2 страница

Таблиця 6.3

Для перерахування на літр субстрату необхідно дані з табл. 6.3 помножити на коефіцієнт, що вираховується на підставі вмісту води в субстраті. Введемо позначення: К - концентрація поживної речовини на літр витяжки 1:1,5; В - процентний вміст води в субстраті, тоді вміст цієї поживної речовини на літр субстрату складе: (1,5 + У: 100) % К. Наприклад, при вмісті води 55 % і концентрації азоту 70 мг/л витяжки, перерахування робиться таким чином: (1,5 + 55: 100) % 70 = (1,5 + 0,55) % 70 = 2,05 % 70 = 143,5 мг/л субстрату. Отже, для перерахування вмісту поживних речовин, виражених у мг/л витяжки 1:1,5, на мг/л субстрату з вологоємністю 55 %, використовується коефіцієнт 2,05.
Вміст поживних елементів у торфосумішах після основного заправлення (мг/л витяжки 1:1,5) за рекомендаціями Науково-дослідного центру з культур захищеного ґрунту [1 ] (рН 5,5-6,0; ЕС 1,3-1,8)
Аналогічні рекомендації були розроблені в Центральному Інституті Агрохімічного Обслуговування Сільського Господарства (ЦИНАО) для томата й огірка в перерахуванні на літр ґрунту (табл. 6.4). Співвідношення азот: калій для розсади близько 1:1, однак рівні фосфору значно занижені.
Таблиця 6.4

Для основного заправлення торфосумішей і ґрунтів фірма "Гідро Агрі" робить два типи добрив:
• "Пі-Джі Мікс(ТМ)" мікрогранульоване (розмір гранул 0,25-1,0 мм) комплексне добриво, що застосовується при вирощуванні розсади овочевих і квіткових культур, салатів і зеленних культур.
• "Гідрокомплекс(ґт)" - гранульоване (розмір гранул 2-4 мм) комплексне добриво для ґрунтів. Склад цих добрив представлений у табл. 6.5.
Таблиця 6.5

"Пі-Джі Мікс(ТМ)" випускається у вигляді мікрогранул, що рівномірно змішуються із субстратом. Це добриво містить усі необхідні рослинам мікроелементи, включаючи залізо в хелатній формі. "Пі-Джі Мікс(ТМ)" характеризується високим вмістом водорозчинних фосфатів (95 %), що поступово розчиняються в ґрунтовій волозі і практично цілком засвоюються рослинами (на відміну від інших фосфоровмісних добрив, у яких коефіцієнт засвоєння фосфору значно нижчий). Це добриво широко використовується в Голландії, Німеччині й інших країнах для основного заправлення торфосумішей. Відсоток нітратного азоту в цих добривах складає 40-60 % від загального азоту. Для нітри-фікації надлишкового амонійного азоту потрібно приблизно 5-10 днів при температурі 24 °С и рН 5,5-0,3 (у непропареному субстраті з нормальною вологістю й аерацією).
За співвідношенням азот:фосфор: калій для розсади більше підходить "Пі-Джі Мікс" 14-16-18(0,8-1,2 кг/м3), а для заправлення торф'яних мішків - "Пі-Джі Мікс" 12-14-24 (1,2-1,7 кг/м3).

Після внесення 1,2 кг "Пі-Джі Мікс" на 1 м3 субстрату результати аналізів витяжки 1:1,5 відповідають таким вимогам:
ЕС - не більше 1,5 мСм/см при 25 °С

N - не менше 56 мг/л витяжки

Р - не менше 19 мг/л витяжки

К - не менше 47 мг/л витяжки

СІ - не більше 71 мг/л витяжки.

