ЛЕКЦІЯ 3 ГРАМАТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ І ПЕРЕКЛАД СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ

(3 години)

ПЛАН

1. Граматична форма й синтаксична конструкція.

2. Граматичні трансформації.

3. Амбівалентність синтаксичних конструкцій.

4. Залежність перекладу компаративної конструкції від жанру матеріалу, що перекладається.

5. Переклад абсолютних конструкцій.

6. Експресивна функція абсолютних конструкцій.

1. Граматична форма й синтаксична конструкція.

У практиці перекладу граматичні трансформації, як правило, сполучуються з лексичними. У багатьох випадках змінення конструкції речення спричиняється лексичними, а не граматичними причинами. Оскільки комунікативне навантаження речення потребує ретельного вибору слів, аби мати правильне й точне відображення в перекладі, рішення перекладацького завдання залежить від вдалого вибору форми слова, його граматичної категорії. Отже, з практичної точки зору є доцільним розглядати граматичні трансформації окремо, абстрагуючись від лексичного наповнення конструкцій.

Граматичні відповідності між мовами різних систем у переважній більшості випадків можуть бути тільки функціональними. Але навіть коли знайдено оптимальну структуру речення у перекладі з урахуванням усіх факторів, виникає важливе питання про вибір найкращого порядку слів. При перекладі на рос/укр. мови це переважно стилістична проблема, яка потребує розгляду в літературознавчому плані.

Кваліфікований переклад починається зі стадії, коли іншомовне речення вже осмислене перекладачем, а отже, його граматичну структуру розкрито. Під впливом різних факторів перекладач має звертатися до граматичних трансформацій, найважливіші з яких полягають у повній або частковій реконструкції речення, у заміні частин мови і членів речення у перекладі. Нерідко трансформація необхідна навіть при існуванні в рос./укр. мовах аналогічної структури.

Граматичну форму і синтаксичну конструкцію не уявити в процесі перекладу як щось самостійне, у відриві від їх лексичного наповнення. Однак, розмаїття граматичних засобів уможливлює їх використання для виділення й посилення певних моментів висловлювання. Це здійснюється не тільки емфатичною побудовою речення, але й вибором конструкції певного типу, яка створює найкращі умови для найрельєфнішого вираження думки.

Функціональний принцип передання синтаксичних конструкцій у перекладі ґрунтується на визначній ролі функції речення в семантичному й експресивно-стилістичному відношенні, тому що не форма, а функція робить реченням сполучення слів. Формою й типом речень європейські мови схожі, тому загалом переклад не викликає серйозних труднощів для кваліфікованого й досвідченого перекладача.

2. Граматичні трансформації полягають у перебудові структури речення в процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Зазвичай, коли змінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні – часткова. Окрім заміни членів речення можуть замінюватися і частини мови. Частіше за все це відбувається одночасово.

Важливо враховувати всі фактори, які можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме:

1) синтаксичну функцію речення;

2) його лексичне наповнення;

3) його смислову структуру;

4) контекст (оточення) речення;

5) його експресивно-стилістичну функцію.

Граматичні трансформації, що стосуються синтаксичної структури речення, можуть змінювати підмет і присудок:

Long habit has made it more comfortable for me to speak through the creatures of my invention. I can decide what they would think more readily than I can decide what I think myself.

В силу долголетней привычки мне удобней высказываться через посредство вымышленных мной людей. Решать, что они подумали бы, мне легче, чем решить, что думаю я сам.

Перше речення трансформовано. Друге повністю відтворює структуру оригіналу, якщо відкинути непотрібне в російській мові модальне дієслово, що відповідає англійському can.

Граматичної трансформації може також потребувати контекстуальне оточення. Найчастіше це спостерігається при перекладі англійських періодів, або ряду речень, що починаються з одного й того самого особового займенника. Стилістична норма рідної мови цього не припускає.

He sat now by the stream watching the clear water flowing between the rocks... He crossed the stream... He knelt by the stream &, pushing his automatic pistol around his belt... he lowered himself with a hand on each of two boulders & drank from the stream. (e. Hemingway. For whom the Bell Tolls)

Третє речення у перекладі цього фрагменту перебудовано:

Он сидел у ручья, глядя, как прозрачные струйки бегут между камнями... Он перешел ручей... Потом он встал на колени, передвинул револьвер, висевший на поясе, на спину, пригнулся, упираясь руками в камни, и напился из ручья.

Майже найрозповсюдженим прийомом граматичних трансформацій слід вважати заміну англійських іменників рос./укр. дієсловами, що пов’язане з багатством і гнучкістю дієслівної системи рідної мови. Візьмемо хоча б префіксальні дієслова, близькі за значенням, але такі, що не мають прямих відповідників в англійській мові: ждать, ожидать, поджидать, выжидать; умереть, помереть; обмереть, замереть; забыть, позабыть.

Заміна іменника дієсловом може спричинятися, по-перше, відсутністю іменника в рідній мові, по-друге, необхідністю змінити будову речення згідно з нормами мови перекладу.

