Суть зустрічної торгівлі

Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об’єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», згідно з якими підприємства різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг) однієї зі сторін будуть компенсуватись чітко визначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг) іншої сторони.

Зустрічна торгівля – достатньо новий спосіб зовнішньоекономічної діяльності, в основі якого лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов’язують експортні й імпортні операції. Обов’язковою умовою зустрічних угод є зобов’язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні.

Зустрічна торгівля як форма зовнішньоторговельних відносин отримала розвиток у 1960 рр. при торгівлі між Сходом і Заходом. Її основне положення полягає в укладанні угод такого характеру, що дозволяє визначити види та обсяги майбутніх поставок, їх загальну суму та порядок розрахунків, а також тип і вартість супровідних послуг, науково-технічних знань та досвіду.

Основними чинниками розвитку зустрічної торгівлі є:

1. Завищення курсу місцевої валюти, через що штучно завищені імпортні ціни мають компенсуватися високими експортними цінами.

2. Необхідність приховування реальних експортних цін за умов обмеження міжнародної конкуренції картельними угодами (експорт нафти на бартерній основі фірмами деяких країн-членів ОПЕК, які зобов’язані при комерційному продажу дотримуватись спільного в рамках даної організації рівня цін).

3. Можливість використання зустрічної торгівлі як засобу сприяння маркетингу, тобто активному просуванню нераціональних товарів на світовий ринок.

4. Для недостатньо платоспроможних країн погашення заборгованості з імпорту товарами вважається менш ризикованим, ніж погашення готівковими коштами.

5. Завдяки кращій керованості зустрічна торгівля, як правило, по­легшує країнам середнє та довготермінове планування. Крім цього, зустрічна торгівля ґрунтується на чинниках, які мають більш локаль­ний характер, тобто пов’язані із специфікою конкретних товарів, країн і регіонів, що визначає динаміку і сферу операцій зустрічної торгівлі.

Невід’ємною частиною даних операцій є участь в них банків, які відкривають для контрагентів рахунки «умовного депонування», на які зараховуються платежі покупців за імпортовані товари, а експортери отримують належні їм кошти тільки після виконання усіх своїх зустрічних зобов’язань. Однак існують умови, за якими контрагенти не в змозі вчасно розрахуватися по зобов’язаннях, у цьому випадку вони змушені звертатися в банк за кредитами. В разі зустрічної торгівлі банки охоче фінансують експортні операції, розглядаючи зустрічні зобов’язання як гарантії повернення кредитів імпортерами.

Зустрічна торгівля виступає засобом фінансування імпорту і, на відміну від закупок в кредит, застерігає покупця від виплати постійно зростаючих процентних платежів.

На сучасному етапі зовнішньоторгові зустрічні угоди стали одним з основних видів міжнародного товарообміну. Достатньо сказати, що сьогодні їх частка перевищує 40%.

Існують різні форми зустрічних угод, але причини їх використання однакові: нестача або відсутність валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг; необхідність здійснення гарантованих поставок; вихід на нові ринки; спрощення фінансових взаєморозрахунків; необхідність подолання кризових явищ в економіці.

На думку ряду спеціалістів, зустрічна торгівля на сучасному етапі перетворилася в один із важливих інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння розвитку економічного і виробничо-технічного співробітництва між країнами і господарськими суб’єктами цих країн.

У зв’язку із зростанням об’ємів міжнародної зустрічної торгівлі зростає і її регулююча роль. Разом з цим розвивається і специфіка міжнародних зустрічних операцій, що відображає умови і процеси, що відбуваються в різних країнах.

Важливою особливістю даного виду торгівлі є її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно змінюються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами.

За своєю економічною сутністю даний вид торгівлі передбачає дві стадії обміну: перша – експортна операція, друга – імпортна. Багатоопераційність зустрічної торгівлі є її основним недоліком, адже призводить до зниження ефективності експорту внаслідок необхідності додаткового фінансування процесу обігу товарів через посередників. Крім того, у зв’язку із збільшенням тривалості циклу експортної операції в часі, збільшуються терміни обігу грошових коштів, що й зумовлює зростання обігових витрат.

У той же час міжнародна практика свідчить про те, що зустрічна торгівля стає все більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері.

Операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою поділяють на такі форми: операції натурального обміну; операції, що передбачають участь продавця у реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва. На долю операцій натурального обміну припадає приблизно 4-5% міжнародної зустрічної торгівлі, другого – 9-10% і третього – 55-60%.