Вирощування сіянців

Агротехніка вирощування сіянців у відкритому грунті передбачає проведення таких робіт: основний та передпосівний обробіток грунту; висів насіння дерев і чагарників; догляд за посівами до появи сходів; догляд за сіянцями; викопування та зберігання садивного матеріалу.

Система передпосівного обробітку грунту залежить від грунтово-кліматичних умов, сезону висіву та глибини загортання насіння. Вона може включати: весняне переорювання грунту плугами без відвалів, культивацію, боронування, шлейфування, коткування, фрезерування, нарізку грядок та ряд інших прийомів.

Важкі, дуже ущільнені грунти розпушують на велику глибину або переорюють з наступною культивацією та боронуванням. Легкі, добре зорані грунти боронують легкими боронами. Кількість боронувань залежить від стану грунту. Ці роботи виконують відразу після дозрівання грунту. Основною метою їх є закриття та збереження вологи.

Залежно від розташування насіння на ділянці розрізняють такі способи посіву: висіви насіння розкиданням по поверхні грунту і висів насіння у посівні борозенки (рядки).

Висів розкиданням практикують при вирощуванні сіянців у закритому грунті (теплицях, оранжереях) та для видів рослин, насіння яких висівають у відкритий грунт без загортання (тополя, верба, береза, вільха та ін.).

У розсадниках більш поширений висів насіння в посівні борозенки. Для висіву дрібного насіння посівні борозенки готують втискуванням, що покращує капілярне підняття води до насіння і тим самим створює сприятливі умови для його проростання. Середнє та велике за розмірами насіння висівають у борозенки, які роблять сошниками. Залежно від ширини посівної борозенки розрізняють вузькоборозенкові (3-5 см) і широкоборозенкові (5-20 см) посіви. В розсадниках застосовують переважно вузькоборозенкові посіви для чого використовують сівалки "Литва-25", СЛП-М та ін. Для висіву жолудів використовують сівалки СЖН-1 та СЖУ-1.

Посіви бувають грядкові та безгрядкові. Грядкові посіви практикують переважно в розсадниках лісової зони на слабодернованих, перезволожених грунтах. Грядки готують шириною 0,8-1 м з відстанню між ними 30-40 см.

В постійних лісових розсадниках найбільш поширені безгрядкові посіви. Вони бувають рядкові та стручкові. В рядових посівах відстань між борозенками однакова. Їх застосовують у невеликих розсадниках, де більшість робіт виконують вручну.

На відміну від рядкових, у стрічкових посівах насіння висівають у дві або кілька зближених борозенок, які утворюють стрічку з 2-6 рядків. Між посівними стрічками залишають проміжок для проходу коліс трактора.

Широкого застосування при вирощуванні шпилькових і деяких листяних видів деревних рослин з дрібним насінням набула стрічкова 6-рядкова схема посіву з шириною борозенки 3-5 см і попарно зближеними рядками: 10-30-10-30-10-60 см (рис. 4.3). Перспективними є такі схеми посіву: для шпилькових 5-рядні (20-25) – (20-25)-(20-25)-(70-50 см), а для листяних 3-4-рядні (25-25-25-70 см, 25-45-25-55 см, 40-40-70 см). Такі схеми з рівномірно розташованими рядками дозволяють максимально механізувати всі виробничі операції по вирощуванню садивного матеріалу.

Строки посіву, норми висіву і глибина загортання насіння дерев та чагарників залежать від біологічних особливостей виду (часу дозрівання насіння, тривалості насіннєвого спокою, стійкості сходів до несприятливих метеорологічних факторів), грунтово-кліматичних умов і агротехніки вирощування сіянців. У розсадниках найчастіше дотримуються осінніх і весняних строків посіву. Насіння деяких порід можна висівати також влітку та взимку.

В лісостепових і степових незрошуваних розсадниках перевагу віддають осіннім посівам. Висіяне восени насіння не потребує стратифікації і зберігання, дає більш ранні і дружні сходи, які встигають зміцніти до посух. Осінні строки посіву більш розтягнуті, ніж весняні. Однак, незважаючи на переваги, осінні посіви мають ряд недоліків. Насіння деяких порід можуть знищити гризуни або воно може вимерзнути в малосніжні сурові зими. Осінні посіви найбільш ефективні для видів насіння, які не потребують тривалої стратифікації (до 3-4 міс.). Насіння рослин з тривалим періодом стратифікації (ясен звичайний, глід, липа дрібнолиста, ліщина та інші) висівають після літньої стратифікації протягом 3 міс.

Весною можна висівати насіння усіх видів деревних рослин. Весняні посіви ефективні, якщо проведені у стислі агротехнічні строки. При запізнені посіву сходи з"являються пізно і недружно, знижується вихід стандартних сіянців. Практика свідчить, що для весняних посівів краще використовувати насіння, яке проросло. Весняні посіви більш ефективні, ніж осінні, на важких, малоструктурних, легкозапливаючих грунтах.