"Гідрокомплекс(ґт)" - комплексне добриво призначене для заправлення ґрунтів - може також використовуватися для заправлення торфосумішей. Кожна гранула містить усі необхідні рослині макро- і мікроелементи, що дозволяє домогтися більш рівномірного розподілу поживних речовин по субстрату, ніж при заправленні сумішшю простих добрив. Крім того, "Гідрокомплекс(іт)" МІСТИТЬ фосфор утрьох формах: швидко і по-вільно розчинні фосфати, а також поліфосфати. Такий склад значно підвищує ефективність засвоєння фосфору і мікроелементів рослинами. Дози внесення змінюються від 0,8 до 1,7 кг/м3 у залежності від культури і субстрату.
Таблиця 6.6

Для заправлення субстрату в даному розрахунку (табл. 6.6) потрібно:
- монокалійфосфат - 270 г/куб.м чи 97,2 кг на 1 га (360 куб.м субстрату);
- магнієва селітра - 350 г/куб.м чи 126 кг на 1 га (360 куб.м субстрату);
- калійна селітра - 470 г/куб.м чи 169,2 кг на 1 га (360 куб.м субстрату);
- аміачна селітра - 240 г/куб.м чи 86,4 кг на 1 га (360 куб.м субстрату).
- крейда з урахуванням кислотності торфу.
Кількість добрив коригується з урахуванням кількості елементів живлення, що містяться в торфі.
На 1 л субстрату норма Са варіюється від 2000 до 3000 мг/л у кислотній витяжці. До приготування суміші варто визначити кількість вапняного матеріалу, вносячи в торфо- перлітову суміш повністю водорозчинну вапняну речовину і нейтралізуючи кислотність до визначеного рівня, наприклад, рН - 5,8. Потім перераховують на повний об'єм використовуваного субстрату.
На час приготування субстрату виділяють окрему бригаду, ознайомлену з карантинними правилами, з окремим продезінфікованим інструментом, спецодягом та спецвзуттям.
Субстрат готують у спеціальному приміщенні, попередньо продезінфікованому, з дотриманням карантинних заходів, особливо при наявності в господарстві галової нематоди і поширенні небезпечних захворювань вирощуваних культур. Механічне змішування проводять вручну, перемішуючи відміряну і пошарово закладену кількість компонентів з ручним 2-,3-разовим змішуванням. Можна використовувати механічні змішувачі (бетоно- і розчиномішалки, змішувачі кормів 3-3, 3-4 і подібні механічні засоби). При роботі обов'язково використовують респіратори й окуляри для захисту очей і дихальних шляхів від дрібних часток перліту.
Заправлення суміші мінеральними добривами проводять у процесі змішування компонентів чи при зрошуванні, використовуючи розчин необхідної концентрації.
При сухому заправленні необхідно:
- домагатися рівномірного розподілу добрив та інших компонентів (що досить важко виконати), які визначаються агрохімічним аналізом зразків;
- вносити в заздалегідь приготовлену суміш добрива у кількостях строго відповідно до розрахунку й обсягу субстрату;
- не використовувати добрива з високим вмістом аміачного азоту (МН4)2Б04 і сирих калійних добрив.
При вологому заправленні торфоперлітного й іншого малооб'ємного субстрату добривами досягається велика рівномірність завдяки внесенню добрив у рідкому вигляді по зрошувальній системі. Суміш торфу, перліту і вапняного матеріалу після його внесення в лотки, мішки помірно воложиться. Потім визначають таку поливну норму, щоб розчин, зволожуючи субстрат, не випливав у дренаж.
Чим вологіший субстрат, тим вища концентрація розчину для заправлення. У нашому випадку потрібно внести на 10 л субстрату - 13,3 г солей, тобто використовувати 3,2 л
розчинуз провідністю 6 мСм/см чи 6,4л розчинуз концентрацією 3 мСм/см (1 мСм/см = 0,7 г солей). Ця кількість розчину вноситься в кілька прийомів, щоб уникнути появи дренажної води й у той же час подати необхідну кількість добрив у субстрат. Електропро-відність через 1-2 дні має бути на рівні до 2,5 мСм/см. Для сухого заправлення можна використовувати й інші види добрив, у тому числі суперфосфат, К2304, МgБ04, ІМН4М03, але високу розчинність і швидке одержання необхідної кількості водорозчинних солей та їх співвідношення в ґрунтовому розчині легше досягти, застосовуючи повністю і ви- сокорозчинні добрива, вносячи їх через систему зрошення.
Кокосовий субстрат збагачують кальцієм до 200 мг/л. Інші субстрати - мінеральну вату, перліт до використання не збагачують добривами, а використовують робочі розчини з моменту вирощування розсади і її посадки на малооб'ємні субстрати.

