Історія геологічного розвитку.
Розвиток Сіхоте-Алінської геосинкліналі проходив протягом палеозойської ери на подрібненій докембрійській основі. Він переривався каледонською і герцинською епохами складчастості. Цілковите завершення геосинклінального режиму пройшло лише в передсенонський період. Починаючи із сенону і протягом кайнозойської ери, регіон зазнав орогенного етапу розвитку. Цей період характеризувався вертикальними переміщеннями різних блоків по великих розломах. В орогенний етап активно проявилась ефузивна діяльність. В кайнозої заклались і розвинулись западини і прогини, які заповнювались вугленосними теригенними відкладами та ефузивами.
Корисні копалини.
Серед корисних копалин найбільш розвинуті поклади заліза, свинцю, цинку, олова, кам’яного вугілля, графіту, флюориту тощо. Проблема нафтогазоносності області до кінця не вирішена. Перспективи нафтогазоносності пов’язуються із Середньо- і Нижньоамурською западинами.
Індокитайська гірськоскладчаста область
До цієї області відносяться південні схили Куньлуня і Циньлиня та область між Тібетом і Південнокитайською платформою, а також територія Таїланду, Лаосу та В’єтнаму.
Геологічна будова.
Мезозоїди на території Китаю складені переважно морськими теригенними породами. Породи геосинклінального комплексу інтенсивно зім’яті, розбиті насувами і прорвані крупними батолітами гранітів.
На території Таїланду виділяють Юньнань-Малайський складчастий пояс (на заході), Індосинійський серединний масив (на сході) і розташовану між ними Менамську кайнозойську накладену западину. Складчастий пояс утворений кристалічними породами докембрію і карбонатно-теригенними відкладами всіх систем палеозою і тріасу з пачками ефузивів середнього і кислого складу. Переважають лінійні складки і насуви субмеридіонального простягання. Широко розповсюджені інтрузії гранітоїдів карбону, пермі, тріасу і крейди.
Фундамент Індосинійського масиву утворений породами докембрію і нижнього палеозою; осадовий чохол складений вапняками пермі і піщано-глинистими лагунними і континентальними відкладами тріасу, юри і крейди.
Менамська западина виповнена рихлими континентальними відкладами неогену і четвертинної системи. Западина продовжується на шельфі Сіамської затоки.
Корисні копалини.
В Юньнань-Малайському складчастому поясі з ультраосновними породами офіолітових поясів пов’язані родовища хромітів і нікелю, з гранітоїдами – родовища руд олова, вольфраму, міді. На контактах гранітів з карбонатними товщами – родовища залізних руд. У вапняках палеозою встановлені поклади марганцевих і поліметалічних руд. До зон тріщинуватості приурочені рудопрояви золота, сурми. Прирозломні кайнозойські западини вміщують родовища бурого вугілля.
На Індосинійському масиві з відкладами осадового чохла пов’язані поклади природного газу і калійних солей, рудопрояви урану і міді, з кайнозойськими базальтами – дорогоцінне каміння.
В Менамській западині з кайнозойськими товщами пов’язані поклади нафти і природного газу.
Складчаста зона Кордильєр
Гірські споруди Кордильєр, які в східній частині включають Скелясті гори, простягаються вздовж західного краю всього континенту Північної Америки на віддалі більше, ніж 8000 км.
Геологічна будова.
В рухомому поясі Кордильєр із сходу на захід виділяють три основні тектонічні зони: епіплатформові орогенічні області Північних Скелястих гір, Південних і Центральних Скелястих гір, міогеосинклінальна і евгеосинклінальна області первинної палеозой-нижньомезозойської геосинкліналі, перетворені в мезо-кайнозої в складчасті споруди (рис. 8.3).
Епіплатформові орогенічні області Скелястих гір виникли одночасно з гороутворенням в геосинклінальному поясі Кордильєр в кінці крейди – на початку палеогену в межах роздробленої крайової частини древньої платформи. Повторне їх інтенсивне підняття відбулося в кінці неогену і в четвертинний період, коли утворився сучасний рельєф. Орогенічна область утворює крупні виступи (Південні і Центральні Скелясті гори та Північні Скелясті гори), складені осадами палеозою і мезо-кайнозою у платформових фаціях. 
Обидва виступи відділені поперечними розломами.
 |
Рисунок 8.3 – Тектонічна схема складчастої споруди Кордильєр
І – міогеосинклінальна зона, ІІ – евгеосинклінальна зона, ІІІ – кайнозойські ефузиви, ІV – евгеосинклінальна зона, перероблена кайнозойською складчастістю
 |
Складчасті зони Кордильєр складені палеозойськими і мезо-кайнозойськими відкладами (рис. 8.4). Міогеосинклінальна область простягається порівняно вузькою смугою в Північних Скелястих горах. Далі до півдня вона розширюється й обгинає орогенічну область Південних і Центральних Скелястих гір, а ще південніше за р. Ріо-Гранде в Мексиці складає гори Східна С’єрра-Мадре. Будова її характеризується лінійними складками і насувами, що місцями переходять у покриви. Евгеосинклінальна область прослідковується від Аляски до Центральної Америки, утворюючи західний пояс Кордильєр, ускладнений великими розламами і блоковими структурами. У її межах широко поширені метаморфічні і вулканогенні породи, а також численні інтрузії кислих і основних порід. Складкоутворення тут мало місце в пізньоюрський час.
Рисунок 8.4 – Схематичний розріз через епіплатформову орогенічну область Скелястих гір
Корисні копалини.
Родовища нафти і газу, кам’яного вугілля приурочені до западин в межах епіплатформових орогенічних областей Північних Скелястих гір, Південних і Центральних Скелястих гір. В долині річки Юкон та у Мексиці розсипні родовища золота та платини. З гранітоїдами Південних і Центральних Скелястих гір пов’язані родовища руд олова, вольфраму, міді. Крім того, відомі родовища цинку, заліза, свинцю та ін.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Дайте загальну характеристику мезозойських складчастих областей.
2. Назвіть основні структурні елементи всіх областей.
3. Охарактеризуйте стратиграфічний комплекс порід областей.
4. Назвіть корисні копалини областей.
ЛЕКЦІЯ 9
Дата добавления: 2016-12-16; просмотров: 623;