецькій міфології "амброзією" називали "їжу богів", що нібито надавала їм безсмертя. Цей ряд нараховує у світовій флорі 30 видів. Окрім амброзії полинолистої, адвентивними рослинами флори України є ще три його представника — амброзія безкрила, амброзія трироздільна, амброзія лисоколоса.

Амброзія полинолиста є одним із поширених видів на території України. Це однорічна світлолюбна, посухостійка рослина, головний корінь якої заглиблюється у грунт на 4 та більше метрів. Рослина сірувато-зеленого кольору, 30-250 см заввишки. Стебло прямостояче, міцне, дещо розгалужене, трішки борозенчасте, як і вся рослина, вкрите їжакуватими волосками. Листки 5-12 см завдовжки, зверху зелені, не опушені, з ниж­нього боку сіро-зелені, з густим щетинистим опущенням. Верхні листки за формою та розташуванням на рослині відрізняються від нижніх — вони чергові, сидячі, перистороздільні або майже цілісні, нижні — супротивні, з черешками, подвійно перистороздільні. Квітки зібрані у роздільностатеві зелені кошики.

Чоловічі квітки у китицеподібних суцвіттях розміщуються на кінці гілок, жіночі — по одному в пазухах листків або під чоловічими суцвіттями. Плоди— сім'янки яйцеподібної форми, зеленувато-сірі, гладенькі, знаходяться всередині затверділої обгортки, дуже дрібні (2,5 х 1,5 мм), вага 1000 насінин в обгортці приблизно 2,5 г. Одна рослина може утворювати до 100 тисяч насінин, які достигають восени.

В Україні в серпні-вересні повсюди розпочинається цвітіння амбро­зії. Цікавою особливістю рослин є те, що першими приблизно на десять днів раніше від жіночих, зацвітають чоловічі квітки. У цей час, заданими фахівців, щороку втричі зростає кількість хворих на поліноз — алергічну хворобу, яку спричиняє пилок рослин. Пилкові зерна амброзії в органах дихання викликають хворобу, що має назву "осіння пропасниця". У хворих виникає сльозоточивість, дерматити, набряки слизової оболонки дихаль­них шляхів, бронхіальна астма, підвищується температура, настає задуха та навіть смерть. Небезпечним є і те, що пилок амброзії — перехресно реа­гуючий алерген. Це означає, що у пацієнтів з алергічними реакціями на амброзію підвищена вірогідність повтору подібних проявів при дії й ін­ших алергенів. І навпаки — у хворих, які страждають на інші алергічні хвороби, можливі їх загострення у період цвітіння амброзії. Статистичні дані свідчать, що сьогодні кожному третьому мешканцю планети лікарі ставлять діагноз "алергія". Це термін був уперше запропонований дитя­чим лікарем К. Пірке у 1906 році для опису специфічної реакції у деяких дітей на введення їм протидифтерійної сироватки. Про своєрідну реакцію організму, а саме — виникнення нежиті від аромату троянди повідомляв ще давньогрецький лікар Гален у другому тисячолітті до нашої ери. Інга­ляційним шляхом потрапляють в організм випари деяких хімічних сполук, пил, пилок та інші алергени. Хоча у природі й існує понад 20 тисяч алерге­нів, проте найнебезпечнішим є пилок амброзії!

Пилкові зерна амброзії полинолистої сферичної форми, приблизно 20 мкм у діаметрі, з шипуватою екзиною. Саме такими гострими шипами і подразнюються слизові оболонки дихальних шляхів. Пилок легко розно­ситься вітром на великі відстані. Так, ділянка бур'яну площею один ква­дратний метр може викликати алергію у тих, хто мешкає в радіусі ста кілометрів. На сьогоднішній день детально вивчені біологічні особливості цієї отруйної рослини та шляхи її поширення. Насіння амброзії, яке оси­палося восени, проростає в кінці квітня — на початку травня. Перекопу­вання грунту лише у незначній мірі зменшує кількість проростків. Насіння зберігає схожість до 5 років. Амброзія полинолиста краще розвивається в умовах короткого дня, тому зі зменшенням довжини дня в другій поло­вині літа, вона прискорює свій ріст. У північних районах, в умовах довгого літнього дня ця рослина не утворює плодів. Цим явищем пояснюється те, що амброзія масово поширилась на півдні України, зокрема в Запорізькій, Одеській, Дніпропетровській областях. У сільському господарстві широко використовують розроблені заходи боротьби з цією рослиною: запрова­дження сівозміни, очищення зерна, дотримання правил карантину, після­жнивне глибоке лущення стерні тощо.

Одним з найефективніших заходів по звільненню ділянок від цього бур'яну є його знищення навесні, ще до початку цвітіння— працювати з амброзією під час цвітіння категорично заборонено. Хоч амброзія полино­листа є однорічною рослиною, проте її обов'язково потрібно виривати з ко­рінням, оскільки від залишеного коріння до кінця вегетаційного періоду можуть ще відрости нові квітконосні пагони. Боротися з амброзією зобов'я­зані не тільки відповідні служби, а й усі, хто має приватні земельні ділянки, засмічені небезпечною рослиною.