Пізньої весни або раннього літа (травень-червень) висівають насіння видів, яке дозріває в першій половині літа (верби, осики, тополі, в"язові), що дозволяє одержати стандартні сіянці того ж року. При достатньому зволожені влітку можна висівати насіння кісточкових, липи, ясена звичайного та деяких інших порід, які мають глибокий насіннєвий спокій.

Взимку висівають насіння смереки, вільхи чорної, берези, бузку. В періоди відлиги висівають бук. Посів проводять при товщині снігового покриву не більше 10 см.

Норма висіву насіння – це мінімальна кількість насіння у вагових одиницях, яку необхідно висіяти на 1 м посівної борозенки чи на одиницю площі, щоб одержати максимальну кількість стандартних сіянців. Вона залежить від маси насіння, класу якості, виду і схеми посіву.

При завищеній нормі висіву збільшується загальний вихід сіянців, але через запущеність частина сіянців розвивається повільно і не досягає стандартних розмірів.

При заниженій нормі висіву одержують розріджені сходи. При цьому неефективно використовується продуктивна площа і збільшуються витрати на вирощування садивного матеріалу.

Якість садивного матеріалу значно залежить від догляду за посівами, який починають з висіву насіння і продовжується до викопування сіянців.

Заходи по догляду умовно об"єднують у дві групи: догляд за посівами до появи сходів і догляд за сіянцями після появи сходів. Головними завданням догляду за посівами до появи сходів є створення сприятливих умов для проростання насіння та появи дружніх сходів. Залежно від метеорологічних умов, стану грунту, глибини висіву та інтенсивності появи сходів проводять післяпосівне розпушування грунту, коткування, полив, мульчування та покриття посівів, знищення бур"янів і розпушування грунту.

Після посівне розпушування грунту проводять переважно на осінніх посівах для того, щоб грунт не висихав і не утворювалася корка. З цією метою застосовують легкі борони, іноді кільчасті котки.

Коткування весняних посівів легкими котками проводять для того, щоб покращити прилягання часток грунту до насіння і забезпечити капілярне підняття води до насіння, що проростає. Своєчасне коткування значно підвищує грунтову схожість насіння і забезпечує дружні сходи.

Полив посівів сприяє появі дружніх і рівномірних сходів. Проводити його потрібно обережно, особливо на посівах з невеликою глибиною загортання насіння. Кращим способом поливу є дрібнокраплинне дощування.

Мульчування потребують посіви дрібного насіння, глибина загортання яких не перевищує 2 см. Мульчування проводять у посушливих районах, де можливе пересихання верхнього шару грунту, а також в районах з достатнім зволоженням на важких, легкозапливаючих грунтах. Для мульчування використовують тирсу, перегній-сипець, торфокрихту та інші пухкі матеріали. Посіви вкривають шаром товщиною 1,5-2 см. Під час догляду мульчу загортають у грунт.

Догляд за посівами після появи сходів (догляд за сіянцями) включає: затінення (побілку) сходів, прополювання бур"янів і розпушування грунту, проріджування сходів, підрізання коренів, зрошення посівів і боротьбу з грибковими хворобами та шкідниками сіянців.

Затінення та побілку сіянців застосовують для захисту сходів від прямих сонячних променів і можливих опіків кореневої шийки, послаблення нагрівання та зменшення випаровування води з поверхні грунту. Для затінення застосовують щити з дранки або плетені з гілок розміром 1,5-2 x 0,8-1м з просвітами, які складають близько 50%. Щити встановлюють з південної сторони посівної стрічки вертикально або під кутом 35-45⁰ до поверхні. При горизонтальному затіненні щити встановлюють над посівами одразу після масової появи сходів на висоті 35-50 см.

Тривалість затінення, як правило, не перевищує 1-4 тижнів.

Розпушування грунту і знищення бур"янів проводять, яка правило, одночасно.

При вирощуванні дворічних сіянців грунт розпушують і знищують бур"яни на полі сіянців першого року 5-8 разів, а на полі другого року – 4-6 разів.

Перші розпушування проводять на глибину 3-5 см. Глибину наступних розпушувань грунту поступово збільшують, доводячи її до 10-12 см.

У боротьбі з бур"янами найбільш ефективним є поєднання хімічних та механічних доглядів, причому першими проводять хімічні, з використанням гербіцидів.

Вчені С.Петербурзького НДІЛГ запропонували такі способи внесення гербіцидів при вирощуванні сіянців:

- за три тижні до посіву вносять у грунт карбатіон (3000 л 13-15%-го водного розчину на 1 га), який знищує вегетативні органи, насіння бур"янів і збудників грибкових хвороб сіянців (фузаріуму);

- після посіву сосни, ясеня, дуба та інших порід з глибиною загобртання понад 2 см вносять симазин (0,5-1 кг/га) або пропазин (1-2 кг/га);

- в період масової появи сходів бур"янів за 3-5 днів до появи сходів деревних порід, насіння яких загорнене на глибину не менше 2 см, у грунт вносять контактні гербіциди реглон (3 кг/га), ДНБФ (1-2 кг/га) і ДНОК (3-4 кг/га);

При плануванні і проведенні робіт з гербіцидами слід суворо дотримуватись обмежень, які вказані в діючих "Санітарних правилах по зберіганню, транспортуванню і застосуванню отрутохімікатів у сільскому господарстві", щоб запобігти отруєнню людей і забрудненню навколишнього середовища.