Питання для самоконтролю
1. Що таке малооб'ємна технологія?
2. Торф'яні субстрати для малооб'ємної технології.
3. Мінераловатні субстрати для малооб'ємного вирощування.
4. Перлітний субстрат для малооб'ємної технології.
5. Цеолітний субстрат для малооб'ємної технології.
6. Кокосовий субстрат для малооб'ємної технології.
7. Рівні основної заправки торф'яного і торфоперлітного субстратів.
8. Які є на сьогодні мікрогранульовані комплексі добрива?

6. Роль і значення елементів живлення

Азот: білок, амінокислоти, хлорофіл, алкалоїди, нітрати, амоній, відновлення нітратів, вуглеводи.
Фосфор: нуклеїнові кислоти, ферменти, ДНК, РНК, АТФ, розвиток.
Калій: іонна форма, цитоплазма, вакуолі, водний обмін, нагромадження вуглеводів.
Кальцій: фізіологічна врівноваженість розчинів, розвиток кореневої системи, фотосинтез, пересування вуглеводів, нітратне живлення.
Кобальт: вітамін В12, окислювально-відновлювальний потенціал.
Магній: хлорофіл, фотосинтез, фітин, пересування фосфору, фосфотаза, окислю-
вально-відновлювальні процеси, зародок.
Сірка: амінокислоти, цистин, метіонін, синтез білків, активація ферментів.
Залізо: фотосинтез, дихання, ферменти.
Бор: обмін речовин, точка росту, опік листків, вапнування.
Молібден: азотне живлення, якість урожаю.
Мідь: ферменти, фотосинтез, вапно.
Марганець: ферменти, фотосинтез, обмін речовин, транспірація.
Цинк: ферменти, синтез білка і вуглеводів, затримка росту.
Азот - основний біогенний елемент, один з трьох головних елементів живлення (МРК); він входить до складу білка і нуклеїнових кислот, чим і визначається його роль у життєдіяльності всіх організмів на землі. Азот міститься у таких життєво важливих речовинах як амінокислоти, хлорофіл, фосфатиди, а також таких органічних сполуках як алкалоїди, глікозиди тощо.
Мінеральні форми азоту, що надійшли в рослини, проходять складний цикл перетворень, врешті включаючись до складу органічних сполук.
Для утворення амінокислот спочатку нітрати і нітрити в тканинах рослин відновлюються до аміаку. Причому, якщо рослина містить значну кількість вуглеводів, процес їхнього відновлення відбувається вже в корені.
Процес відновлення нітратів каталізується ферментами і має кілька проміжних стадій. Активність відновлювальних ферментів залежить від наявності в рослинних тканинах магнію і мікроелементів: молібдену міді, заліза, марганцю.
Нітратний азот може накопичуватися в рослинах у значних кількостях, що зовсім нешкідливо для рослинного організму. Однак вміст нітратів в овочах і інших продуктах рослинного походження вище певного рівня шкідливий для тварин і людини.
Вільний аміак у рослинах міститься в незначних кількостях. Це пов'язано з тим, що він швидко взаємодіє з вуглеводами, котрі містяться в рослинних тканинах.
У результаті їх взаємодії утворюються первинні амінокислоти. Надмірне нагромадження аміаку, особливо при дефіциті вуглеводів, веде до отруєння рослин.
Якість продукції залежить від того, які із сполук азоту засвоюються у великих кількостях. При посиленому аміачному живленні зростає відновна здатність рослинної клітини, і йде переважне нагромадження відновних сполук. При нітратному живленні підсилюється окисна здатність клітинного соку, утворюється більше органічних кислот.
Засвоєння рослинами аміачного і нітратного азоту залежить від концентрації поживного розчину, його реакції, вмісту супутніх елементів, забезпечення рослин вуглеводами і, звичайно ж, від біологічних особливостей культури.
Фосфор - один з трьох головних елементів ^РК) міститься в рослинах у значно менших кількостях, ніж азот, але не менш важливий для життєдіяльності рослин як біогенний елемент. Фосфор - супутник азоту, при його нестачі в рослині посилюється нагромадження нітратних форм азоту. Цей елемент назвали "ключем життя", адже без фосфорної кислоти не може існувати жодна жива клітина.
