Історія геологічного розвитку.

В докембрії Алтайсько-Саянська область являла собою геосинкліналь, яка входила в загальну геосинклінальну систему, розташовану на південний захід від давньої Сибірської платформи. Починаючи з кембрію, в геосинкліналі почали проявлятися окремі геосинклінальні прогини, які розділялись внутрішніми геоантиклінальними підняттями. Зчленування цих структур проходило по глибинних розломах.

Каледонська епоха складчастості проявилась вже в кінці кембрію, в результаті чого геосинклінальний режим припинився в межах Кузнецького Алатау. В кінці силуру пройшла повна ліквідація геосинклінального режиму в межах Алтайсько-Саянської області. На різновіковій складчастій основі з девонського періоду почалось закладення міжгірських западин. В суміжних герцинських геосинкліналях продовжували проявлятись активні тектонічні рухи геосинклінального типу. Каледонська епоха складчастості Алтайсько-Саянської області характеризувалась неповнотою геосинклінального циклу, що проявилось у відсутності великих інтрузій і передових прогинів.

В мезозої продовжувався платформовий розвиток Алтайсько-Саянської області, який розпочався в пізньому палеозої. Для цього етапу характерні глибові рухи, що посилили контраст між підняттями та міжгірськими западинами. В межах останніх в юрський період накопичувались вугленосні теригенні товщі. Активні рухи по глибинних розломах привели в деяких місцях до виливу базальтових лав.

В кайнозойську еру диференційовані глибові рухи активізувались, в результаті чого пройшло омолодження гірського рельєфу. Новітні рухи проявились як наслідок від більш давніх тектонічних рухів.

Корисні копалини.

Серед корисних копалин Саянської області найбільше значення мають залізні і марганцеві руди, кам’яне вугілля, ртуть, азбест. Промислових родовищ нафти і газу не встановлено.

Кам’яне вугілля утворює промислові скупчення в Мінусинських і Тувинській западинах, де воно пов’язане з вугленосними відкладами карбону і ранньої пермі. В Тувинській западині вугленосність пов’язана з юрськими та кам’яновугільними породами.

Марганцеві руди відомі в Кузнецькому Алатау і пов’язані з кембрійськими породами. Рудоносні пласти мають товщину до 20 м, а запаси родовищ досягають 98 млн. т.

Залізні руди гідротермально-метасоматичного типу розповсюджені у Західному Саяні та в районах Гірської Шорії. Родовища міді відомі в Кузнецькому Алатау та Західному Саяні, кобальту, в Туві і Гірському Алтаї – ртуті.

Із нерудних корисних копалин слід відзначити родовища хризоліт-азбесту, які пов’язані з офіолітовим поясом, що простягнувся від Східних Саян до Туви, і дорогоцінного та коштовногокаміння (рожевий кварц, яшма та ін.).