КЛАСИФІКАЦІЯ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ

Їх розподіляють на основні та допоміжні. До основних відносяться грунти ,шпаклівки , лаки та фарби. До допоміжних - рідини для підготовки поверхні до фарбування та догляду за лакофарбовими покриттями .

Перша група знаків означає (визначає) вид лакофарбового покриття і визначається повним словом , наприклад: грушівка, шпаклівка ,емаль, лак .

Друга група визначає основну смолу , яка входить в склад плінкоутворюючої речовини і позначається двума буквами: ГФ-гліфтані, ПФ-пенофталі, ФЛ-фенольні, МЛ -меламіні, ЕП -еноксиді, ВЛ -полівінілацетатні, НЦ -нітроцелюлоза, МА -масла рослинні та інші, ФА -феноланкідні, МЧ -мочевиноформалюдегідні, МС -маллено-стиральні, УР -поліурітанові, АК -поліакрилатні, Еуетилуслюлозні, ХВ -перклорвінілові, ХС -вінілхлоридні, БТ- бітумні.

Розрізняють основні види лакофарбових матеріалів :

Лаки - розчини плінкоутворюючих речовин в органічних розчинниках або води.

Емалі - суспензії пігменту або суміші пігментів з наповнювачами або іншими компонентами лакофарбового матеріалу в лаках. Емалями вкривають верхній шар покриття.

Взалежності від типу лака , на якому виготовлена емаль , розрізняють емалі гліфталеві, пентафталеві та інші.

Емалеві фарби дають тверді покриття, які підлягають шліфуванню.

Ґрунтовки - дисперсії пігментів та наповнювачів в розчині , або емульсії плінкоутворюючої речовини . Вони забезпечують адгезію покриттю.

Шпакльовки - дисперсії пігментів та наповнювачів в кількості , які забезпечують утворення в'язкої маси з можливо більшим вмістом нелетких сполук .Вони служать для того , щоб усувати дефекти .

Порошкові фарби - подрібнені тверді суміши плінкоутворюючих речовин, пігментів, отвердітелей, наповнювачів та інших домішок. Такі фарби утворюють покриття в процесі термообробки, при якій в результаті спікання частинки фарби утворюють суцільне покриття .

В якості плінкоутворюювача склад порошкових фарб може входити порошковий полімер , який розплавляється без розкладу , це термореактивні плінкоутворювачі (епоксидні, поліефірні, поліакрилатні).

Третя група знаків означає ту групу , до якої можна віднести лакофарбовий матеріал за його загальним призначенням: О — ґрунтовка та лаки напівфабрикати, 00 - шпакльовки , 1 - атмосфера - стійкий, 2 -стійкий в середині приміщення, 5- спеціальний (для шкіри, резини та т.п), 7 - стійкі до різних середовищ, 8 - термостійкі, 9 - електроізоляційні, 4 -водостійкі , маслобензостійкі, 2-3 - обмежено-стійкі ( експлуатація під навісом та в середині приміщень ). Всього 11 груп .

Четверта група знаків визначає порядковий номер, який дається данному лакофарбовому покриттю і позначається однією, двома або трьома цифрами.

П'ята група знаків відноситься до емалей і визначає їх колір. Позначається повністю словами " біла " , " блакитна " , а при наявності відтінків " блакитна - 1" , " блакитна -2" . Якщо колір емалі даний номер емалі то в 5 - групі знаків вказується спочатку номер кольору , а потім пишеться колір повністю словами при цьому між 4 та 5 групою ставиться тире . "Емаль МЛ - 12-38 блакитна " це означає ,що плівко утворювачем смола меламінна (МЛ) ; емаль атмосферостійка її порядковий номер 2 , а колір блакитний ( 38 ) , " лак ПФ - 95 " гліфталевий ( ПФ ) , електроізоляційний ( 9 ) та порядковий номер 5 .

Лакофарбові покриття класифікують за матеріалом покриття, зовнішньому вигляду ( клас покриття ) та по умовах експлуатації ( група покриття).

За зовнішнім виглядом поверхні підрозділяються на 4 класи. Перший клас характеризується рівнею, однорідною поверхнею, без дефектів. За першим класом фарбують кузова легкових автомобілів і в цьому випадку лакофарбове покриття складається з ґрунтовки, місцевої та загальної шпаклівки та трьох - шести шарів фарби . Поверхні покриття ретельно полірують.