У рослинах фосфор міститься як в органічних (до 90 % від загальної кількості), так і в мінеральних формах. Причому в молодих органах рослин частка органічного фосфору завжди більша, ніж у старих. Найбільші кількості цього елемента концентруються в репродуктивних органах: у 3-6 разів більше, ніж у вегетативних.
Фосфор міститься в клітинній протоплазмі, хромосомах, нуклеїнових кислотах, вітамінах, ферментах. Він бере активну участь у синтезі білкових сполук.
У живих клітинах фосфор також присутній у вигляді орто- і пірофосфорних кислот та їхніх похідних. Фосфатна група може утворювати ковалентні зв'язки і за їхній рахунок активно зв'язувати катіони металів й амінів. За допомогою ковалентних зв'язків фосфор утворює цілу низку сполук: від простих ефірів до складних молекул дезоксирибонуклеїнової (ДНК) і рибонуклеїнової (РНК) кислот. Він входить до складу ферментів, що прискорюють кислотний обмін.
Фосфор міститься в нуклеїнових кислотах - складних високомолекулярних речовинах, що складаються з азотистих основ, вуглеводів (рибози і дезоксирибози) і фосфорної кислоти. У цих сполуках у перерахуванні на Р?05 на частку фосфору припадає близько 20 %.
Нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК) є основними носіями спадкової інформації. Тобто, завдяки наявності в рослинних клітинах цього елемента можлива робота хромосомного апарату.
Органічні речовини, що містять фосфор, відіграють величезну роль в обміні речовин рослинного організму. Ці сполуки містять багаті енергією зв'язки, у складі яких міститься фосфор, беруть участь у всіх фізіологічних процесах рослинного організму: фотосинтезі, диханні, біосинтезі білків, жирів, крохмалю й інших сполук.
Сполуки фосфору з білками - фосфоропротеїди - є найважливішими рослинними ферментами, що каталізують біохімічні реакції.
При участі фосфору відбувається вуглеводний обмін. Фосфорна кислота активно взаємодіє з вуглеводами (фосфорилювання), і ці сполуки відіграють величезну роль у процесах дихання й фотосинтезу, ферментативних перетвореннях і пересуваннях вуглеводів. Фосфор, що надходить у рослини, сприяє нагромадженню крохмалю, цукрів, барвників і ароматичних речовин, підвищують лежкість плодів.
Сполуки фосфору з жирами (фосфоліпіди) - складні ефіри гліцерину і жирних кислот, регулюють проникність клітин, процеси проростання насіння і забезпечують їх енергетичний запас.
Калій - один з трьох головних елементів мінерального живлення (ІЧРК)- перебуває в рослинних організмах в іонній формі і не входить до складу органічних сполук клітини. У ядрі клітини цей елемент не міститься, основні його запаси виявлені в цитоплазмі і вакуолях.
Клітини рослин близько 20 % цього елемента тримають у поглиненому стані в обмінній формі; основна частина калію, близько 80 %, міститься в клітинному соку і тільки 1 % поглинається мітохондріями необмінно.
Майже весь калій перебває в рослинах в іонізованому стані і не утворює нерозчинних у воді сполук. Із старих тканин він досить легко вимивається водою. В міру дозрівання врожаю можливий відтік калію через кореневу систему.
Калій регулює водний обмін клітини, фізичний стан колоїдів цитоплазми, її набухання і в'язкість. Під впливом калію зростає водовтримна здатність цитоплазми, що зменшує небезпеку короткочасного зів'янення рослин при тимчасовій нестачі вологи. Наявність калію в рослинній клітині забезпечує нормальний хід окисних процесів, вуглеводного і азотного обмінів, сприяє активізації обмінних процесів у рослинах.