Drowning is the biggest killer of children & young people in twenty-one countries, according to a World Health report published in Geneva yesterday.

Від російського дієслова утонуть іменника дії немає, ось чому заміна при перекладі необхідна. Можна використати особову форму дієслова тонут, а кращим варіантом буде дієприкметник в російській мові і зворот в українській:

По данным отчета Всемирной организации здравоохранения, опубликованного вчера в Женеве, из числа детей и подростков, погибающих от несчастных случаев в 21 стране, наибольший процент приходится на утонувших.

Так само в процесі перекладу прикметники можна замінювати іменниками, дієсловами й прислівниками. Такі ж зміни можна здійснювати з дієприслівником ІІ в атрибутивній функції.

Існує і протилежна тенденція, коли англійські прислівники замінюються в перекладі іншими частинами мови в силу відсутності або невживаності російського/укр. прислівника:

The accusation has been disproved editorially (The Guardian)

Звинувачення було спростовано у передовій статті.

Можна було б також навести численні приклади номінативної побудови газетних заголовків, які здатні увести в оману читача, який не спромогся прочитати статтю: Vatican Protest зовсім не означає протест Ватикану, а навпаки: протест проти призначення послаСША у Ватикан.

Не слід забувати, що англійські номінативні конструкції потребують особливої точності й прозорості. Отто Єсперсен наводить приклад двозначності (рос. двусмысленности) англійської номінативної конструкції, цитуючи Ходжсона:

An attorney, not celebrated for his probity, was robbed one night on his way from Wicklow to Dublin. His father, meeting Baron O’Grady the next day, said: «My lord, have you heard of my son’s robbery?» «No, indeed», replied the Baron, «pray, whom did he rob?»

Адвоката, не отличавшегося особой честностью, однажды ночью ограбили, когда он ехал из Уиклоу в Дублин. На следующий день его отец, повстречавшись с бароном О’Грэди, спросил его: «Вы слышали, милорд, об ограблении моего сына?» «Нет, не слыхал», – ответил барон. – «А кого он ограбил?».

Англійське словосполучення my son’s robbery може мати 2 функції: суб’єкту і об’єкту, залежно від контексту і обстановки. До того ж, репутація адвоката давала барону підстави запідозрити його в тому, що грабіжником був він сам.

3. Амбівалентність синтаксичних конструкцій.

У ході історичного розвитку деякі синтаксичні структури англійської мови набули подвійної функції, причому нерідко ці функції прямо протилежні одна одній, тобто амбівалентні. Їхнє значення розкривається у контексті, але не завжди так вже легко встановити, в якій з цих функцій використана дана структура. Вірогідною є, наприклад, можливість помилитися, розкриваючи модальне й немодальне значення сполучення «дієслово to be + інфінітив»:

He was the first to speak – Він мусив виступати першим чи Він виступав першим. Така синтаксична амбівалентність породжується тенденцією англ. мови до економії мовних засобів, особливо в живому мовленні, якому не заважає деяка неточність, бо вона легко з’ясовується у спілкуванні.

Інша справа – це писемне мовлення. Наявність амбівалентних абсолютних зворотів у документальних текстах викликає серйозні і цілком ґрунтовні заперечення, бо різночитання у документах призводять до хибного перекладу. Можна для ілюстрації розпливчатості англ. синтаксису навести анекдотичну фразу Отто Єсперсена: He swore the day he was born, яку з однаковим правом можна перекласти як Він прокляв той день, коли народився і як Він вилаявся у той день, коли народився.

Так само інфінітивний зворот може мати як цільову, так і приєднальну функції, тобто значення результату: He went to the USA never to return – Він поїхав до Сполучених штатів, щоб залишитися там назавжди або Він поїхав до Сполучених штатів і залишився там назавжди. Добре, якщо у подальшому викладенні ця недомовленість уточнюється.

У синтаксисі однорідних членів також присутні риси амбівалентності. В англійських реченнях з однорідними членами є такі, в яких при однорідних присудках є тільки один формальний підмет, чи один додаток, коли насправді маються на увазі декілька діячів або об’єктів дії. Так, у статті про засилля Голівуду в англійській кінематографії наводяться такі причини падіння відвідування кінотеатрів Англії:

Some blame it on television, or the weather, or Bad films, or slimmer purses (Daily Worker).

Цілком очевидно, що some – тут різні особи, і в перекладі потрібне їх розмежування:

Одни винят в этом телевидение, другие – плохую погоду, третьи – плохие фильмы, четвертые – отощавшие кошельки.

У нарисі «Колумб не був першовідкривачем Америки» Дейл Карнегі так описує труднощі, з якими Колумб зіткнувся, намагаючись зібрати екіпаж для далекої подорожі:

Everyone was afraid to go. So he went to the waterfront & boldly seized some sailors & forced them to go. He begged & bribed & threatened others. (D. Carnegie. Little-Known Facts about Well-Known People).