Підрізання коренів необхідне для одержання сіянців з добре розгалуженою і мичкуватою кореневою системою. Воно необхідне для порід із стрижневим коренем (дуб, горіх, каштан, яблуня та деякі ін.). Стрижневий корінь підрізують ножами спеціальної конструкції (ніж Малиновського) після появи у молодих сходів перших справжніх листочків.

Проріджування посівів проводять через 15-20 днів після мосової появи сходів, залишаючи на 1 м борозенки 100-150 сіянців шпилькових рослин і 40-60 листяних.

Зрошення посівів – важливий агротехнічний захід при вирощуванні сіянців у районах з нестійким та недостатнім зволоженням. Поливають переважно дощуванням або в борозни.

Приблизні норми поливу дощуванням наведені в табл. 4.5.

При поливі в борозни норму збільшують на 25%.

Строки і кількість поливів визначають залежно від вибагливості порід до вологих, погодніх умов, фази розвитку сіянців і вологості грунту. Необхідність поливу можна визначити і візуально за станом посівів, коли в полуденні години спостерігається прив"янення листя.

Боротьба з грибковими хворобами та ентомологічними шкідниками включає профілактичні та винищувальні заходи.

До профілактичних заходів боротьби належать висока агротехніка, яка забезпечує одержання стійких до несприятливих умов середовища сіянців, та обробіток грунту, насіння, сіянців фунгіцидами, які запобігають виляганню сходів від фузаріозу, пошкодженню шпильок сіянців хворобою Шютте та іншими захворюваннями. До винищувальних заходів боротьби відносять ліквідацію осередків пошкоджень сходів та сіянців.

Як правило, в посівному відділенні сіянці знаходяться не більше двох років, після чого вони викопуються і використовуються за призначенням.

Викопування саджанців проводиться весною і осінню з допомогою спеціальних машин (викопувальних плугів і скоб на тракторі) або лопатами без пораження кореневої системи.

Так як при викопуванні сіянців важливо зберегти мочки коріння, то його необхідно проводити при нормальній вологості грунту, щоб пласт легко дробився і розсипався.

Викопування здійснюють у два прийоми: підрізання коренів з одночасним розпушуванням грунту робочими частинами викопувальних знарядь і вибирання сіянців та саджанців. Перший прийом виконується переважно механізовано, а другий, як правило, вручну. Глибина підрізання коренів 1-2-річних сіянців не повинна бути меншою ніж 25-30 см, 2-4-річних садженців – 30-40 см, а 6-річних і більших за віком – 50-60 см.

Після викопування і вибирання садивний матеріал сортують відповідно до діючих стандартів.

Роботу по сортуванню проводять в затіненому і захищеному від вітру місці.

Відсортований садивний матеріал зв"язують у пучки: сіянці по 50-100 шт., саджанці – по 10, 20 і 25 шт. До пучків садивного матеріалу прикріплюють етикетки, номер партії і дату викопування.

В комплексі робіт, що виконуються в розсадниках, велике значення має зберігання садивного матеріалу. Основною метою зберігання є забезпечення оптимальних умов для протікання природних процесів у період глибокого (від позньої осені до середини зими) і вимушеного (від середини зими до початку росту весною) спокою рослин.

Зберігання може бути короткочасним або тривалим. Короткочасного зберігання (до 1-2 міс.) потребують ті сіянці, саджанці й укорінені живці, які будуть реалізовані або висаджені в рік викопування; тривалого – при використанні їх наступного після викопування року.

Способи зберігання садивного матеріалу залежать від його типу (з відритою або закритою кореневою системою) і наявності спеціальних приміщень (сховищ, холодильників, льодовиків і т.п.).

В розсадниках застосовують такі способи зберігання: тимчасове (весняне або осіннє) прикопування; тривале (осінньо-зимове) прикопування; весняно-літнє зберігання в льодовиках, холодильниках і зимово-весняне зберігання в спеціальних приміщеннях та спорудах.

Для перевезення садивного матеріалу на далекі відстані його пакують в спеціальні тюки за породами, сортом і віком до 5 тис.шт. з масою не більше 30 кг.

При транспортуванні садивного матеріалу на незначну відстань (час перевезення до 6 годин) автомобілями на дно кузова насипають 5-10-сантиметровий шар подрібненої і зволоженої соломи, моху або іншого матеріалу, на який під похилом рядами укладають пучки сіянців або саджанців. Кожний ряд перекладається шаром мокрої м"ятої соломи, а зверху саджанці вкривають брезентом.