Підвищуючи активність ферментів, калій сприяє нагромадженню в рослинах крохмалю і цукрів, забезпечує підвищення імунітету; посилює використання аміачного азоту при синтезі амінокислот і білка.
Для калію характерна висока рухливість - відтік калію із старіших листків і тканин у молодші пагони і листя. Фактично рослинний організм за рахунок такої рухливості одержує можливість використовувати калій повторно.
Кальцій. Необхідність у цьому елементі виявляється при рості надземних органів, кореневої системи рослин. Кальцій відіграє важливу роль у фотосинтезі, у пересуванні вуглеводів у рослині. Він бере участь у формуванні клітинних оболонок, обумовлює обводненість і підтримку структури клітинних органел. Нестача кальцію впливає на розвиток кореневої системи рослин. При його дефіциті не ростуть корені, не утворюються кореневі волоски, коріння товщає, ослизнюється і загниває. Листя при цьому сповільнюють ріст, з'являється хлоротична плямистість, вони жовкнуть і відмирають. Кальцій не реутилізується, тому ознаки голодування виявляються насамперед на молодому листі.
При введенні в поживний розчин кальцію фізіологічна урівноваженість розчину відновлюється. Катіони кальцію чинять сильну антагоністичну дію проти інших катіонів (Н+, К+, Мg2+, АІ3+ тощо), перешкоджають надлишковому надходженню їх у рослини. Кальцій надходить у рослини протягом усього періоду активного росту. При наявності в розчині нітратного азоту надходження його в рослини посилюється, а в присутності аміачного, через їхній антагонізм, знижується.
Різні рослини відрізняються за рівнем споживання кальцію. Однак їх потреба в кальції і вибагливість до кислотності ґрунту не завжди збігаються. Кальцій вилужується з ґрунту, тому запаси його швидко зменшуються і залежать від типу ґрунту, кількості опадів, форм вапна і норм мінеральних добрив.
Магній. Функції, що їх виконує магній у рослині, різноманітні. Він входить до складу молекули хлорофілу і бере безпосередню участь у фотосинтезі. Магній, перебуваючи безпосередньо в рослині, входить до складу пектинових речовин, фітину. При нестачі магнію вміст хлорофілу в листках зменшується, з'являється їх "мармуро- вість". Листя при цьому скручується і згодом опадає. Це сповільнює ріст і зменшує врожай. Магній з фосфором містяться насамперед у ростучих частинах рослин, у насінні. Він більш рухливий, ніж кальцій, і може реутилізуватися (використовуватися повторно). Після виконання функцій у листі рослини магній накопичується в насінні, де концентрується переважно в зародку. Магній бере участь у пересуванні фосфору в рослині, активізує деякі ферменти (фосфатази), прискорює утворення вуглеводів, впливає на окислювально-відновні процеси в тканинах рослини. Цей елемент сприяє відновним процесам і нагромадженню відновних органічних сполук - ефірних олій, жирів тощо. При нестачі магнію посилюються окисні процеси, зростає активність ферменту пероксидази, знижується вміст інвертного цукру й аскорбінової кислоти. Овочеві культури споживають магній у різних кількостях. До речі, кислі ґрунти містять мало магнію.
Магній при недостатньому вмісті кальцію виявляє токсичну дію. Найкращим співвідношенням магнію і кальцію є 1:6,5.А збільшення надходження калію в рослини за рахунок високих доз затримує поглинання магнію.
Сірка - необхідний елемент живлення рослин і за своїм фізико-біохімічним значенням перебуває поряд з азотом і фосфором. Її роль визначається тим, що сірка входить до складу білків; міститься в амінокислотах (цистин, метіонін); вітамінах групи Б; входить до складу деяких антибіотиків.
Цей елемент відіграє велику роль в окислювально-відновних процесах, активізації ферментів, синтезі білків і хлорофілу.