Тут тільки попередній і наступний контекст допомагає зрозуміти, що «упрошував, підкупав і залякував» Колумб не одних і тих самих, а різних людей. І тоді перекладений фрагмент буде таким:

Усіх утримував острах. Тоді він відправився до порту і ледве не силомиць увів із собою декілька матросів. Одних він завербував умовляннями, інших – улещенням, третіх – погрозами.

Відсутність диференціації підметів або додатків при однорідних присудках може легко увести в оману необачливого перекладача.

Особливо «підступною» конструкцією англійського синтаксису слід визнати так званий порівняльний зворот з формальним значенням рівності, коли перекладач приймає його формальну структуру порівняння що за чисту монету. Між тим, компаративні конструкції існують на двох різних мовних рівнях: синтаксичномуйфразеологічному.

Ще за часів В. Шекспіра існували фразеологічні звороти типу: «as прикметник + as + any, anything, anywhere», такі, наприклад, як as bold as brass, as cool as a cucumber, Like nothing on earth, as old boots, so pleasant as anything тощо.Такі звороти, як це визнано багатьма лінгвістами, мають функцію фразеологічного інтенсифікатора, інакше – посилювача.

Компаративна конструкція в функції фразеологічного інтенсифікатора часто виражає абсолютне або відносне перевершення. Коли перекладач не бере цього до уваги, переклад може набути абсурду, що нерідко q траплялося у перекладацькій практиці. Наприклад, в одному з перекладів роману Т. Драйзера «Дженні Герхардт» було викривлено смисл компаративної конструкції:

The Senator knew common & criminal law, perhaps, as well as any citizen of his state – Сенатор знал обычное и уголовное право, пожалуй не хуже любого гражданина его штата.

Насправді, поза усіма сумнівами, сенатор, до того ж юрист за освітою, знав право краще за будь-якого громадянина свого штату. З іншого боку, абсурдно навіть припустити, що кримінальне право, що ґрунтується на судових процесах, так вже добре відомо пересічному громадянину Америки.

4. Залежність перекладу компаративної конструкції від жанру матеріалу, що перекладається

Зіставлення численних прикладів використання конструкції, що розглядається, показало, що як інтенсифікатор вона є перемінною величиною, яка часто залежить від жанра твору. В художньому тексті, завдяки виразності використаних засобів, зворот набуває додаткової експресивності, яка має знайти своє відображення у перекладі. Навпаки, у перекладі газетно-інформаційного, документального, а також науково-технічного текстів не буде додаткового експресивного елементу, який потребував би передачі, окрім тих випадків, коли емфатичність висловлювання підкреслюється додатковими засобами. Наприклад, у монографії Х’ю Сіді, президенту Кенеді, пишеться:

In his hand was a copy of the speech he would give to the U.S. & the world. It was, perhaps, as tough as any president has ever had to give in peace time.

Навіть не знаючи змісту попередніх речень, з вузького контексту двох наведених фраз можна заключити, що автор підкреслює надзвичайну важливість промови Кенеді. Таким «вказуючим мінімумом» тут є прислівник ever.

У нього в руці був текст промови, з якою він звернувся до американського народу і народів усього світу. Мабуть, це була найрішучіша заява, з якою колись звертався будь-який президент США у мирний час.

У тій самій книзі Сіді зустрічається приклад «проміжного» застосування конструкції, яку краще передати літотою. Літота – це стилістична фігура навмисного пом’якшення виразу шляхом заміни слова протилежним, але негативним за значенням: «непогано» замість «добре», «не заперечую» замість «погоджуюсь» і таке інше:

He may grant an interview while he swims, & the number of sun-lighted conferences on his patio or on one of his boats are so many, they have gone uncalculated. Yet they have been as vital as any other conferences.

Он дает интервью в плавательном бассейне, а количество конференций и совещаний, проведенных им под открытым небом, на веранде Белого дома или на одной из его яхт, так велико, что им потерян счет. Однако они имеют не менее важное значение, чем другие.

Ще один різновид літоти може бути визначений як літота-гіпербола – стилістична фігура явного і навмисного применшування, приниження й зневажання, яка має на меті посилення виразності. По суті – це різновид гіперболи. Літота-гіпербола завжди передає тільки функцію фразеологічного інтенсифікатора.

Вибір способа перекладу залежить від екстралінгвістичного контексту. Адже далеко не одне й те саме: найвищій ступінь якості чи літота, де сила виразності полягяє, передусім, у тому, що це свідоме применшення зрозуміле учасникам комунікації.

У передмові до збірника «коротких оповідань» про Едгара По говориться таке:

Poet, literary critic & short-story writer he as much as any other writer, deserves the name of the father of the modern short story.

Оскільки це сказано про По, не підлягає сумніву, що в США ніхто інший, як він є справжнім засновником жанру «короткого оповідання»:

Поэт, редактор, литературный критик, Э. По больше, чем кто-либо из писателей заслуживает признания как создатель нового жанра короткого рассказа.

Тільки знання історії американської літератури дає нам право обрати найвищій ступінь у перекладі цього інтенсифікатору і відкинути літоту – формулу відносної вищості: заслуживает не меньше любого другого.

