Система права та її структурні елементи.

Система права– це зумовлена об’єктивними факторами внутрішня структура права, що складається із взаємопов’язаних норм, об’єднаних у правові інститути та галузі права. Системність права означає, що воно є цілісною сукупністю різнопорядкових елементів, які перебувають у функціональному зв’язку між собою.

Структурними елементами системи права єнорми права; інститути права; галузі права.

Норма права – первинний, початковий елемент системи права, з якого складаються інститути та галузі права. Не існує норми права, яка не входила б до певного інституту і галузі права.

Центральною ланкою системи права є галузь– велика впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний тип схожих суспільних відносин та актів поведінки за допомогою специфічного галузевого методу правового регулювання.

Чим більш розвинутою є система права, тим більше галузей включає вона. Разом з традиційними (профілюючими) галузями права України – конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним – формуються такі нові галузі права як податкове, банківське право, право інтелектуальної власності.

Галузі права України – це найбільш крупні структурні підрозділи національної системи права. До основних галузей права України слід віднести:

1) конституційне право. Предмет правового регулювання цієї галузі: закріплення основ суспільного устрою; правовий статус людини і громадянина; формування, структура та функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Головне джерело права галузі конституційного права – Конституція України;

2) адміністративне право. Предмет правового регулювання – суспільні відносини у сфері управління. Крім того, ця галузь системи права України встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення. Особливість джерел цієї галузі права – відсутність головного кодифікованого акту, величезна кількість підзаконних актів;

3) фінансове право. Предмет правового регулювання цієї галузі – публічні фінанси та породжувані ними фінансові відносини, тобто формування і виконання державного і місцевого бюджетів, грошове звернення, податки. Для цієї галузі права, тісно пов’язаної з адміністративним правом, також характерна множинність джерел права;

4) кримінальне право. Ця галузь права визначає злочинність і караність діянь, підстави, межі та умови притягнення до кримінальної відповідальності. Особливість цієї галузі – наявність кодифікованого законодавства;

5) кримінально-процесуальне право. Предмет правового регулювання цієї галузі – відносини, які виникають у ході досудового та судового слідства по розкриттю, розслідуванню та розгляду кримінальних справ. Основний нормативно-правовий акт – Кримінальний процесуальний кодекс України;

6) цивільно-процесуальне право. Предмет правового регулювання – відносини, які виникають в процесі вирішення спорів у цивільних справах, а також по деяких іншим категоріям справ. Основний нормативно-правовий акт – Цивільний процесуальний кодекс України.

Усі вищезазначені галузі права відносяться до правової спільності, яку услід римським юристам прийнято називати публічним правом. У всіх галузях публічного права переважають імперативний метод правового регулювання, а також метод субординації;

7) земельне право. Предмет правового регулювання галузі – відносини, які виникають у сфері землекористування і землеустрою. Основний нормативно-правовий акт – Земельний кодекс України. Методи правового регулювання – як імперативний, так і диспозитивний;

8) екологічне (природоохоронне) право. Предмет правового регулювання – відносини, які виникають у області використання і охорони природних ресурсів. Єдиний кодифікований акт в цій галузі права відсутній. Основні джерела – Лісовий і Водний кодекси, Кодекс про надра, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» і численні закони. Методи правового регулювання є аналогічними галузі земельного права;

9) трудове право. Предмет правового регулювання цієї галузі – відносини, які виникають у процесі трудової діяльності (між власником і працівником або колективом працівників, між працівниками). Підгалуззю трудового права є право соціального забезпечення і соціального захисту населення. Основний нормативно-правовий акт – Кодекс законів про працю, який доповнюється численними законами, підзаконними актами, локальними нормативними актами. Методи та прийоми правового регулювання різноманітні – імперативний, диспозитивний, метод заохочення;

10) цивільне право. Предмет правового регулювання – особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами. Основний нормативно-правовий акт цієї галузі – Цивільний кодекс України;

11) сімейне право. Предмет правового регулювання – відносини подружжя, відносини між батьками і дітьми та іншими членами сім’ї. Основний нормативно-правовий акт в цій галузі права – Сімейний кодекс України.

Інститут права –впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний вид (групу) суспільних відносин. Інститут права в першу чергу – структурний підрозділ галузі права, дрібніший порівняно з галуззю сукупність юридичних норм. У кожній галузі права можна виокремити багато інститутів. Так, до галузі трудового права включено інститути трудової дисципліни, матеріальної відповідальності, охорони праці тощо. Галузь цивільного права України включає такі інститути як інститут представництва, інститут дарування, інститут договору купівлі-продажу, інститут спадкування тощо.

Форми права.

Поняття «форма права» показує, як зміст права організований і виражений зовні.

Види форм (юридичних джерел) права:

1) правовий звичай –стійке правило поведінки, що стихійно склалося і офіційно визнано державою. Правові звичаї застосовуються у банківській практиці, господарському обороті, сфері страхування, міжнародній торгівлі. Для країн англо-американського типу права характерними є конституційні звичаї (наприклад, неприсутність монарха на всіх засіданнях парламенту, за винятком його відкриття). Різновидом правового звичаю є звичаї ділового обороту – сформовані і широко вживані в різних сферах управлінської або підприємницької діяльності правила поведінки, не передбачені законодавством, незалежно від того, чи зафіксовані вони в якому-небудь документі;

2) юридичний (судовий або адміністративний) прецедент – рішення у конкретній справі, якому надана нормативна сила і яке слугує зразком для вирішення аналогічних справ. Юридичний прецедент поширений у Великій Британії та США, використовується міжнародною юстицією;

3) нормативно-правовий акт –письмовий документ, який виданий в установленому порядку компетентним органом держави і містить правові норми загального характеру. Загальний характер приписів відрізняє нормативно-правовий акт від юридичного прецеденту. У системі права України та більшості інших країн нормативно-правовий акт є основним джерелом права (детальніша інформація у темі 18);

4) нормативний договір –угода між двома і більше суб’єктами правотворчості, що містить обов’язкові для них нормативні приписи. Нормативний договір є основною формою права в системі міжнародного права, і все ширше використовується в національних системах права (наприклад, таким є Федеральний договір Російської Федерації в 1992 р., адміністративні договори в Україні та країнах СНД);

5) юридична доктрина – науково оформлені концептуальні ідеї щодо вдосконалення та застосування права. У системі національного права України та деяких інших країн юридична доктрина використовується при розробці нових законів. У системі міжнародного права юридична доктрина використовується як самостійне, хоч і допоміжне, джерело;

6) релігійний текст – це священна для віруючих книга або послання глави церкви (релігійної організації), що містить, поряд із релігійними, правові норми. Точніше кажучи, в такому тексті релігійні і правові приписи складають нерозривну єдність. Прикладом релігійного тексту може служити Біблія, Тора, Коран, енцикліки (вселенські послання) римського папи тощо.

У різних правових системах співвідношення та взаємодія між джерелами права має свої особливості. Наприклад, у правовій практиці в Україні не використовуються релігійні тексти, виключно рідко застосовуються юридичний прецедент і правовий звичай. Навпаки, у ряді держав Африки та Океанії правові звичаї зберігають своє значення і є основою правової системи. В Англії основною формою права залишається юридичний прецедент. Основними джерелами мусульманського права є Коран і Сунна (життєпис пророка Мухаммеда).