ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ОБЛАСТЕЙ АЛЬПІЙСЬКОЇ СКЛАДЧАСТОСТІ

Області кайнозойської складчастості займають південну частину Середземноморського поясу і включають Малий Атлас, Альпи, Апенніни, Піренеї, Балкани, Динариди, Карпати, Крим, Кавказ, Копетдаг, Памір, Гімалаї та Тихоокеанський пояс – Коряксько-Камчатська гірськоскладчаста область, о. Сахалін, Японія, евгеосинклінальна зона Кордильєр, Анди.

Кайнозойська складчаста область має надзвичайно складну будову і складається із величезних різновікових докембрійсько-палеозойських стабільних блоків континентальної земної кори, розділених та ускладнених вузькими зонами геосинклінальних мезозойсько-кайнозойських складчастих систем, рифтових структур, накладених міжгірських орогенних прогинів, а також вулканогенно-плутонічних структур новітнього етапу розвитку.

Більша частина геосинклінальних систем заклалась на континентальній корі, місцями потоншеної за рахунок процесів розтягування та деструкції. Серед геосинклінальних систем можна відзначити зони тривалого геосинклінального розвитку від тріасу до палеогену включно (Великий Кавказ); зони, де геосинклінальний розвиток завершився на межі середньої і пізньої юри, пізньої юри і ранньої крейди, в межах пізньої крейди (внутрішня зона Карпат, Гірський Крим, частина зон Малого Кавказу), а також зони, де геосинклінальні прогини заклались в кінці пізньої юри - початку крейди, з палеогену (еоцену) (Українські Карпати, Малий Кавказ). Для всієї області в цілому характерним є проявлення процесів неогенової складчастості. В межах області також проявились процеси пізньокімерійської складчастості.

Для орогенної неоген-антропогенної стадії розвитку альпійської складчастої області характерним є утворення складних позитивних структур - мегантикліноріїв, будова яких ускладнена різноамплітудними покривами і шар’яжами. Мегантиклінорії розділені міжгірськими западинами.

Альпійсько-Гімалайська складчаста область (Середземноморський пояс)

На півдні Європи герциніди перекриваються альпідами, що включають Піренеї, Альпи, Карпати, Балкани, Апенніни і Динарські гори. Далі на схід розташовані Гірський Крим, Кавказ, Копетдаг, Памір і Гімалаї.

Геологічна будова.

Альпійська геосинкліналь виникла на роздробленому і перекритому карбонатним тріасом герцинському фундаменті в процесі розтягання і розсуву континентальної кори, що призвело наприкінці тріасу — початку юри до утворення басейну з корою океанічного типу, що на даний час виступає в складі офіолітових покривів. Утворення останніх почалося наприкінці юри, з першими імпульсами стиску, і продовжувалося в наступні епохи деформацій, аж до міоцену, а місцями і пізніше. У результаті альпійські споруди набули дуже складної шар’яжної структури, з насувами в Альпах, Карпатах і Балканах на північ, в Апеннінах і Динаридах — у бік Адріатичного моря, у Піренеях — на північ і південь. Перед складчасто-покривними спорудами утворилися передові прогини — Передпіренейський, Передальпійський, Передкарпатський та ін., а в їх тилу - міжгірські прогини, з яких найбільш великий — Панонський, загальний для Карпат і Динарид. Усі вони виповнені потужними уламковими (моласовими) товщами олігоцен-неогенового віку. До олігоцену-міоцену відноситься й утворення більшості западин, що складають на даний час Середземне море — Алжиро-Прованської, Тиренської, Адріатичної, Егейської, що поглинули окремі частини альпійських споруд. У цей же час виникла Західноєвропейська рифтова система, що включає Рейнський і Ронський грабени. Одночасно відбувся спалах вулканічної діяльності, що торкнулася не тільки альпійського поясу, але і епігерцинської платформи (Центральний, Французький і Чеський масиви, Рейнський і Ронський грабени та ін.).