А ось у перекладі публіцистичного тексту гіпербола не пасує. Те саме слід зазначити і відносно перекладу історичного і взагалі наукового матеріалу, в якому стриманий тон викладання не припускає натиску у перекладі. Наприклад, у перекладі Гровера Клівленда, що він займав посаду президента США, читаємо:

The Monroe Doctrine cannot become obsolete while our Republic endures... It’s importance has been as great as that of any principle in America.

Доктрина Монро не устареет, пока будет существовать наше государство... Она все еще остается одним из важнейших принципов нашей политики.

5. Переклад абсолютних конструкцій.

Функціональний принцип передання граматичних форм синтаксичних конструкцій з особливою наочністю проявляється при перекладі абсолютних конструкцій як структур, які не мають постійної формальної відповідності в рідній мові. Під абсолютною конструкцією (далі АК) розуміється абсолютний зворот разом із головним складом речення. Власне з головним, бо АК є простим реченням з другорядним поширеним членом з неповною предикацією. Тільки конструкція в цілому, а не абсолютний зворот окремо, може бути предметом розгляду і встановлення певних закономірностей з точки зору перекладу.

Специфічну смислову функцію АК будь-якого різновиду можна визначити як сполученість (рос. сопряженность), взаємозв’язок і взаємообумовленість різносуб’єктних дій або станів. Хоча й прийнято вважати, що абсолютний зворот не має формального граматичного зв’язку з головним складом речення, але має логічну співвіднесеність з одним з головних членів головного складу або зі змістом головного складу в цілому.

Ступінь сполученості дій або станів в АК різних категорій може бути різною, але крім семантичного зв’язку між зворотом і головним складом ніякими іншими показниками не позначений. Між тим, більший чи менший ступінь сполученості повинен враховуватися при виборі синтаксичних засобів при перекладі. Насамперед, це відноситься до вибору між сурядним або самостійним реченнями для передачі абсолютного звороту. Характер смислового зв’язку звороту з головним складом може бути вельми різноманітним. Крім заміни підрядних речень різних категорій, за виключенням порівняльного, абсолютний зворот може мати пояснювальне й сполучне значення, тобто мати додаткову інформацію, яка не поступається за ступенем важливості інформації, що міститься в головному складі речення. Особливістю АК є те, що характер смислового зв’язку звороту з головним складом речення залишається нерозкритим. Не менш важливим є те, що ця конструкція здатна передавати одночасно сполучення двох смислових функцій: часової й причинно-наслідкової, часової й умовної, часової й допустової і т.д. Ось характерний приклад:

At midnight, no reply having been received, the two countries entered upon a formal state of war. (A. Morton)

У перекладі цього речення однаково можливо було б розкриття часового й причинно-наслідкового смислу зв’язків: После того как в полночь никакого ответа не поступило... або Так как в полночь никакого... Але саме специфіка АК диктує відмову від уточнення смислового зв’язку: бо автор мав повну можливість, якби забажав, обрати іншу синтаксичну конструкцію. Ось чому даний приклад і подібні йому слід перекладати сурядним реченням:

В полночь ответ (от Германии) не был получен, и стороны вступили в формальное состояние войны.

Аналогічний приклад з протоколів Генеральної Асамблеї ООН:

No objection arising from any quarter, the resolution was adopted.

Никаких возражений не поступило, и резолюция была принята.

Але у даному випадку вступає в силу залежність від жанру матеріалу, що перекладається. Історик може собі дозволити використання структури, яку деякі англійські граматисти, наприклад О. Єсперсен, називають «розпливчатою й невизначеною».

Коли АК має причинно-наслідкову функцію, то ступінь сполученості наслідку, вираженого постпозиційним зворотом, з головним складом безпосередньо відображається на виборі речення у перекладі.

The mine was dusty & unhealthy, many miners suffering from consumption.

У цьому прикладі між антисанітарним станом шахти й захворюваністю гірників існує безпосередній зв’язок, і це відбивається на виборі складно-сурядного речення у перекладі : Шахта плохо вентилировалась, работать в ней было вредно, и многие горняки болели туберкулезом.

Оскільки абсолютний зворот не має формального зв’язку з певним членом головного складу, а може за смислом співвідноситися або зі змістом у цілому, можливі випадки, коли АК дає підстави для кривотлумачення. Статути Ліги націй і ООН містять абсолютний зворот майже ідентичного лексичного складу. В обох випадках статті в англійській редакції викликають непорозуміння, оскільки суб’єкт дії не визначений. Тільки французька й російська редакції виключають можливість міжнародних суперечок.

The members of the League agree that the manufacture by private enterprise of munitions & implements of war is open to grave objection. The Council shall advise how the evil effects attendant upon such manufacture can be prevented, due regurd being had to the necessities of those members of the League which are not able to manufacture the munitions & implements of war necessary for their safety (Charter of the League of Nations, Ch.8, £5).

