Суть франчайзингу та історія його розвитку

Зростання підприємницької активності спонукає все більше число працездатних громадян до відкриття власної справи. Однак, дослідження показали, що більше половини знову створених підприємств розпадається через нестачу фінансових ресурсів, невміння управляти і планувати, орієнтуватися в ситуаціях ринкової економіки. Розв'язання цієї проблеми може бути знайдене за допомогою системи взаємовигідного партнерства великого і дрібного підприємництва, нового для нас методу ведення бізнесу - франчайзингу.

Ця форма організації продажу товарів і надання послуг сьогодні популярна в багатьох країнах світу, головним чином в США і Великобританії. За даними експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), в 1995 р. в СЩА товарооборот на умовах франчайзингу склав більше третини всієї роздрібної торгівлі в доларовому обчисленні. В Австралії понад 90% загальної торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франшизи. Є офіційні відомості про те, що франшиза використовується вже більше ніж в 70 країнах.

Популярність франчайзингу пояснюється ефективністю і високою стійкістю бізнесу новоутворених підприємств. Так, в США після п'яти років діяльності на ринку виживають лише 23% приватних підприємств, а після 10 років їх залишається лише 18%, в той час як серед підприємств, що працюють за системою франчайзингу, через п'ять років розпадається тільки 8 підприємств із 100, а через 10 років - 10 із 100.

Сучасний термін «франчайзннг» походить від французького слова franchise, що означає «пільга, привілей». Найбільш цінна і корисна пільга, яка потрібна починаючому підприємцеві, - це можливість використати, відпрацьовані технології, відому і популярну торгову марку, можливість навчатися і отримувати необхідні консультації.

Відповідно до практики, що склалася у нас, термін «франчайзинг» використовується переважно для позначення певної системи організації ринкових відносин загалом, а термін «франшиза» для визначення договірних відносин (договору) між конкретними партнерами при реалізації цієї системи відносин на практиці. За своїм змістом терміни «франчайзинг» і «франшиза» відповідають змісту більш зрозумілих для пас термінів «комерційна концесія» і «договір комерційної концесії».

Таким чином, термін «франчайзинг» використовується в значенні поняття «комерційна концесія», тобто системи відносин по організації промислового використання в підприємницькій діяльності об'єктів виняткового права

загалом; термін «франшиза» використовується в значенні поняття «договір комерційної концесії», тобто контракту, за яким одна особа (правовласник), що має відпрацьовану на практиці систему ведення певної промислової (комерційної) діяльності, надає іншій особі (правоотримувачу) право па використання цієї системи (об'єкта виняткового права) за певну винагороду і на певних договірних умовах. Відповідно особа, яка надає франшизу, іменується «франчайзер» (правовласник), а особа, яка отримує франшизу, - «франчайзі» (користувач). .

Багато як підприємства мають в своєму розпорядженні технології, що забезпечують створення якісного і необхідного споживачам продукту. І якщо раніше їм не доводилося шукати способи і канали реалізації свого товару споживачеві - більшість працювала за централізованими замовленнями, то зараз це стало насущною проблемою. Однак, багато які підприємці і керівники підприємств посилаються на недостачу оборотних коштів, маючи на увазі, що реалізація широкої маркетингової стратегії вимагає значних фінансових вкладень, яких у підприємства просто немає. Але це не зовсім так саме франчайзинг може допомогти оперативно розширити ринки свого збугу, не вкладаючи при цьому значних коштів.

Дійсно, організація філіалів, власних торгових або виробничих точок вимагає великих фінансових вкладень, в той час як франчайзинг дозволяє економити капітал шляхом залучення капіталу франчайзі. Франчайзі більш •очно знає кон'юнктуру і особливості місцевого ринку, що є важливим пози-•пвним фактором. Основним внеском франчайзера при цьому стає торгова Іарка, ноу-хау, технології, витрати ж на безпосередню організацію бізнесу, тому числі на утримання апарату управління, утримання приміщення і т.д., ежать на фрапчайзі. У той же час франчайзеру йде певний процент прибутку, отриманого від реалізації товару: він також отримує плату за використання його імені. При цьому потрібний незначний, на відміну від організації власних торгових і виробничих точок, об'єм вкладених коштів.