У молодих органах рослин сірка міститься переважно у відновленій формі, а в міру старіння рослинного організму переважають її окислені форми. Сірка стримує нагромадження нітратів у рослині.
Джерелом сірки для рослин можуть слугувати як органічні, так і неорганічні сполуки. У значних кількостях сірка міститься в торфах.
Вміст у рослинах мікроелементів коливається від тисячних до стотисячних часток процента. А їх активність визначає повноцінність окислювально-відновних процесів, вуглеводного й азотного обміну, утворення хлорофілу. Вони входять до складу багатьох ферментів і вітамінів, впливають на проникність клітинних мембран і швидкість надходження елементів живлення в рослини.
Мікроелементи містяться в мінеральних і органічних сполуках, причому їхня доступність рослинам коливається в значних межах, проте кожен з них відіграє свою фізіологічну роль.
Залізо. Як мікроелемент залізо входить до складу окислювально-відновних ферментів рослин, бере участь у синтезі хлорофілу, процесах дихання й обміну речовин. У дерно-підзолистих ґрунтах заліза досить для рослин. В інших ґрунтах при його нестачі спостерігається хлороз рослин.
Бор. Мікроелемент бор бере участь у реакціях вуглеводного, білкового, нуклеїнового обміну й інших процесах. Бор необхідний рослинам протягом усього періоду їхнього життя. Він не реутилізується в рослинах, тому від його нестачі потерпають насамперед молоді листки і точки росту. Нестача бору викликає порушення синтезу, особливо пересування вуглеводів, формування репродуктивних органів.
Надлишок бору викликає своєрідний опік нижніх листків. Вони жовтіють і обпадають. Поріг токсичності бору визначається не тільки його кількістю, а й співвідношенням з іншими елементами живлення. При хорошій забезпеченості кальцієм і фосфором збільшується потреба в борі.
Надмірне вапнування закріплює бор у ґрунті, а це затримує надходження його в рослини. При його нестачі відбувається обпадання квіток, зав'язей і відмирання верхівок молодих рослин томатів.
Як добриво використовують боросуперфосфат і бормагнієві добрива. Борна кислота в основному використовується для обробки насіння і позакореневих підживлень.
Молібден. Молібдену належить виняткова роль в азотному живленні. Він локалізується в молодих ростучих органах і його менше в стеблах, коренях. Більше молібдену в хлоропластах. При нестачі молібдену затримується розвиток бульбочок на корінні бобових рослин і фіксація азоту. Внесення в ґрунт молібдену сприяє засвоєнню рослинами азотних добрив унаслідок швидкої нітрифікації аміачних і амідних форм. Це зменшує втрати азоту в результаті денітрифікації і вимивання нітратів.
Високий вміст молібдену дуже токсичний для рослин, а 1 мг його на 1 кг сухої маси шкідливий для людини і тварин.
Зазвичай молібден міститься в ґрунті в окисленій формі у вигляді молібдатів кальцію й інших металів.
У кислих ґрунтах молібден утворює погано розчинні сполуки з алюмінієм, залізом, марганцем. Кількість водорозчинних форм молібдену збільшується при зниженні кислотності ґрунтового розчину.
Позитивна дія молібдену на розміри та якість урожаю овочевих культур обумовлена не тільки його впливом на засвоєння рослинами азоту добрив, а й поліпшенням його використання з ґрунту. Застосування молібдену на ґрунтах з недостатнім його вмістом забезпечує поряд з ростом урожаю, більш повне включення азоту, що надійшов у рослини, до складу білка, а також обмежує нагромадження нітратів в овочевій продукції в кількостях, токсичних для людини.
Мідь. Фізіологічна роль міді визначається її наявністю в складі мідьвмісних білках, ферментах, каталізуючих окислювання дифенолів і гідроксилування монофенолів:
