Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва

У розглянутих вище комерційних операціях немає жодного виробничого чи технологічного зв’язку між товарами, якими обмінюються контрагенти. Товарне наповнення зустрічних поставок ніяк не пов’язується із специфікою товарів первісного експорту і залежить від ринкових факторів. Компенсаційні угоди з викупу застарілої продукції, поставки на комплектацію та операції на давальницькій сировині створюють передумови для появи тривалих стійких зв’язків між партнерами.

Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва різноманітні. Їх можна поділити на:

1) угоди типу «by-back»;

2) угоди «про розподіл продукції»;

3) угоди «розвиток-імпорт»;

4) угоди «експлуатаційна компенсація»;

5) угоди «договори цесії»;

6) толлінгові угоди;

7) угоди «виробничої кооперації».

Угоди типу «by-back». Найбільше розповсюдження одержали проекти зі зворотною закупкою на компенсаційній основі товарів типу «by-back». Такі угоди передбачають поставку іноземним партнерам на умовах кредиту комплектного обладнання та інжинірингових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цьому обладнанні. Зустрічна угода зазвичай пов’язана з поставками сировини й палива.

Реалізація великомасштабних компенсаційних угод значно складніша, ніж бартерних чи звичайних компенсаційних. Складність пов’язана з тим, що приходиться вирішувати масу проблем, що з’являються при будівництві об’єкта: вибір постачальників, оформлення підрядних робіт, проведення дослідницьких і пошукових робіт і т.д. Разом з тим ці угоди вигідні як для замовника, так і для постачальника.

Для замовника така угода дає можливість використовувати місцеву сировину, матеріали і робочу силу. Перевагою, можна вважати безвалютну основу взаєморозрахунків, розширення експортного потенціалу, наявність гарантійного ринку, скорочення періоду будівництва, а також зайвих витрат.

Для постачальника дані компенсаційні угоди означають створення умов для погашення кредитів, передумов для розширення спеціалізації і кооперації, можливість одержання товару, необхідного для внутрішнього ринку і більш дешевого, перспективи створення великомасштабного виробництва.

Реалізація переваг компенсаційного співробітництва для учасників угоди багато в чому залежить від якості планування, визначення доцільності створення підприємства, глибини опрацювання техніко-економічного обґрунтування, врахування кон’юнктури світового ринку.

Від звичайної компенсаційної угоди операції такого типу відрізняються великими обсягами. Крім того, їм, як правило, передує підписання міждержавних угод про співробітництво. Вони започатковують довготривале співробітництво між країнами. Ефективність угод типу «by-back» досягається лише за наявності певних вимог:

- надто великих сум контрактів;

- довгострокових термінів виконання контрактів (як мінімум 5-10 років);

- значного часового періоду між поставками продукції.

Недоліком такої угоди для експортера є довготривалий термін вилучення з обігу коштів, що обумовлено тривалістю здійснення проекту.

Угоди «про розподіл продукції» здійснюються на основі договорів про будівництво промислових об’єктів «під ключ». В даному випадку експортер може передавати свою технологію, ліцензії на винаходи і «ноу-хау», постачати обладнання і матеріали. Випуск продукції організовується на основі його специфікацій. Оплата будівництва підприємства передбачається постачальниками виробленої на даному підприємстві продукції у встановленій раніше пропорції до всієї випущеної продукції. Це, як правило, складає від 20 до 40%.

Угоди «розвиток-імпорт» пов’язані з будівництвом підприємств обробної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довгострокового кредитування. Здійснення угод «розвиток-імпорт» (проектів розвитку для імпорту) передбачає, що зустрічні поставки продукції із побудованих підприємств будуть покривати вартість угоди іноземної фірми-постачальника комплектного обладнання, послуг і кредитів.

Угоди «експлуатаційна компенсація»передбачають, що господарюючий суб’єкт, який здійснював введення промислового об’єкта, сам експлуатує його, отримуючи відповідну компенсацію, після чого об’єкт передається замовникові.