Історія розвитку франчайзингу (комерційної концесії) йде своїм корінням в середньовіччя. В Оксфордському словнику англійської мови вказано, ,о ГгапспІ5Іп§ - це всі права і свободи єпископатів, подаровані королівською зроною в 1559 р., а Ггапсішіпд - це ярмарки, ринки та інші місця, відведені їя торгівлі. У свій час в Британії король надавав баронам право збирати податки на певних територіях в обмін па різні послуги, наприклад такі, як обов'язок постачати солдат для армії. Вільним людям, або громадянам міст, дозволено (дана франшиза) продавати свої товари на території міста на піках і ярмарках. Ці елементи права, або привілеїв, що дозволяють ексилууватн положення на певній території за плату, формували основу франчанингу протягом кількох віків.

Існують три основних види франчайзингу: товарний, діловий, виробничий.

Товарний франчайзинг використовується у сфері торгівлі. Він може застосовуватися і до товарів, виробником яких є сам франчайзер, і до товарів, що виготовлені іншими фірмами і продається під торговою маркою франчайзера.;Головне, що відрізняє товарний франчайзинг від звичайної оптової торгівлі, - прихильність франчайзі до товарного знаку і торгової марки франчайзера. Найчастіше товарний франчайзинг застосовується для збуту товарів, що мають значущу торгову марку або вимагають специфічних торгових послуг до і після продажу. Характерними прикладами таких товарів є бензин, автомобілі, велосипеди, алкогольні і безалкогольні напої і т.д. Угода про торговий фрапчайзинг відрізняється від дилерських договорів докладним викладом вимог до технології торгівлі і умов використання торгового знаку. Велике місце в них займають умови про надання франчайзером ділових послуг: реклама, навчання, консультації.

Діловий фрапчайзинг відрізняється від торгового тим, що основним предметом франшизної угоди є передача технології (ноу-хау) та ліцензії на її використання. Франчайзер в цьому випадку постачає франчайзі товари або послуги для їх реалізації клієнтам. Однак, він може брати за договором на себе функції забезпечення франчайзі певними матеріалами (обладнання, упаковка, ділові бланки та інші аксесуари бізнесу). Тут так само, як і в товарному франчайзингу, в угодах детально обумовлюються зобов'язання фрапчайзера щодо реклами, організації справи і навчання фахівців франчайзі.

Франчайзипг використовується в найрізноманітніших видах бізнесу. Зокрема, він інтенсивно розвивається в наступних галузях промисловості і сфери послуг:

- автомобільна промисловість і послуги автосервісу;

- допомога в організації і веденні бізнесу (бухгалтерія, діловодство, реклама);

- будівництво, послуги, пов'язані з ремонтом і обслуговуванням будинків;

- послуги, пов'язані з освітою;

- відпочинок і розваги;

- громадське харчування (ресторани швидкого обслуговування, ресторани, закусочні);

Джерелами прибутку франчайзера (правовласника), як правило, є :

- прибуток від торгових точок, що належать компанії;

- націнка на перше постачання матеріалів, сировини;

- націнка на поточне постачання товарів;

- вступний внесок;

- премія за підбір приміщень, обладнання;

- прибуток від орендних платежів (оренда, суборенда);

- прибуток від лізингу обладнання, транспортних коштів;

- проценти за кредити; -

- плата за управлінські (або інші) послуги, що надаються в формі процента від продажу франчайзі, або процента від прибутку, або фіксованої щомісячної плати;

- маркетинговий внесок;

- відрахування за сприяння продажу товару (послуг), тобто внески франчайзі на рекламу, стимулювання збуту і підтримку торгової марки.

Всі відрахування (платежі) франчайзі франчайзеру можна розділити па наступні види:

- разові, первинні одноразові платежі (в літературі з франчайзингу їх називають «вступним внеском»), які проводяться з власних (позикових) коштів франчайзі і розглядаються як довгострокові інвестиції в нематеріальні активи, здійснювані, як правило, до початку випуску і реалізації продукції (послуг) за договором комерційної концесії (франшизи);

- періодичні відрахування в залежності від об'ємів продажу (обороту, прибутку), які, в свою чергу, повинні розглядатися як поточні відповідно до умов договору, виробничі витрати (платежі), пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, що дозволяє відповідно включати ці періодичні відрахування в собівартість провадження робіт (надання послуг).

Розміри первинного (вступного) внеску залежать від конкретного випадку і можуть складати значні суми. І хоча існує думка, що єдиних значень рекомендованого первинного (вступного) внеску не існує, в Великобританії ^ розмір вступного внеску може складати від 6 тис. ф.ст. для підприємств, що торгують з прилавків-фургончиків, до 12 млн. ф.ст. для готелів.

Вартість франшизи по наданню права на використання товарних знаків при виробництві побутового обладнання (шафи-купе) може складати від ЗО тис. дол. (мінімум) до 250 тис. дол. (і це ще не максимум).