Регулювання ринку телекомунікацій

Закон України "Про телекомунікаці" (ст. 1) визначає телекому­нікації, або електрозв 'язок, як передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Суб'єктами інформаційної діяльності в галузі телекомунікацій є оператори та провайдери телекомунікацій.

Оператор телекомунікацій це - суб'єкт господарювання, який має право на діяльність у сфері телекомунікацій із правом на технічне об­слуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

Провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на діяльність у сфері телекомунікацій без права на технічне об­слуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

Органом регулювання у сфері телекомунікацій, за ст. 17 Закону України "Про телекомунікації" визначає Національна комісія з пи­тань регулювання зв'язку України. Основними засобами державно­го регулювання у сфері телекомунікацій є: нагляд за ринком теле­комунікацій, ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, ви­значення принципів взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, визначення основ розвитку та надання загальнодоступних теле­комунікаційних послуг, регулювання тарифів і розподіл номерно­го ресурсу.

Нагляд за ринком телекомунікацій, відповідно до ст. 19 Закону України "Про телекомунікації"", здійснюється шляхом:

- контролю за якістю телекомунікаційних послуг;

- перевірки додержання ліцензійних умов операторами, провай­дерами телекомунікацій;

- контролю за додержанням суб'єктами ринку телекомунікацій законодавства, стандартів та інших нормативних актів у сфе­рі телекомунікацій.

Ліцензування у сфері телекомунікацій передбачає такі дії НКРЗ, як: видача, переоформлення, продовження терміну дії, визнання недій­сними, анулювання ліцензій, видача копій і дублікатів ліцензій, ве­дення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додер­жанням ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення пору­шень ліцензійних умов;

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про телекомунікації", ліцензуван­ню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

- надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом тех­нічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

- надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з викорис­танням безпроводового доступу до телекомунікаційної мере­жі з правом технічного обслуговування і надання в користу­вання каналів електрозв'язку;

- надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

- надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації те­лекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомов­лення, проводового радіомовлення та телемереж;

- надання в користування каналів електрозв'язку.

У ліцензії на здійснення діяльності у сфері комунікацій зазнача­ється конкретний вид діяльності, строк дії ліцензії, який установлю­ється НКРЗ, але не менш ніж п'ять років, та зазначається територія, на якій здійснюється діяльність у сфері телекомунікацій на підставі

цієї ліцензії.

Ефективне функціонування всієї системи електричного зв'язку України неможливо без взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, що належать різним операторам телекомунікацій. Під взаємоз'єднанням телекомунікаційних мереж розуміють установ­лення фізичного та/або логічного з'єднання між різними телеко­мунікаційними мережами з метою забезпечення можливості спо­живачам безпосередньо або опосередковано обмінюватись інфор­мацією.

Запобігання зловживанням окремих операторів телекомунікацій та забезпечення функціонування всієї системи зв'язку одним із на­прямків державного регулювання ринку телекомунікації є визначен­ня принципів взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж.

За ст. 57 Закону України "Про телекомунікації"", технічні, органі­заційні та економічні умови взаємоз'єднання телекомунікаційних ме­реж операторів телекомунікацій, а також розрахункові такси за доступ до цих мереж мають бути предметом договору між операторами те­лекомунікацій, що взаємопідключаються.

НКРЗ наділена широкими повноваженнями щодо контролю за укладанням договорів між операторами телекомунікацій у цій сфері, який вона здійснює з метою:

- забезпечення ефективної конкуренції;

- забезпечення умов, які є недискримінаційними, чесними і при­йнятними для обох сторін договору;

- забезпечення умов, які є корисними для споживачів.

Згідно із законодавством НКРЗ, за зверненням будь-якої із сто­рін, повинна втручатись у відносини операторів телекомунікацій при укладанні договорів про взаємоз'єднання їх телекомунікаційних мереж та протягом місяця з дня звернення зобов'язана прийняти відпо­відне рішення.......................................................

Рішення НКРЗ з питань, що виникають між операторами телекомунікацій при укладанні договору про взаємоз'єднання їх телекому- нікаційних мереж, є обов'язковим для виконання операторами теле- комунікацій і може бути скасоване лише за рішенням суду.

Держава визначає основи розвитку та надання загальнодоступ­них телекомунікаційних послуг, загальна мета яких полягає у наданні громадянам України, за регульованими державою тарифами, можли­вості задовольняти власні потреби в телекомунікаційних послугах, ви­значених цим Законом, повноцінно брати участь у політичному, еко­номічному та громадському житті суспільства.

До загальнодоступних телекомунікаційних послуг (ст. 62 Закону України "Про телекомунікації") належать:

- підключення кінцевого обладнання споживача до телекомуніка­ційних мереж загального користування (універсальний доступ);

- послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нуме­рації (місцевий телефонний зв'язок);

- виклик служб екстреної допомоги;

- послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів.
Загальнодоступними телекомунікаційними послугами є:

- дзвінки з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного
на телекомунікаційні мережі рухомого (мобільного) зв'язку;

- послуги, що надаються з використанням безпроводового доступу.

Ще один напрям регулювання ринку телекомунікацій -регулю­вання тарифів. За загальним правилом тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюють оператори, провайдери телекомунікацій само­стійно, але при цьому вони повинні враховувати встановлені законо­давством принципи регулювання тарифів, зокрема:

- базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;

- недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;

- стягнення почасової плати за фактичний час отримання спо­живачем телекомунікаційних послуг.

Одночасно, за нормами ч. 2 ст. 66 Закону України "Про телекому­нікації"" державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають:

- тарифи на загальнодоступні послуги;

- тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку опе­раторів телекомунікацій, які посідають монопольне (доміную­че) становище на ринку цих послуг.

Нарешті, важливим аспектом регулювання ринку телекомуніка­цій є формування та розподіл номерного ресурсу. Відповідно до норм Закону України "Про телекомунікації" (статті 69, 70) формування та розподіл номерного ресурсу здійснюються на основі того, що номер­ний ресурс є технічно обмеженим.

Розроблення та реалізацію технічної політики у формуванні но­мерного ресурсу здійснює Мінтрансв'язку, затверджуючи Національ­ний план нумерації України, що розробляється згідно з міжнарод­ними вимогами.

Відповідно до Національного плану нумерації, НКРЗ здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасуван­ня дозволів, нагляд за його використанням.

Номерний ресурс надається оператору телекомунікацій на тер­мін дії відповідної ліцензії для використання без права передачі ін­шим особам, крім випадків вторинного розподілу відповідно до зако­нодавства, на підставі дозволу, що надається НКРЗ.