Фінансова діяльність держави: зміст, принципи, методи

Фінансова діяльність держави – це її діяльність по формуванню, розподіленню та використанню централізованих та децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, задач соціально-економічного характеру, управління, оборони, діяльності державних органів.

Змістфінансової діяльності є проявленням усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції потребує адекватного фінансового забезпечення. В залежності від змісту та характеру функцій фінансова діяльність здійснюється:

а) як реалізація державної влади;

б) як виконавчо-розпорядницька діяльність, яка реалізує державне управління.

Принциповоюособливістю фінансової діяльності є те, що вона, виступаючи необхідною складовою механізму соціального управління, забезпечує направлення фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу.

Об’єктомфінансової діяльності є відносини, які регулюють рух державних грошових фондів на усіх стадіях їхнього обороту (формування, розподілу, використання).

Суб’єктамифінансової діяльності є держава, територіальні громади, юридичні та фізичні особи.

Необхідно виділити особливе місце та роль держави. З одного боку, вона виступає у якості господарюючого суб’єкта, який має статус власника грошових коштів та організатора господарської діяльності. З другого боку, держава виступає носієм влади, що реалізується і у галузі фінансової діяльності.

Фінансове право –це публічна галузь права, яка містить сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань і функцій.

Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають змінюються і припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

До предмету фінансового права входять:

1. відносини щодо фінансової діяльності держави, в тому числі щодо здійснення фінансового контролю.

2. бюджетні відносини:

- бюджетний устрій;

- бюджетний процес.

3. податкові відносини – це однорідні суспільні відносини, що визначають порядок надходження коштів від платників до бюджетів (державного і місцевого) у формі податків і зборів.

4. грошово-кредитні відносини:

- банківські відносини – це відносини щодо здійснення банківських операцій та надання банківських послуг;

- грошовий обіг та розрахунки (готівкові та безготівкові);

- відносини валютного регулювання та валютного контролю.

Ознаки відносин, що становлять предмет фінансового права:

- фінансові відносини;

- виникають в результаті здійснення фінансової діяльності;

- один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями;

- владні відносини;

- забезпечуються силою державного припису;

- об’єктом є грошові фонди;

- майновий характер.

Метод фінансового права – імперативний, метод владних приписів.

Фінанси– це сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опосередковуються через доходи та видатки суб’єктів фінансових правовідносин, зокрема, через фізичних та юридичних осіб, державу, міжнародні фінансові організації тощо.

Ознаки фінансів:

1. це грошові відносини;

2. це економічні відносини;

3. вартісний характер;

4. розподільчий характер;

5. опосередковуються через доходи та видатки.

Фінанси є об’єктом фінансової діяльності.

Фінансові відносини – це відносини, що відображають рух вартості від одного суб’єкта до іншого і характеризують розподільчі, перерозподільчі та обмінні процеси і матеріально проявляються у грошових потоках.

Особливості фінансів:

1. тісно пов’язані з функціями держави;

2. це відносини між державою та фізичними і юридичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу централізованих та децентралізованих фондів коштів;

3. нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;

4. пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного валового продукту.

Фінанси поділяють на державні і приватні.

Переважно державні фінанси є предметом дослідження Фінансового права.

Ознаки державних фінансів:

1. це економічні відносини;

2. це відносини з приводу мобілізації, розподілу та витрачання коштів;

3. мета: виконання завдань та функцій держави.

Відмінності державних фінансів відповідно до приватних:

1. держава застосовує примусовий порядок мобілізації фінансових ресурсів;

2. державні фінанси дуже тісно пов’язані з грошовою системою держави;

3. значний розмір державних фінансів;

4. державні фінанси спрямовані на задоволення загальносуспільних потреб;

5. пріоритет видатків над доходами.

Централізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні:

1. держави як суб’єкта публічної влади;

2. органів місцевого самоврядування.

Децентралізовані фонди коштів – це кошти, що перебувають у розпорядженні окремих суб’єктів господарської діяльності і створюються за рахунок їх власних прибутків.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у вузькому розумінні включають в себе гроші (готівкові, безготівкові).

Централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе валютні цінності. Хоча деякі автори вважають, що централізовані та децентралізовані фонди коштів у широкому розумінні включають в себе гроші, цінні папери та валютні цінності.

Принципи фінансової діяльності держави:

1. загальноправові:

- законність;

- верховенство права;

- суверенітет держави;

- рівність усіх форм власності:

- та ін.

2. галузеві:

- публічний характер фінансової діяльності держави;

- розподіл функцій між представницьким органом та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності;

- пріоритет законодавчого органу над виконавчими;

- пріоритет видатків над доходами;

- всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;

- плановий та цільовий характер використання фінансових ресурсів держави.

Методи фінансової діяльності держави:

· мобілізація коштів – це система заходів, які здійснюються державою для планомірного формування фондів коштів.

Види мобілізації: обов’язкова (сплата податків) і добровільна (допомоги, пожертви, дарунки).

· розподіл коштів - це система заходів щодо виділення коштів за призначенням.

Завдяки розподілу коштів видно пріоритети державної політики та її співвідношення з функціями держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу відповідно до Закону України про державний бюджет.

Методи розподілу коштів:

1. фінансування;

2. кредитування.

Фінансування – це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затвердженого фінансового плану з відповідного централізованого фонду кошту.

Ознаки фінансування:

1. безповоротність;

2. безоплатність;

3. цільовий характер;

4. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

5. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

Кредитування– це виділення коштів на певний строк на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення.

Ознаки кредитування:

1. оплатність;

2. строковість;

3. поворотність;

4. цільовий характер;

5. підстава здійснення – закон про державний бюджет, рішення про місцевий бюджет;

6. здійснюється з бюджету відповідного рівня.

· використання коштів – це система заходів щодо використання за призначенням бюджетних коштів.

Ознаки використання коштів:

1. плановість;

2. цільовий характер;

3. ефективність;

4. економія;

5. здійснюється в межах затверджених лімітів.

· фінансовий контроль - це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави.

 








Дата добавления: 2016-12-16; просмотров: 4394;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.012 сек.