З англійського тексту цієї статті незрозуміло, хто має враховувати потреби членів Ліги Націй, тоді як у російській редакції це визначено цілком точно:

Принимая во внимание, что частное производство снаряжения и военного материала вызывает серьезные возражения, члены Лиги поручают Совету дать заключение о мерах, способных устранить его пагубные последствия, учитывая нужды тех членов Лиги, которые не могут заготовлять снаряжение и военные материалы, необходимые для их безопасности.

Якби російський текст статті був формально точним перекладом з англійської, де АК з пасивним дієприкметником не містить вказівки на виконавця дії, то треба було б вжити пасивну конструкцію, і тоді не було б зрозумілим, до якого суб’єкту віднесена дія: причем должны быть учтены нужды членов Лиги, которые не могут изготовлять оружие.

Найважливішим критерієм для розмежування різних типів АК, з точки зору перекладача, є логіко-семантична структура АК, яка не враховується граматистами. Залежно від єдності чи роздільності носія (носіїв) сполучених дій можна виділити 2 групи: логічно односуб’єктні й логічно різносуб’єктні АК.

Різносуб’єктними в логічному відношенні є конструкції, в яких суб’єкт абсолютного звороту означає особу, яка не є носієм дії, виконуваної суб’єктом головного складу речення. Останнім може бути і якась обставина, предмет або сила природи:

The muddy fall weather having come in, Martin had pledged his wheel some time since... (J. London).

Наступило осеннее бездорожье, и велосипед Мартина уже был отправлен в ломбард.

Часто можна зустріти різносуб’єктну АК з суб’єктом звороту, вираженим формальним підметом it (being), there (being).

Berlin, Sept. 25 (1940). I used to eat a couple of nights a week at the Ausland club, it being conveniently located for me... (W. Shirer).

Берлин, 25 сентября (1940 г.). Раза два в неделю я ужинал в «Аусланд» клубе, до которого мне было рукой подать.

Коли суб’єктом абсолютного звороту є іменник, що позначає частину тіла, позу, одяг, фізичний прояв внутрішніх переживань суб’єкта головного складу, ми маємо односуб’єктну АК. Саме АК цього типу превалюють в художній літературі. Зрозуміло, що єдність дійової особи створює додаткові можливості вибору синтаксичних конструкцій при перекладі, головним чином, можливості використання дієприкметникового звороту.

The hat sailed far out into space & we could see it smaller & smaller, the patent leather shining in the clear air, sailing down to the river.

Треуголка полетела далеко, у нас на глазах она становидась все меньше и меньше, блестя лаком в прозрачном воздухе, и наконец упала в воду.

6. Експресивна функція абсолютних конструкцій ґрунтується на граматичній специфіці цих конструкцій, на контрастному протиставленні абсолютного звороту головному складу речення.

АК, як і будь-яка синтаксична структура, не може мати самостійної експресивної функції, вона лише підтримує певний ступінь експресії, яка виражається лексично.

АК суб’єктно-дієприкметникового типу використовуються для посилення чотирьох різних видів експресивної функції:

1) спокійного, безпристрастного, розміркованого розповідання (рос. повествования)або міркування (рос. рассуждения);

2) іронії чи навіть комічного ефекту;

3) динаміки дії;

4) уточнення деталей обстановки дії.

«Раціоналістична» функція пов’язана з первісним вживанням в офіційно-діловому жанрі, документах законодавчого, адміністративного й судово-юридичного характеру:

Her husband presently followed her, & there being no other company we went to dinner (H. James).

Затем появился муж, и поскольку я был единственным гостем, мы сели за обеденный стол.

Будучи перенесеною в інший контекст, іншу ситуацію, та сама формула АК може фігурувати як засіб іронічної експресії:

«Jane suits me, do I suit her?»

«To the finest fibre of my nature, Sir.»

«The cace being so, we have nothing in the world to wait for; we must be married instantly.» (Ch. Brontё. Jane Eyre)

- Я люблю Джен, но любит ли она меня?

- Всем существом, сэр.

- Если дело обстоит так, то нам нечего больше ждать, нам нужно немедленно обвенчаться.

Слід врахувати, що переходу від одного виду експресивності до другого, протилежного, тобто від розміркованого (розсудливого) до іронічного, сприяють у даному випадку три чинники: пряме мовлення, кульмінаційна ситуація роману і підкреслено суха манера Рочестера, відображена в його мовленнєвій характеристиці.

Використання АК в експресивній функції завжди спирається на виражену лексично експресію, будь то іронічна, динамічна чи ще якась:

However, they booked twelve people inside & the luggage (including such trifles as a large rocking-chair & a good-sized dining-table) being at length made fast upon the roof, we started off in great state.

Перекладачка відчула підкреслену іронію цієї сцени й посилила її лексичними засобами:

Как бы то ни было, в карету запихали двенадцать пассажиров, и когда багаж (включая такую мелочь, как большая качалка и внушительных размеров обеденный стол), был, наконец, привязан на крыше, мы торжественно двинулись в путь.

