Якими саме рослинами?

У кожному будинку (не кажучи вже про офіс, нашпигований комп'ютер­ною технікою) мають бути кактуси, і чим більше, тим краще. Як стверджу­ють учені, кактуси нейтралізують вплив на організм різних видів випромі­нювання, у тому числі радіоактивного. Ставити їх краще біля комп'ютера, а щоб вони захищали житло від несприятливого вуличного фону — на під­віконнях.

Кущик кімнатної троянди, яка краще від усіх рослин підтримує і кори­гує біополе людини, допомагає позбутися втоми і дратівливості. Аромат троянди приємно впливає— недарма її називають царицею квітів. Осо­бливо позитивний ефект троянди посилюється тоді, коли в тій самій кім­наті росте м'ята.

Цікавими є дослідження японських учених щодо здатності м'яти під­вищувати працездатність людини. Ще далі просунулися американські дос­лідники. Експериментальним шляхом вони довели, що запах м'яти бадьо­рить і зосереджує увагу значно більше, ніж гірське повітря.

Чудовий позитивний ефект цієї рослини був відзначений в умовах роботи з комп'ютерами, і тому деякі американські фірми вирішили вмон­тувати в комп'ютерні системи спеціальні джерела, що через певні про­міжки часу подають легкий аромат м'яти.

Античні лікарі високо цінували лікувальні властивостей алое. Співро­бітники американського агентства з аеронавтики і космічних досліджень (НАСА) з'ясували, що ця рослина — унікальний очисник повітря.

Бажано мати в будинку хоча б один кущик герані, що дезінфікує і дезо­дорує повітря, знімає головний біль.

Варто приділити увагу такому "очиснику повітря", як хлорофітум. Цю рослину можна побачити в багатьох квартирах. Американські вчені встановили, що хлорофітум діє не гірше від кондиціонера, і саме йому належить перше місце серед кімнатних квітів за здатність очищувати пові­тря й поліпшувати мікроклімат приміщень.

Має сенс виростити з кісточки цитрусове дерево — апельсин чи лимон. Воно очищає повітря, добре впливає на вегетативну нервову систему. Наре­шті, є кімнатні рослини, що виділяють негативні іони, роблячи повітря сві­жим і легким для дихання. Це туя, кипарис, і їх теж можна виростити з на­сіння.

Сьогодні практична медицина йде шляхом насичення людського орга­нізму іонізованим повітрям, щоб забезпечити його активним киснем. Усі методи, в основному, спрямовані на лікування хвороби, а методи іоніза­ції — як на лікування, так і на профілактику захворювань.

Клімат і здоров'я.

Мабуть найхарактернішою рисою епохи, в яку ми живемо, є те, що діяльність людства стала провідною силою в розвитку природних процесів, разом з тим і кліматоутворюючих.

У формуванні процесів пристосування до навколишнього середовища значна роль належить клімато-погодним факторам.

Важливими елементами погоди і клімату є температура і вологість повітря. Найбільша вологість протягом доби при інших рівних умовах спостерігається зранку, найменша — після полудня. Для людини вважаються комфортними умови, при яких вологість становить 50%, а температура повітря +16 - +18 °С.

Те, що взимку різні застудні захворювання зустрічаються частіше, ніж влітку, всім відомо. Але зима на зиму не схожа. Якщо стоїть суха рівна зима, хворіють менше. Якщо погода з різкими коливаннями температури, мокрим снігом, дощами, то це шкідливо впливає на здоров'я, виникають епідемії.

По різному реагують люди на температуру. До холоду найбільш чут­ливі худі люди. В холодну погоду вони почувають себе незатишно, некомфортно. Для повних людей значно гіршою є спека.

Всі, напевно, помічали, як змінюється погода залежно від вітру. А чи змінюється від вітру самопочуття? Найбільш вивченим є південний вітер. При його наближенні деякі люди скаржаться на мігрень, безсоння. При­чому дія вітру не пов'язана із його силою — від неї легко сховатись за сті­нами будинків. При вітрі змінюється температура, тиск, вологість. Саме їх перепади впливають на самопочуття.

Залежно від погоди використовують тканини з різними властивостями. У холодну пору року одяг повинен захищати від надмірних втрат тепла, а коли жарко — допомагати тепловіддачі.

На білизну надягають сукні, спідниці, светри, верхні сорочки, джем­пера, костюми. Це кімнатний одяг. Тканини для цього одягу підбирають залежно від пори року. Коли тепло, використовують бавовняні тканини: ситець, сатин, вельвет, байку та ін. Літній одяг має бути світлим, для того щоб краще відбивалися теплові промені. За допомогою одягу можна регулювати і потік ультрафіолетових променів. Так, світлі тканини зі штучного шовку найбільше пропускають ультрафіолетових променів, а темні, щільні, бавовняні — менше.