ортодифенолоксидази, поліфенолоксидази і тирозинази. Мідь входить до складу й інших ферментів і бере участь у процесі фотосинтезу, вуглеводного і білкового обміну. Дуже часто на мідь бідні торф'яно-болотні ґрунти.
Проведене вапнування кислих ґрунтів зменшує надходження міді в рослини, тому що вона зв'язана з ґрунтом. Вапно діє як адсорбент міді, а при підлужуванні створює кращі умови для утворення комплексів органічних сполук з міддю.
Потреба в міді зростає при застосуванні високих норм азотних добрив.
Марганець. Фізіологічна роль марганцю визначається тим, що він входить до складу окислювально-відновних ферментів і бере участь у фотосинтезі, вуглеводному й азотному обмінах. Марганець необхідний усім рослинам. Середній його вміст у рос-линах складає 0,001 %. Основна його кількість локалізована в листках і хлоропластах. Марганець належить до металів з високим значенням окислювально-відновного потенціалу і може легко брати участь у реакціях біологічного обміну.
Поряд з кальцієм, цей елемент сприяє вибірковому поглинанню іонів із зовнішнього середовища. При виключенні марганцю з поживного середовища у тканинах рослин підвищується концентрація основних елементів живлення, порушується їх співвідношення. Цей елемент підвищує водовтримну здатність тканин, знижує транспірацію, поліпшує плодоношення.
При гострій нестачі марганцю не утворюються продуктивні органи в редису, капусти, томатів та інших рослин.
Марганець у дерно-підзолистих ґрунтах міститься в кількості 0,1-0,2%, однак велика частина його перебуває в ґрунті у вигляді погано розчинних окислів і гідратів окислів. Нейтральне середовище в ґрунті сприяє переходу марганцю в погано розчинні форми.
Цинк впливає на обмін енергії і речовин у рослині, що обумовлює його вміст у понад ЗО ферментах. При нестачі цинку нагромаджуються цукри, що редукують, і зменшується вміст сахарози і крохмалю, підвищується кількість органічних кислот, знижується вміст ауксину, порушується синтез білка. При цинковому голодуванні відбувається нагромадження небілкових розчинних сполук, амідоз, амінокислот. На рослинах томата при цинковому голодуванні ростуть дрібні скручені листки, плас-тинки, черешки. Для всіх рослин при нестачі цинку характерна затримка росту. Нестача його спостерігається, насамперед, на кислих, сильно опідзолених ґрунтах. Цинкові добрива застосовують, коли вміст цього елемента менший 0,2-1 мг на 1 кг ґрунту.
Кобальт входить до складу вітаміну ВІ2, роль його виявляється в біологічній фіксації молекулярного азоту. Середній вміст кобальту в рослинах - 0,00002%. Кобальт накопичується в генеративних органах, пилку і прискорює його проростання. Цей елемент належить до металів з перемінною валентністю, тому має велике значення як окислювально-відновний потенціал, що дозволяє іону кобальту брати активну участь в окислювально-відновних реакціях. Доведено позитивну дію кобальту, окрім бобових, на всі рослини. Позитивна дія кобальту найперше виявляється на нейтральних ґрунтах з хорошим забезпеченням елементами живлення.
Перспективність застосування кобальтовмісних добрив визначається не тільки збільшенням урожаїв, а й поліпшенням якості продукції.
Таким чином, застосуванню мікроелементів при обробітку овочевих культур має надаватися важливе значення. Головним фактором у цьому плані є створення умов для нормального вмісту мікроелементів як у ґрунті, так і в рослинах. Надлишок і нестача цих елементів у ґрунтах і рослинах призводить до різних наслідків, але найчастіше - до хвороб. Тому так важливо в агрономічній практиці дотримувати співвідношення окремих елементів у живленні рослин.