«Запихали» 12 пассажиров – тут типовий приклад використання прийому експресивної конкретизації.

Набагато частіше експресивна функція динамічного оповідання передається односуб’єктною АК, ніж різносуб’єктними. Тут її основна експресивна функція – прискорення темпу розповідання.

Використовується АК так само і в так званій «деталізуючій» функції, уточнюючи деталі оточення, подробиці зовнішнього порядку: позу, манери, одяг, деталі зовнішності, але, як правило, не постійні ознаки, а дійсні лише на час виконання дії, вираженої предикатом:

He came into the room, his face red of shame.

Он вошел в комнату, заливаясь краской стыда.

На заключення слід зазначити, що експресивні властивості АК не завжди підлягають чіткому розмежуванню. Вони можуть переплітатися у межах однієї категорії, наприклад, «раціоналістична» функція з іронічною, динамічна з деталізуючою і т.д.

ЛЕКЦІЯ 4. ЕКСПРЕСИВНО-СТИЛІСТИЧНА ОСНОВА ПЕРЕКЛАДУ

(2 год.)

ПЛАН

1. Стиль та експресія.

2. Експресивна конкретизація при перекладі на рідну мову.

3. Експресивно - прагматична конкретизація.

1. Стиль – це суспільно усвідомлена та функціонально обумовлена внутрішньо об’єднана сукупність прийомів вживання, відбору й сполучення засобів мовленнєвого спілкування у сфері тієї чи іншої загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвіднесена з такими самими засобами вираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовленнєвій суспільній практиці даного народу.

Це визначення розкриває лінгвістичну сутність стилю. Адекватний переклад не можливий без врахування стилістичної сторони оригіналу. Тож насамперед треба знати особливості мовних засобів. З описом стилістичних особливостей граматичного складу, лексики, фразеології та виразних засобів мови має справу лінгвістична стилістика. Отже, саме ця галузь мовознавчої науки має на меті охарактеризувати стиль мови. Будь-який текст, що перекладається, має більш чи менш ясно виражену стилістичну характеристику. У стилі художньої прози перекладач мусить передати індивиідуальний “почерк” автора, донести його “голос” засобами іншої мови. У публіцистиці або газетно-інформаційному матеріалі перед перекладачем стоїть простіше, але водночас і складніше завдання, бо публіцистичний стиль є вивченим на сьогодні значно гірше, ніж стиль художньої прози. Отже, при перекладі публіцистики виникає складне питання: чи треба передавати стилістичну своєрідність тексту, і якщо так, то якими засобами. Однозначної відповіді на це питання не існує. Якщо це памфлет, фельєтон, ораторська промова, стилістична вишуканість конче необхідна. Якщо перекладається текст пропагандистського або інформаційного характеру, стилістичні прийоми прикрашання можуть бути зайвими, бо за “стилістичними деревами” читач ризикуватиме не побачити “лісу”. Стилістичні прикраси газет і журналів мови-джерела підчас носять такий вузьконаціональний характер, що можуть у перекладі подаватися тільки у супроводі детальних приміток, які перевантажують текст і нічого не дають ні уму, ні серцю читача.

Важливо враховувати також і те, що характер стиля визначається ще й формами експресії. Будь-які стилістичні засоби експресивні, оскільки мають емоційну чи емоційну дію (ефект). Іноді навіть нейтральні у стилістичному відношенні мовні засоби набувають експресивного значення. Перекладач повинен враховувати і стилістичну і експресивну сторони текста оригіналу. Аналізуючи стилістичну й експресивну характеристики окремих ланок мовного полотна й співвідносячи їх з загальним ідейно-художнім задумом автора, він встановлює експресивно-стилістичну тональність оригіналу.

Звичайно, навіть кваліфікований перекладач не завжди взмозі знати стилістичну характеристику слова, визначувану його належністю до того чи іншого функціонально-стилістичного шару лексики. Такі труднощі долаються за допомогою тлумачних або паралельних словників. Як відомо, слова нейтрального у стилістичному відношенні шару (десь 90% лексики) зазвичай не мають ніяких позначок. Слова, що знаходяться “вище” або “нижче” цього шару (так звана периферійна лексика), забезпечуються стилістичними позначками. На жаль, різні словники по-різному кваліфікують ті самі слова. Перш за все це відноситься до лексики нелітературно-розмовних шарів з позначками: “розмовне, фамільярне, просторічне, сленг, жаргон”. З лексикою “вищого” шару це спостерігається ріже – це позначки нейтрального роду: “книжне, офіційне, канцелярське, поетичне, архаїчне, застаріле”.

