Обробіток грунту під час освоєння площ, відведених під розсадник

У лісових розсадниках значне місце відводиться обробітку грунту під час освоєння площ, відведених під розсадник. В комплексі агробіологічних заходів по вирощуванню та забезпеченню високого виходу стандартного садивного матеріалу обробіток грунту займає важливе місце. Він спрямований на покращення водно-фізичних, хімічний та біологічних властивостей грунту, формування сприятливих умов для проростання насіння, життєдіяльності і розвитку кореневої системи рослин.

Для збагачення грунту поживними речовинами, створення міцнокомкової структури грунту до останнього часу в розсадниках використовували багатолітні травопольні сівозміни. Але вони вимагають великих земельних площ.

Все частіше на практиці стали використовувати сівозміни з плодозміною порід, внесенням в грунт необхідних поживних речовин у вигляді органічних і мінеральних добрив, використанням чорного або зайнятого пару. Такі сівозміни збільшують продуктивність розсадника і, як показує практика, сприяють збереженню структури грунту.

Підготовка грунту в розсадниках по системі чорного пару зводиться до наступного.

Після викопування сіянців і сажанців з осені проводиться оранка під зяб. Догляд за парами розпочинається з ранньовесняного боронування, після чого здійснюється пошаровий обробіток грунту, який розпочинається при появі бур"янів і створення грунтової кірки. Культивацію проводять на глибину 10-12 см лущильниками, а потім безвідвальними культиваторами на глибину 8-10 см з пониженням до 8-6-4 см.

Внесення в грунт суміші органічних і мінеральних добрив проводиться під оранку плугом на глибину 10-15 см.

Восени пари переорюють плугами без відвалів. Для осіннього посіву проводиться оранка поля за 15-20 днів до посіву. Це робиться для того, щоб грунт встиг осісти.

Забезпеченість рослин поживним речовинами в розсадниках, як і в сільському господарстві, регулюють внесенням добрив. Дія добрив різнобічна: вони поповнюють запаси елементів мінерального живлення в грунті, покращують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію грунтового середовища, підвищують життєстійкість корисних мікроорганізмів.

На кислих грунтах передбачається внесення необхідної кількості вапна.

Система підживлення зводиться в основному до внесення добрив в пар і наступних підживлень безпосередньо деревних рослин. Кращим добривом є гній, але в розсадниках з успіхом використовується компост із торфу в суміші з фосфорно-калійними добривами. Азотні добрива вносяться перед посівом.

Кількість добрив, що вносяться залежить від наявності поживних речовин в грунті. Приблизно за ротацію на 1 га вноситься: - компосту – до 30,0 т, калійних – 250 кг, фосфорних – 1000 кг, азотних – 300 кг. Кореневе підживлення сухими мінеральними добривами необхідно проводити перед дощем.

При визначені доз добрив потрібно враховувати потребу рослин у поживних речовинах і фактичний запас доступних елементів мінерального живлення в грунті.

Визначення поточних доз внесення добрив потребує врахування багатьох факторів і виконання численних агрохімічних аналізів грунту. Складність рішення цього питання обумовлена також тим, що вміст поживних речовин є величина змінна, і практично неможливо передбачити, як протягом вегетаційного періоду під впливом факторів навколишнього середовища буде змінюватися режим грунтового живлення рослин.

У зв"язку з цим для конкретних природних умов запропоновані приблизні норми внесення основних добрив (табл. 4.1-4.3).