Другий клас припускає на поверхні окремі малопомітні дефекти. За цим класом фарбують кузова автобусів, кабіни та капоти вантажних автомобілів, тракторів, будівельних та дорожніх машин. Покриття другого класу включають грунт, місцеву шпаклівку та 2-4 шари фарби .

Третій клас припускає нерівності, пов'язані зі станом фарбованої поверхні до фарбування .

Четвертий клас припускає дефекти, які можна побачити, які не виливаються на захисні властивості покриття. За 3 і 4 класом фарбують рами, осі, колеса, грузові платформи робочі органи та інші частини машин, які потребують тільки проти корозійний захист . Покриття 3 -4 класів звичайно складаються з грунту та 1 -2 шарів фарби. В деяких вфнідках покриття четвертого класу складається тільки з одного шару фарби .

За умовами експлуатації ( стійкості) покриття підрозділяють на 8 груп: стійкі всередині приміщень ( П ); атмосферостійкі ( А ), до яких відносяться покриття для автомобілів дракторів , будівельних та дорожніх машин і хімічно стійкі (X, ХК, ХІД), водостійкі в прісній та морській воді (ВМ); термостійкі ( Т); масло стійкі (М); бензостійкі (Б ) та електроізоляційні (Е ).

Послужні блиску покриття підрозділяють на глянцеві, матів глянцеві, та матові . Ступінь блиску характеризується матеріалом покриття. "ЕМ - НУ -25, синій, 1.2 " вказує на те , що лакофарбові покриття нітроемально синього кольору , виповнено за першим класом і стійкі всередині приміщення . Загальна товщина лакофарбового покриття не перевищує 0,1 мм.

Компоненти лакофарбових матеріалів. Ці матеріали мають рідку консистенцію та містять в своєму складі слідуючи компоненти .

Плівкоутворювачі - основа лаків , фарб , грунтів та шпаклівок - це тверді або рідкі речовини, які здібні утворювати суцільну тверду плівку . Застосовуються рідкі та тверді плівкоутворювачі . До рідких відносяться (натуральні ) природні та синтетичні висихаючи масла ( лляне , конопляне, хлопкове , соняшникове ) на основі яких готують масляні лаки та фарби , масляні грунти та шпаклівки . В вигляді термічно та хімічно оброблених продуктів вони являються основою різних сортів оліфи . Найкращі сорти оліфи отримують з лляного масла .

Твердими плівкоупворювачами являються природні смоли ( каніфоль її продукти переробки , асфальт та інші ),синтетичні , термопластичні , термореактивні полімери ( ті фталеві та ре зольні смоли , ефіри целюлози та інші ). Найчастіше їх добувають в вигляді суміші .Наприклад масляно -смоляні плінкоутворювачі , складаються із смоли та оліфи застосовуються для виготовлення поширених гліфталевих та пентафталевих фарб (емалевих). Основна маса лаків використовується не в чистому вигляді , а іде поряд з оліфою для виготовлення фарб, ґрунтово та інших матеріалів. В залежності від виду плікоутворювача добуваються 2 типи фарб :

Оліфа + пігмент - масляна фарба,

Лак + пігмент — емалева фарба

Пігменти. Найбільш поширені в якості пігментів порошкові оксиди металів (заліза, свинцю, цинку, титану та інші ).

Сурік Pb₃O₄ - речовина яскраво червоного кольору.

ТіО₂ - для виготовлення стійкої білої олійної фарби - титанові білила .

РbСrО₄ -хромат свинцю для виготовлення жовтої олійної фарби -жовтий крон.

Fe₂O₃ - залізний сурік або мумія для виготовлення - коричневої фарби .

ZnO - цинкові білила

Основне призначення пігментів - придати фарбі певне забарвлення (колір).

На відміну від барвників вони не розчинні у лаках та оліфах.

Процес формування лакофарбового покриття для різних плінкоутворювачів проходить по різному. З якими не відбувалися хімічні перетворення - не перетвореними, а утворені покриттями оборотними. Це термінологічні полімери. Плінкоутворювачі, які в процесі використання підлягають хімічним перетворенням називаються перетвореними. В цьому випадку це будуть ненасичені смоли , масла та термореактивні полімери .

Розчинники. Вони служать для розчинення плінкоутворювачів та утворення лаків. Вони являють собою леткі рідкі органічні сполуки, які повинні випаровуватись без залишок після нанесення лакофарбового покриття на поверхню.