Але визначити стилістичну належність слова – це лише половина справи. Важливо у рідній мові знайти таке слово, що відповідає тому, що перекладається не тільки за смислом, але й за стилем. Не дивно, що часто у рідній мові не з’являється повного стилістичного відповідника периферійному англійському чи французькому слову. Навіть коли паралельний словник дає відповідник, що належить до тієї ж стилістичної категорії, буває, що її не можливо використати через неадекватність експресивного значення. Так, для слова grub ВАРС дає тільки одну відповідність жратва з позначкою “груб”. Але російське слово є набагато грубішим, ніж англійське, до того ж відноситься до просторіччя, тоді як grub у більшості тлумачних англійських словників вважіється колоквіалізмом і , очевидно, із розряда сленгу перейшло в розмовну категорію. Так часто трапляється, що з часом, завдяки частотному використанню, гострота слова притупляється. Так, наприклад, було з англійським О.К., яке у первісній формі (середньоанглійський період) було нецензурним, лайливим, а в сучасній англійській мові широко вживається навіть в офіційній ситуації.

В одному з романів Кроніна лікар, приїхавши працювати у швейцарську клініку, питає місцевого колегу: “How is the grub?”. Було б кричущою безтактністю вкласти в уста новоприбульця фразу “А как здесь жратва?” чи українською “А як тут жрання?”. Саме тут ми зіткаємося з поширеним явищем: у рідній мові немає слова, стилістично адекватного англійському grub. Еда, пища, їжа – стилістично нейтральні, а далі – тільки лайливі синоніми: жратва, шамка, хавчик, тріскання, лопання, жрання. Таким чином, експресивна адекватність є визначним моментом, при виборі слова у перекладі.

Певна річ, лексичний матеріал – важлива, але не завжди найважливіша характеристика стилю. Його характер визначається усією сукупністю засобів і їх відношенням до вираженого змісту, ідейно-художнього задуму автора.

Гостра зброя публіцистики – іронія – нерідко буває ситуаційною, інколи слово не можна передати цілком рівноцінно. Компенсувати такі випадки можна за рахунок периферійної лексики, через передання емоційної або оцінної сторони експресії. При перекладі експресивне значення слова, як правило, домінує над стилістичним.

2. Експресивна конкретизація при перекладі рідною мовою.

Зіставлення перекладів з різних мов показує, що часто й густо замість нейтральних слів мови-джерела у перекладі з’являються експресивно забарвлені слова мови перекладу. Наряду з більш яскраво вираженою експресивністю, російська/українська лексика вирізняється і більшою конкретністю.

Сутність експресивно-емоційної конкретизації було розкрито на основі зіставлення перекладів у сполученні з явищем так званого “експресивно-стилістичного узгодження”. Це явище полягає в тому, що вибір виразного слова пояснюється виразністю сусіднього слова чи ширшого контексту.

Навіть у паралельних словниках можна бачити зафіксовані експресивно-емоційні відповідники в мові перекладу. Досить взяти декілька дієслів руху і зіставити їх російські/українські еквіваленти чи варіантні відповідності. Наприклад, у 15-му значенні дієслова go Варс наводить податься, рухнуть, сломаться, расколоться – усі ці дієслова визначаються високою експресивністю.

В англійській мові немає дієслова з ширшою семантикою, ніж get. Аналіз словникової статті get свідчить, що багато російських відповідностей є експресивно-емоційними. Досить навести хоча б такі: добывать, проникать, схватить, захватывать, увлекать, волновать, заразиться, схватить (болезнь), вылезать, выведывать, выуживать, пробираться тощо.

У більшості випадків застосування прийому експресивної конкретизації у перекладі сполучується з експресивним узгодженням, тобто з врахуванням найближчого, а часто і широкого контексту. Прослідкуємо на конкретних прикладах:

She was able to get every ounce of humour of the semicolon. (S.Maugham).

Из точки с запятой она умела выжать весь юмор до последней капли.

Тут фраза get у перекладі отримала контекстуальне значення, якого не містить словник. Слово “выжать” конкретизує значення дієслова get і експресивно підтримується додатком до последней капли. Звісно, і англійська фраза не позбавлена іронічної експресії, але вона не створюється нейтральним get out of, а тільки унцією і контекстом, характеризуючим персонаж оповідання – місіс Фостер, навкололітературну пані і домашнього тирана.

Багаторазове повторення дієслова get може слугувати засобом мовленнєвої характеристики персонажу, як, наприклад, у романі Фіцджералда. Убогий словник Миртл Уілсон, невірної дружини власника бензоколонки, яка удає світську пані, багатий на штампи і містить рекордну кількість get у найрізноманітніших функціях:

“My dear”, she cried, “I’m going to give you this dress as soon as I’m through with it. I’ve got to get another tomorrow. I’m going to make a list of all the things I’ve got to get. A massage and a wave, and a collar for the dog, and one of those cute little ash-trays where you touch a spring, and a wreath with a black silk bowfor mother’s grave that’ll last all summer. I got to write down a list so I won’t forget all the things I gotto do.

Ах, моя милая, – воскликнула она. – Я вам подарю это платье, когда совсем перестану его носить. Завтра я куплю себе новое. Нужно мне сопоставить список всех дел, которые я должна сделать завтра. Массаж, потом парикмахер, потом еще надо купить ошейник для собачки и такую маленькую пепельницу с пружинкой, они мне ужасно нравятся, и венок с черным шелковым бантом мамочке на могилку из таких цветов, что все лето не вянут. Непременно нужно все это записать, чтобы я ничего не забыла.