Угоди «договори цесії». При поставках обладнання експортер може бути не зацікавлений у зустрічній закупці продукції, виробленої на підприємстві, яке він побудував. Тоді експортер повинен або сам організувати реалізацію продукції зустрічної поставки, або перепродавати її третій стороні. Умови про передання зустрічної поставки називаються «цесією» і включаються експортером у договір про зустрічну закупку.

Толлінгові угоди або операції на давальницькій сировині. Вид зустрічної торгівлі, який передбачає поставку однією стороною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для їх подальшої переробки або складання у країні торгового партнера і зворотну поставку готових виробів у країну первісного експорту.

Сировина, що передається на переробку, а потім повертається назад у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною.

Операції на давальницьку сировину не є чисто компенсаційними. Але вони володіють ознаками зустрічної торгівлі, бо збалансовані, безвалютні і наперед оцінені. Зобов’язання сторін про поставку сировини й імпорту продукції оформляються одним контрактом із вказівкою вартості сировини й готової продукції.

Поставками давальницької сировини покриваються не тільки всі узгоджені витрати переробного підприємства, а також витрати на транспортування, виплату мита і т.д., але й забезпечується одержання ним запланованого прибутку. З цією метою в контракті вказуються світові ціни на сировину, на продукт переробки, фіксується вартість транспортування і оброблення.

Ефективність операції на давальницькій сировині для постачальника гарантується тільки в тому випадку, якщо вартість одержаної після переробки продукції на світовому ринку вище вартості давальницької сировини. Виплата штрафних санкцій та відшкодування збитків передбачається у контракті в основному у товарній, а не грошовій формі. Якщо постачальник сировини винен у запізненні поставки або у поставці сировини неналежної якості, то він на вимогу переробника повинен поставити додаткову кількість сировини належної якості, вартість якої покриває суми штрафів або відшкодування суми збитків.

Даний вид операцій в Україні здійснюється під спеціальним митним контролем, який передбачає звільнення сторін толлінгової угоди від заходів економічного впливу держави, уплати ввізних та вивізних мит, але за умови, якщо під час виробничого процесу переробки митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає вивезенню, виготовлена саме із визначеної у контракті давальницької сировини та згідно із встановленими та узгодженими нормами виходу готової продукції із даної сировини.

Нині, така форма торгівлі розвивається в Україні. Нею в даний час охоплені багато підприємств текстильної і швейної промисловості. Розміщення іноземних замовлень на вітчизняних підприємствах забезпечують завантаження робочих місць, дають можливість вижити, і одночасно, одержати відповідний досвід в організації виробництва.

Разом з тим, велика орієнтація у виробництві й торгівлі на давальницьку схему негативно впливає на розвиток національного ринку і підприємств-суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що беруть участь в цих умовах.

Угоди «виробничої кооперації».Найтриваліші стійкі зв’язки між торговими партнерами, при яких торгівля виступає частиною промислового співробітництва, забезпечує виробниче кооперування. Найпоширенішими його видами є: підрядне кооперування, договірна спеціалізація, спільне виробництво.

При підрядному кооперуванні одна із сторін доручає іншій (виконавцю) виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог до її виконання (асортимент, обсяг, термін, комерційні умови тощо). При необхідності замовник може передавати підряднику технологію, обладнання, матеріали тощо. Предметом угоди про підрядне кооперування є: виконання технологічних операцій за дорученням замовника з метою перетворення напівфабрикатів у готові комплектуючі вироби; випуск компонентів за кресленнями та специфікаціями замовника; складання вузлів та агрегатів з компонентів, які виробляються замовником.

Договірна спеціалізація виробництва передбачає розмежування виконання окремих частин та етапів виробничих операцій, здійснення при необхідності перерозподілу капітальних вкладень.

Спільне виробництвоорганізовується для здійснення конкретного економічного проекту при створенні технічно складних видів продукції. При цьому партнери тісно взаємодіють на всіх етапах, починаючи з НДВКР і до збуту та сервісного обслуговування, з метою отримання кінцевого результату. Таке співробітництво оформляється у вигляді консорціуму, тобто тимчасового договірного об’єднання юридично самостійних фірм, для здійснення конкретного проекту.