Байкаліди Австралії

Складчаста система Аделаїда знаходиться в південній частині Австралійського континенту і витягнута в меридіональному напрямку.

На даній території поширені метаморфізовані вулканогенно-осадові утворення нижнього протерозою, теригенні глинисто-карбонатні відклади верхнього протерозою та палеозою.

У цих відкладах відомі горизонти фосфоритів, гіпсів, кам’яної солі, родовища марганцевих та поліметалічних руд.

Патагонська платформа

З південного заходу і півдня Південноамериканська платформа облямована Патагонською платформою.

Геологічна будова.

Фундамент платформи байкальського віку, розбитий на великі блоки. Південна частина Патагонської платформи активізована. На границі з Андами виділяється епіплатформова орогенічна область Сьєрра-Пампи, що представляє великий розбитий на блоки піднятий масив, де на поверхню місцями виходять відклади архейського і верхньопротерозойського фундаменту.

Платформовий чохол відрізняється перевагою континентальних відкладів, у тому числі льодовикових (пермо-карбон). Серед морських осадів найбільш широко розповсюджені теригенні. У ранній крейді відзначається активний прояв базальтового вулканізму.

Рисунок 4.3 – Схема тектонічної будови Патагонської платформи

1 – Північнопатагонський масив

2 – Південнопатагонський масив

Основними структурними елементами Патагонської платформи є великі горстові масиви фундаменту, у яких на поверхню місцями виходять кристалічні породи докембрію і слабо метаморфізовані відклади верхнього протерозою і низів палеозою. Масиви частково перекриті мезо-кайнозойськими породами і розділені западинами, місцями грабеноподібними.

Північним оточенням Патагонської платформи є великий масив Сьерра-Пампа, утворений системою піднятих на висоту до 6000 м блоків верхньопротерозойського фундаменту, перекритих у певній мірі чохлом палеозойських і вулканогенно-осадових тріасових порід. Південніше виділяються ще два древніх докембрійських масиви подібної будови — Північнопатагонський і Південнопатагонський (Десеадо), що лише частково виходять на поверхню, а здебільшого перекриті осадовим чохлом і, очевидно, продовжуються в південно-східному напрямку в Атлантичному океані. Південнопатагонський масив опущений на 800 м глибше Північнопатагонського. Між масивами Сьерра-Пампа і Північнопатагонським закладені глибокі мезо-кайнозойські западини Мендоса, Неукен і западина Ріо-Негро. Чубутська западина розділяє Північнопатагонський і Південнопатагонський масиви. На південь від останнього виділяється Магеланова западина. Усі западини в основному орієнтовані в південно-східному напрямку. Вони ускладнені в прибортових частинах, що межують з піднятими масивами, зонами локальних піднять прирозломного типу. Ці структури, складені мезо-кайнозойськими шарами, звичайно асиметричні і розбиті на блоки підкидами і скидами. З наближенням до Анд локальні підняття мезо-кайнозойського чохла стають більш крутими і порушеними.

Корисні копалини.

В межах западин відкриті родовища нафти і газу. В межах масивів руди вольфраму, олова, золота, міді.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте основні особливості складу і будови стратиграфічних комплексів порід.

2. Назвіть основні структурні елементи всіх областей байкальської складчастості.

3. Дайте порівняльну характеристику Тімано-Печорської плити та Байкальської гірськоскладчастої області.

4. Наведіть основні етапи в історії геологічного розвитку областей.

5. Назвіть основні корисні копалини областей.

ЛЕКЦІЯ 5