Пам’ять та її характеристика.

8.1.Враження, що їх отримує людина, відображуючи об'єктивну дійсність через свої органи чуття чи у процесі розумової діяльності, не зникають безслідно, а фіксуються у мозку і зберігаються у ньому у вигляді образів, уявлень про об'єкти та явища, що сприймалися раніше. У разі потреби набутий досвід може бути відтворений і використа­ний у діяльності.

Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її по­переднього досвіду називається пам'яттю.

Пам'ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам'яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, вміння та навички. Пам'ять - неодмінна умова психічного розвитку людини. Нові зрушення у її психіці завжди грунтуються на попередніх досягнен­нях, на здобутках, зафіксованих у пам'яті. Завдяки пам'яті зберігається цілісність "Я" особистості, усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасу уявлень пам'яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів уяви, орієнтування в навколишньому середовищі взагалі. Позбавлена пам'яті людина, зауважував І. Сєченов, постійно перебувала б у стані новонародженого, була б істотою, не здатною нічого навчитися, ніщо опанувати.

8.2. Основні види пам’яті за тривалістю:

Короткочасноюназивають пам'ять, яка характеризується швид­ким запам'ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Довготривалапам'ять виявляється у процесі набування й закріплен­ня знань, умінь і навичок, розрахованих на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини.

Оперативноюназивають пам'ять, яка забезпечує запам'ятовуван­ня та відтворення оперативної інформації, потрібної для використан­ня в поточній діяльності (наприклад, утримання в пам'яті проміжних числових результатів при виконанні складних обчислювальних дій). Виконавши свою функцію, така інформація може забуватися.

8.3. Запам'ятовування та його різновиди:

Запам'ятовування- один з основних процесів пам'яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування.

Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам'ятовуванняздійснюється без спеціально пос­тавленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування вплива­ють яскравість, емоційна забарвленість об'єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам'ятовується нею незалежно від наміру запам'ятати. Мимовільному запам'ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам'ятовується значно легше й утри­мується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми за­пам'ятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає кон­трастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам'ятовуються легше. Мимовільне запам'ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам'ятовування відіграє і в навчальній діяльності.

Довільне запам'ятовуваннявідрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспря­мований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.

Умови успішного запам'ятовування:

- багаторазове розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

- розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому змістовних одиниць;

- розуміння змісту матеріалу.

Залежно від міри розуміння запам'ятовуваного матеріалу довільне запам'ятовування буває механічним і змістовним (логічним).

Механічнимє таке запам'ятовування, яке здійснюється без розу­міння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.

Змістовне (логічне)запам'ятовування спирається на розуміння ма­теріалу у процесі дії з ним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми за­пам'ятовуємо його.

Умовами успішності довільного запам'ятовування є дієвий харак­тер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його значущість, установ­ка на запам'ятовування.

8.4. Види пам'яті за її змістом.Залежно від того, що запам'ятовується і відтворюється, розріз­няють чотири типи пам'яті за її змістом: рухову, емоційну, образ­ну й асоціативну (словесно-логічну).

Найстарішою у філогенетичному аспекті є рухова (дійо­ва) пам'ять. Ось чому саме дійова пам'ять єнайбільш довготрива­лою. Людина, яка навчилась ходити ще немовлям, буде ходити до глибокої старості. Це саме стосується вміння користуватись лож­кою, виделкою, писати, їздити на велосипеді, плавати і под. Усе жит­тя людини базується на застосуванні практичних навичок, більшість яких доведено до автоматизму. Здобуваючи певну спеціальність, людина засвоює необхідні навички саме завдяки руховій (дійовій) пам'яті. Медичний працівник з часом забуде деталі теоретичних знань, але необхідні практичні навички, доведені до автоматизму, повинні постійно підтримуватись, інакше втрачається автоматичне їх зас­тосування, хоча знання сутності навички й уміння їх відтворити зберігаються в пам'яті практично впродовж усього життя.

Якщо хворий довго знаходиться у лікарні, яка нібито стала його другим домом, він розучується самостійно існувати поза нею. Взагалі він розуміє, що повинен робити, вміє себе поводити вдома і в суспільстві, проте навички повноцінного життя поза лікарнею значно знижені. Такий стан людини називають госпіталізмом. Медпрацівник повинен про це пам'ятати й осмислено планувати та проводити всі належні заходи, спрямовані на профі­лактику госпіталізму і реабілітацію хворих.

Емоційна пам'ять полягає в запам'ятовуванні й відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів. Як і рухова, вона також дуже стійка. Думка, предмет, подія, які емоційно вразили людину, можуть з першого ж разу надовго залишитись у пам'яті. Емоційна пам'ять особливо розвинена у дітей. Погано пригадуючи події вчорашнього дня, дитина яскраво пригадує події сильно емоційно забарвлені. Якщо хвору дитину, яка починає вередувати, лякати на шталт: "По­водь себе чемно, бо прийде лікар і зробить тобі укол!" - у неї здебільшого розвинеться негативна установка на медиків. Медпрацівник повинен оберігати психічний стан і емоції хворих. Якщо є необхідність провести неприємну для споглядання маніпуляцію, тим більше, коли у загальній палаті знаходиться важкий або агонізуючий хворий, його потрібно перевести в окрему палату чи бодай відгородити від інших переносною ширмою. Споглядання де­яких ситуацій, які для медика є звичайною буденною спра­вою, для багатьох хворих - душевні тортури, стрес, а емоційна па­м'ять дуже міцна і важко коре­гується логікою. Емоційне забарвлення сприймання сильно впливає на запам'ятовування. Ми краще запам'ятовуємо те, що нам при­ємне, а неприємне переважно забуваємо. Ось чому минуле у спога­дах людини часто буває для неї забарвленим у "рожевий колір". Позитивні емоції полегшують будь-яке запам'ятовування, і дуже важ­ливим є ставлення до матеріалу, який потрібно вивчити. Майбутній медичний працівник повинен любити свою спеціальність та із задоволен­ням вивчати передбачені навчальною програмою дисципліни. Лише в цьому випадку навчання буде ефективним.

Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень, конкретних предметів, явищ, їх властивостей і наочних зв'язків та взаємовідношень між ними. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об'єкти для запам'ятовування, образна пам'ять буває зоровою, дотиковою, нюховою тощо. Так, ми запам'ятовуємо і відтворюємо образи знайо­мих людей, яких бачили, мелодії пісень, які чули, особливості по­верхні предметів, які обмацували, запахи квітів, які нюхали.

Змістом словесно-логічної пам'яті є наші думки, поняття, суд­ження, умовиводи, що відображають предмети та явища в їх за­гальних властивостях, істотних зв'язках і взаємовідношеннях. Словесно-логічній пам'яті належить про­відна роль у засвоєнні учнями знань у процесі навчання.