Шестиразове повторення get у цьому монолозі має підсобне значення, підкреслюючи обмеженість цієї недалекої обивательки, найнікчемнішої й найвульгарнішої особи, якій, що приїхала з захолустя до Нью-Йорку, кортить скористатися щедрістю багатого коханця. Головне у цьому монолозі – зіткнення таких різнорідних предметів як нова сукня й ошийник собаці, попільничка й вінок на могилу. І у перекладі додаткове посилення шаблонності її мови й характеру, які досягаються повторами get, передане експресивними засобами росфйської мови – зниженням, наприклад, тону здрібнілими собачка, могилка, мамочка, пружинка. У перекладі характерний для жіночої мови американізм cute переданий не менш характерним ужасно нравятся.

Англійські дієслова дії часто потребують більш конкретного і точного розкриття їх значення у перекладі більш емоційним і виразним словом мови перекладу.

Часто прийом експресивної конкретизації використовується для виділення й підкреслювання іронії, коли в орбіту втягуються й інші члени речення, незалежно від того, якими частинами мови вони виражені. Наприклад, оповідання С. Моема “Джерело наснаги”. Його героїня – місіс Форестер.

Mrs Forrester was not the kind of woman to whom you can offer condolences.

К такой женщине, как миссис Форрестер, не сунешься с утешеньями.

Один з так званих друзів місіс Форестер, який вважає, що вона повинна добитися повернення свого блудливого чоловіка у лоно сім’ї, каже:

If I had been a dancer or a lady of title I daresay it wouldn’t have done you any harm? But a cook would finish you.

Другое дело танцовщица или титулованная леди, это, возможно, вам не повредило бы, но кухарка вас доконает.

Мовець сподівається провести місіс Форестер у члени парламенту і тому радить їй усунути таку серйозну перешкоду.

Звісно, прийом експресивної конкретизації є закономірним і у перекладі публіцистики. Іноді там, де в англійській мові експресивний відтінок виражений контекстом або створюється ситуацією (наприклад, іронія), у перекладі рідною мовою експресія підтримується мовними засобами:

Моем: I write this book to disembarrass my soul of certain notions that have hovered about in it too long for my comfort.

Я пишу эту книгу, чтобы вытряхнуть из головы некоторые мысли, которые что-то уж очень прочно в ней засели и смущают мой покой.

Вытряхнуть из головы что-то прочно засевшее – ці виразні штрихи в російському тексті вдало відповідають невимушеному й природньому стилю оригіналу.

3. Експресивно-прагматична конкретизація

сполучує в собі емоційне забарвлення з логічною основою. Рідна мова не приймає “вакууму”, неповноти, незакінченості думки, особливо тоді, коли раптовий обрив фрази або образу може призвести до непорозуміння або навіть абсурду. Це ні в якій мірі не означає, що у перекладі слід уникати еліпсису або алюзій. Закінченості думки вимагає тільки прагматична основа.

He had cast a stone and now watched the ripples (I.Murdoch An Unofficial Rose) – тут важливо врахувати, що персонаж роману Фелікс Мічем, про якого йдеться, не сидів у даний момент біля води, і каміння було в його уяві. У перекладі перед цим сказано: “Феликс пребывал в каком-то странном состоянии. Он был сильно влюблен... Успокаивала его отсрочка, во время которой внешние факторы работали на него. Он бросил в воду камень, и теперь смотрел, как расходятся круги.”(А. Мэрдок. Дикая роза. Пер. М.Ф.Лории).

Якщо б у російській фразі було сказано: он бросил камень без додання в воду, це б викликало здивування у читача.

Можна навести аналогічний приклад з роману Харпер Лі, де в одному реченні знаходимо два випадки експресивно-прагматичної конкретизації, закономірність якої видно навіть у межах вузького контексту:

The tire bumped on gravel, across the road, crashed into a barrier and popped me like a cork onto pavement (H. Lee To Kill a Mockingbird).

Колесо наскочило на кучу щебня, свернуло вбок, перескочило через дорогу, с размаху стукнулось обо что-то, и я вылетела на мостовую, как пробка из бутылки.

В оригіналі немає ані щебня, ані бутылки, але хіба можна обійтися без них у перекладі? Читач має право запідозрити перекладачок у неточності і поставити їм два питання: на яку це кучу наштовхнулося колесо? І звідки вилетіла пробка? Кожна мова має власні засоби, особливості й властивості. Для того, щоб вірно передати якийсь образ або фразу, у перекладі їх іноді треба змінити. Відповідний образ, так само як і відповідна фраза, полягають не завжди у видимій сполученості слів: треба, щоб внутрішнє життя виразу, що перекладається, відповідало внутрішньому життю оригінального [В.Г. Белинський].

Можливо, ці слова В.Г. Белинського занадто часто фігурують у працях теоретиків перекладу, але дійсно важко знайти у світовій літературі чіткіше й глибокіше розкриття механізму перекладацького процесу.