Розріджувачі. Вони використовуються для готової заміни розчинника та зниження в'язкості лакофарбових матеріалів і являються сумішами більш дешевих продуктів, ніж розчини. Розріджувач, правило, в чистому вигляді

не здібний розчиняти плінкоутворювачі, але, якщо додати в лак, або інший лакофарбовий матеріал, знижує його в'язкість . При виборі розріджувача необхідно врахувати, щоб розчинник був менш леткий, ніж розріджувач.

До найбільш широко застосованих розчинників та розріджувачів відносяться слідуючи продукти.

Бензин - розчинник (цайт -спіріт ) являє собою вузьку фракцію бензину прямої перегонки, яка википає в межах 165 -200 ºС.

Кам'яновугільний сольвент (сольвент — нафта ) продукти переробки смоли і являє собою суміш різних ароматичних вуглеводів ( ксилола , толуола, бензола) та вуглеводів інших груп .

Скипидар -продукт перегонки смоли хвойних дерев .Це прозора літка речовина з характерними запахами, без осаду та води . Википає в межах 153-170 ºС.

Розчинники №646, 647, 648,650 та розріджувач РДВ являє собою суміш ацетону , спиртів , ароматичних вуглеводів, які беруть в різних співвідношеннях.

Пластифікатори або помякшувачі додаються до нітроцелюлозних лакофарбовим матеріалам для придбання покриттю еластичності . В якості класифікаторів використовують рідкі та тверді нелеткі органічні продукти ; трикрезол-фосфат , три феніл-фосфат ,камфору , касторове масло та інші рослинні масла і термопластичні полімери .Вони підвищують також світло, тепло , морозостійкість , здатність до присипання .

Сикативи - речовини , які прискорять процес утворення плівки . Вони являють собою оксиди свинцю , марганцю, кобальту і солі органічних кислот цих металів .Сикативи застосовуються в рідкому та твердому стані і додаються до фарб , які містять масло , в певних кількостях , великі кількості сикативів викликають не скорочення , збільшення газу висихання . Завдяки каталітичній дії сикативів на реакцію окислення та полімеризації плівки вона твердіє в декілька раз швидше.

Наповнювачі застосовуються в якості домішок до дуже насичених та уривистих барвників з метою часткової їх зміни та здешевлення . Вони також сприяють більш повному осадженню барвника та кращому їх закріпленню. Найбільш поширені наповнювачі : інертні - крейда ,гіпс , каолін , тальк , активні - гідрат оксиду алюмінію ,бланкфікс .

Властивості лаків та фарб.

В'язкість оптимальна величина в'язкості залежить від фарби, а також повинна відповідати способу нанесення. В великій кількості випадків коливання в'язкості при 18-20 ºС будуть в слідуючи межах бдля метода занурювання 15 -20 ºС, для нанесення покриття розпилювачем 20 -30 ºС, а при забарвленні фарбуванні кистю 30 -60 ºС.

При підвищеній в'язкості зростає товщина плівки одного шару і знижується міцність плівки ,при зниженні - зменшення товщини шара плівки та збільшення витрат розчинника .

Розлив. Розливом називають здібність фарби давати рівну, гладку поверхню, без штрихів від кисті та без ряботиння при нанесенні пульверизатором. Розлив враховують, якщо штрихи зникають не пізніше, ніж через 10 хвилин після нанесення лакофарбових матеріалів .

Час висихання лакофарбового покриття при заданій температурі виливається в хвилини до моменту утворення тонкої плівки на поверхні - так зване висихання від пилу, або до повного випаровування розчинника - повне висихання . Тривалість висихання залежить від характеру матеріалу та температури повітря . Найбільш швидковисихаючими фарбами являються нітроемалі .Час їх повного висихання при 18-20 ºС складає 15 -20 хвилин . Завдяки цим властивостям нітроемалі мають найбільше широке застосування в ремонтній практиці.

Укривистість - це властивість фарби при нанесенні її тонким рівномірним шаром робити невидимим колір поверхні, яка фарбується. Укривистість залежить від кількості та якості пігментів ,введених в фарбу, та від властивостей плікоутворувача .За показником укривистності можна судити про витрати фарби ,чим менший показник укривістності дим менші витрати фарби.

Адгезія - це властивість плівки фарби прилипати до поверхні.

Міцність при ударах - це властивість плівки не руйнуватися при дії ударних навантажень.

