Самостійне опрацювання: Мислення, його функції й види. Розлад мислення.

1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприй­мань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналіза­торів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні власти­вості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уяв­лень. Проте такої інформації про об'єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує глибокого і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об'єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення— вищої абстрактної форми пізнан­ня об'єктивної реальності. Уявне відображення дійсності характери­зується низкою особливостей. Одна з цих особливостей виражається в опосередкованому характері уявного відображення дійсності.

Так, не можна безпосередньо побачити будову атомного ядра, хі­мічну реакцію, фізіологічні процеси, які відбуваються в живій клітині, ультрафіолетове проміння тощо. Щоб усі ці безпосередньо не видимі, але важливі для розуміння об'єктів властивості розкрити, людина вдається до міркувань, обчислень, експериментів, зіставлення фактів та інших опосередкованих дій. Опосередкування можуть різнитись за складністю залежно від особливостей пізнавального завдання та об'єкта пізнання.

До опосередкованого пізнаннялюдина вдається тоді, коли безпо­середнє пізнання виявляється неможливим через недосконалість людських аналізаторів або недоцільність, що зумовлюється склад­ністю процесу пізнання. Опосередкованість мислення виявляється і в тому, що всі його акти відбуваються за допомогою слова та попе­реднього досвіду, який зберігається в пам'яті людини.

Ще одна ознака мислення полягає в тому, що завдяки йому в об'єктах відображуються не будь-які, а істотні ознаки та властивості, що грунтуються на об'єктивних відносинах і закономірних зв'язках, репрезентованих у самих предметах та явищах. Істотні ознаки та відно­сини виражають сутність предметів і явищ, їх причипно-наслідкові залежності, їх розкриття дає можливість зрозуміти закони, яким підпо­рядковані процеси, що відбуваються у природі та суспільстві, вплива­ти на них у власних інтересах.

Ще однією особливістю мислення є узагальнений характер відо­браження дійсності. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому відношенні об'єктів, і уявляє їх узагальнено, оперуючи поняттями. Так вона пізнає загальні властивості металів, геометричних фігур, принципи функціонування технічних систем, розвитку психічних явищ тощо.

Перелічені ознаки мислення характеризують його як специфічну форму абстрактного пізнання дійсності, як складну пізнавальну діяльність.