У холодну пору року одягають одяг для вулиці. Він повинен мати низьку теплопровідність, тому для зимового одягу підбирають тканини товсті, пористі. Пальто шиють на ваті або шерстяному ватині. Кращий головний убір у сильні морози — хутряна шапка. У весняно-осінній період можна носити в'язані шапки, кашкети, берети, фетрові капелюхи. Улітку, у жаркі сонячні дні, бажано носити бриль, панаму, кашкет з козирком зі світлої парусини або піке для захисту голови від прямих сонячних променів. Під час сирої або дощової погоди цей одяг захищає інший одяг від промокання. Зручні щодо цього плащі з капюшонами. Для дому доцільно мати окремий одяг. Він має бути простим і легким.

Потрібно ретельно стежити за чистотою верхнього одягу, бо ми буваємо і в різних місцях, де можуть бути і хворобливі мікроби, і шкідливі хімічні речовини. Його систематично треба чистити, прасувати і провітрювати, І регулярно міняти або прати ті місця на підкладці, які безпосередньо торкаються тіла: кінці рукавів, комірці. Неможна забувати й про кишені — у них міститься багато бруду, мікроорганізмів.

Купуючи взуття, дуже важливо підібрати його відповідно до форми й розміру стопи. Слід ураховувати, що при ходьбі, коли людина стом­люється, стопа збільшується. Взуття не повинно бути надто просторим, бо можуть з'явитися натерті місця. У тісному взутті зі звуженим носком від постійного стискування викривляються пальці, з'являються мозолі, садна, узимку — відморожування, у літній період — посилена спітнілість. Стис­кування судин шкіри спричиняє застій крові, порушуючи живлення м'язо­вих тканин. Змінюється скелет стопи, з'являється плоскостопість. У правильно підібраному взутті можна ворушити пальцями.

Особливо уважно треба вибирати дитяче взуття. Великий палець стопи має бути у випрямленому положенні, щоб запобігти деформації стопи. Дитяче взуття купують на розмір більшим. За рік, особливо влітку, стопа у дитини збільшується приблизно на півтора розміру.

Гігієнічним вважається взуття із широким носком і на низькому каблуці (1-2 см). При цьому маса тіла рівномірно розподіляється на всю стопу, і ходьба не втомлює. Такий каблук помірно збільшує склепіння стопи, підвищує її амортизаційні можливості й забезпечує рівномірний кровоо­біг у судинах. Вихідне взуття може бути на вищому каблуці. Для дівчат-старшокласниць — не вище 3 см. При носінні взуття на високому каблуці центр маси переноситься вперед, а тулуб відхиляється назад. У результаті змінюється положення хребта і тазових кісток, що може призвести до їх неправильного зростання, збільшення западини в попереку і зменшення повздовжнього розміру таза. Ці анатомічні зміни можуть згодом усклад­нити пологи. Крім того, через велике навантаження на передній відділ стопи перенапружуються її м'язи і зв'язки, розвивається плоскостопість.

Щоб забезпечити нормальний кровообіг в усіх ділянках стопи, взуття має бути м’яким, легким, відповідати умовам праці, клімату, порі року.

Улітку найбільш гігієнічне відкрите взуття: сандалети, босоніжки, туфлі, у яких верх з текстилю або інших матеріалів з пористою структу­рою, а підошва - шкіряна. Таке взуття легке, добре пропускає повітря та водяну пару.

Весняно-осіннє взуття має бути теплим і вологонепроникним. Це шкі­ряне взуття: туфлі, черевики, чобітки з підкладкою з фланелі, шерстяної або напівшерстяної тканини. Як додаткове утеплення— устілки з фетру й сукна, шерстяні шкарпетки. У суху погоду можна носити замшеве взуття. Взуття із синтетики погано вбирає піт, тому його надівають на бавовняні або тонкі шерстяні шкарпетки. Це взуття для вулиці. У дощ зручні гумові чобітки або інше взуття, підошва якого з каучуку, нейлону, гуми та інших водонепроникних матеріалів. Це взуття надівають на теплі шкарпетки, які щоденно міняють.

Зимове взуття— черевики, чобітки— виготовляються із шкіри на теплій шерстяній або повстяній підкладці, на хутрі. Колір верху — чорний або коричневий для кращого вбирання сонячних променів. Найінтенсивніше іде тепловіддача крізь підошву взуття, тому зимове взуття роблять зі збільшеною кількістю шарів і більшою товщиною матеріалів.

У домашніх умовах носять взуття, в якому нога може відпочити і яке зручне для виконання домашніх справ.

Взуття чистять відразу як приходять додому.