Міцність при згинанні - характеризується мінімальним діаметром стержня (20, 15, Г0,5,3 та 1 мм ) згинання на якому забарвлення металевої плівки не викликає механічного руйнування покриття.

Твердість плівки - відображається відношенням часу загасання коливань маятника установленого на поверхні плівки ,до часу загасання коливань того ж самого маятника установлено на скляній пластинці.

Бензо - та масло стійкість - це властивість лакофарбованих покрить знаходитись в бензині або маслі на протязі певного часу при заданій температурі без видимих змін стану плівки: відтворення ,появи зморшок, пухирців .

Токсичність та вогнебезпечність лакофарбові матеріали в своїй більшості являються токсичними ,вогнебезпечними та вибухонебезпечними .

При нанесенні фарби методом повітряного розпилювача в повітрі поширюються дрібні частинки фарби та розчинника ,які довгий час залишаються в повітрі в зависному, стані внаслідок чого утворюється фарбовий туман , який шкідливий організму працювати та небезпечний в пожежному відношенні.

В приміщенні де відбувається фарбування уберігаються та готуються лакофарбові матеріали ,категорично забороняється палити ,проводити зварювання та роботи, які викликають іскру .

Лакофарбові матеріали треба зберігати та транспортувати тільки в закритій тарі. Категорично забороняється заглядати в порожню тару, освітлювати її сірниками. Ремонт тари допускається тільки після видалення пари розчинника. Алюмінієву пудру слід тримати в сухому приміщенні ,так як при підвищеній вологості вона має властивість самозайматися. Про масляні матеріали, щоб вони не самозаймалися, слід складати в закриті металеві ящики та видаляти з цеху.

Приміщення в яких відбувається фарбування ,склади , повинні бути забезпечені необхідними протипожежними устаткуваннями та інвентарем ( пінки вогнегасники ,ящики з піском , азбестові ковдри).

Працюючим в лакофарбових цехах видається спеціальна одежа, без спец одежі працювати забороняється. Для запобігання органів дихання від лакофарбового туману, при нанесенні фарби ручним фарборозпилювачем, працюючі забезпечуються респіраторами РМП -62, РУ - 60 та інші.

Для захисту рук від органічних розчинників рекомендується користуватися захисними постами ,паста НР- 1, ПМ -1 та фурациліновою пастою, милом НЮМ, біохімічними та захисними рукавичками .

Неповнолітні та вагітні жінки не допускаються до роботи з лакофарбовими матеріалами ,які містять токсичні розчингнки та свинцеві сполуки.

Приміщення фарбованих дільниць повинні бути світлими, чистими, без пилу. Конструктивні елементи (стіни, підлога, огородження )повинні бути вогнестійкими.

З метою створення нормальних умов праці шкідливі пари або гази ,які утворюються при нанесенні лакофарбових покрить ,повинні видалятися потужно витяжною вентиляцією.

Забороняється поміщати лакофарбові матеріали без приборів опалення без огородження.

Зберігання харчових продуктів та прийом їжі в робочих приміщеннях забороняється.

Фарборозпилювачі та шланги після закінчення роботи повинні бути очищені від залишків фарби розчинником. Кисті, щітки та фарборозчиники після роботи повинні зберігатися в металевих шафах, які добре вентилюються.

Підємно - транспортні пристрої, які застосовуються в лакофарбових цехах, не повинні припускати іскроутворення. Електроапаратура та електродвигуни повинні бути вибухобезпечними.

Категорично забороняється піднімати та переміщувати вироби несправним обладнанням.

Фарбування в середині кузовів автобусів допускається тільки при відкритих дверях, вікнах, люках та при наявності відповідного обміну в середині кузова автобуса.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Полянський С.К. Експлуатаційні матеріали: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.К.Полянський, В.М.Коваленко – К.:Либідь, 2003. – с. 334 - 337

ВИКЛАДАЧ– Донець Т.А.

ЛЕКЦІЯ № 17 (2 год.)

ТЕМА:Пластмаси

МЕТА:

- навчальна: сформувати загальне уявлення про експлуатаційні властивості пластмас;

- розвиваюча: уміння працювати зі схемами, таблицями і рисунками;

- виховна: виховувати інтерес до вивчення курсу.

ОБЛАДНАННЯ:дошка, плакати з рисунками, зразки матеріалів.

ПЛАН

1. Призначення пластмас.

2. Властивості пластмас, експлуатаційні вимоги до пластмас.

3. Термореактивні та термопластичні пластмаси.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