Інші фактори зниження засвоювання елементів живлення:
- затінення > 65 % знижує засвоєння N. Р, К, Са, Мg;
- підвищення рН до 6,5 та > стримує надходження Са;
- підвищення рН до 6-5 підсилює засвоєння Р, особливо при наявності N8 і СІ;
- рН>7+На, СІ - надлишкове надходження К;
- великий вміст Ес стримує надходження Са;
- підвищення рН проти норми (рН 5-6) зменшує доступність В, Си, Ре, Мп,
- пониження рН<5 знижує доступність Мо;
- підвищення температури субстрата від 13 °С до 20 °С збільшує надходження Ре, Мg, Си;
- збільшення рН>7 утворює нерозчинні гідроокиси Ре, Іп, Си, знижується розчинність В.

7.2. Оптимізація умов живлення тепличних рослин
Світло, тепло, вода, вуглекислота, мінеральні речовини, захист, хвороби, шкідники, дефіцит елементів, надлишок елементів, антагонізм іонів, хімічний склад води, рН робочого розчину, солі, гідрокарбонати, нейтралізація, хімічне водоочищення, басей- ни-відстійники, зовнішні ознаки неоптимального живлення, моніторинг мінерального живлення, вміст поживних елементів у робочих розчинах, солестійкість рослин, засоленість субстрату, електропровідність робочого розчину, хелати, поліхелати
Як відомо ріст і розвиток будь-якої рослини забезпечується надходженням п'яти факторів: світла, тепла, води, вуглекислоти повітря і мінеральних речовин.
Основа оптимізації живлення тепличних культур - овочевих, квіткових та інших - використання стандартних за періодами вирощування рослин розчинів із збалансованими співвідношеннями макро- і мікроелементів, відповідними рівнями ЕС, рН, підтримка необхідних умов мікроклімату (температура, вологість субстрату і повітря, освітленість), підживлення вуглекислотою, захист рослин від шкідників і хвороб.
У процесі вирощування тепличних культур постійно виникають явища, які необхідно враховувати для оптимізації живлення:
- антагонізм елементів живлення у зв'язку з фактичною концентрацією окремих елементів живлення в субстратному розчині, унаслідок чого порушується засвоєння рослинами окремих елементів, незважаючи на використання збалансованих поживних розчинів;
- порушення живлення у зв'язку з недоліком чи надлишком елементів, необхідних для правильного росту і розвитку рослин, трапляється при несприятливих агротехнічних умовах чи внаслідок недоліку-надлишку елементів живлення.
Розглянемо більш докладно фактори живлення і методи їх регулювання для забезпечення оптимальних умов вирощування рослин. Насамперед, необхідно протягом усієї вегетації мати достовірну - а вона постійно міняється в період вегетації, особливо якщо це вода з відкритих водойм, - інформацію про хімічний склад води. Її аналіз проводять один раз на 2-3 місяці за такими показниками: рН, НС03, №, СІ, NН4, N0.3, К, Са, Мg, Fе, Мn, Zn, В, Сu.
У деяких регіонах при малооб'ємному вирощуванні вода без додаткової обробки непридатна для безпосереднього використання, зокрема, якщо її склад такий: ЕС - 1 - 1,5 мСм/см, № - 70-100 мг/л, СІ - 100-160 мг/л і більш високе.
Припустимі граничні рівні елементів у воді для приготування робочих розчинів добрив мають такими в максимальних межах чи дещо нижчими (мг/л) (табл. 7.1).
Розглянемо методи коригування поживних розчинів з урахуванням аналізу води.
При малооб'ємному методі вирощування необхідно тримати під постійним контролем буферність води і дренажу, тобто вміст вільних іонів НС03-1, загальна кількість яких у розчинах не повинна перевищувати суми іонів Са+2 і Мg+2, звичайна норма гідрокарбонатів - 0,5-1 мМо/л.
Граничнодопустимі рівні засолення води для тепличного рослинництва (мг/л)
Необхідно враховувати твердість води - загальний вміст солей Са(НС03)2, Мg(НС03)2, СаСІ2, МgСІ2, Са304, Мg304. 1° твердості визначає концентрацію катіонів Са і Мg, еквівалентну 10 мг/л СаО.
Таблиця 7.1