Поняття, предмет, метод і система адміністративного права

Адміністративне право - самостійна галузь правової системи України, яка регулює суспільні відносини, що виникають у процесі організації та виконавчо-розпорядчої діяльності державного управління.

Адміністративне право покликане регулювати ті суспільні відносини, які виникають (складаються), розвиваються і припиняються у сфері державного регулювання і контролю. Ці суспільні відносини виникають з приводу здійснення органами державного управління управлінських функцій отже, предмет адміністративного права фактично становлять управлінські суспільні відносини і контроль.

Правове регулювання суспільних відносин у сфері державного управління здійснюється шляхом встановлення закріплених в нормах адміністративного права правил поведінки, юридично обов'язкових для всіх учасників регульованих відносин.

Конкретне суспільне відношення є управлінським, а тому піддає під регулюючий вплив адміністративного права в таких випадках:

1) коли в ньому обов'язково бере участь відповідний орган державного управління (посадова особа);

2) коли цей орган практично реалізує повноваження, надані йому державою для здійснення управлінської діяльності.

До числа управлінський можна віднести наступні суспільні відносини:

- Між виконавчими органами держави у порядку їх ієрархічної підпорядкованості;

- Між різними, не перебувають у підпорядкуванні, органами Державного управління;

- Між органами державного управління і підпорядкованими їм державними підприємствами, організаціями;

- Між органами державного управління і недержавними представництвами, організаціями;

- Між органами державного управління і громадянами.

Адміністративно-правове регулювання цих різноманітних управлінських суспільних відносин здійснюється за допомогою загальних методів, тобто сукупності засобів або способів регулюючого впливу права на суспільні від-носіння, закладені в самій природі права. Розрізняють такі методи:

1. Припис - покладання прямої юридичної обов'язки вчинити ту чи іншу дію в умовах, передбачених правовою нормою (потрібно поступати саме так, а не інакше);

2. Заборона - покладання прямої юридичної обов'язки не здійснювати ту чи іншу дію в умовах, передбачених правовою нормою;

3. Дозвіл - юридичний дозвіл здійснювати в умовах, передбачеренних правовою нормою ті чи інші дії за своїм розсудом.

Отже, адміністративно-правове регулювання розраховане на такі суспільні відносини, в яких становище сторін виключає їх юридичну рівність, вони знаходяться у відносинах субординації.