Поняття та ознаки права.

Право є одним з найскладніших соціальних феноменів, що має юридичний та соціальний аспект. У суто юридичному сенсі слова право – це система загальнообов’язкових, формально-визначених, встановлених і забезпечуваних державою правил поведінки. Право як соціальний інститут є головним регулятором суспільних відносин і не завжди походить від держави. Через формальне закріплення правил поведінки людей та їх колективів право встановлює баланс суспільних, групових та індивідуальних інтересів. У цьому полягає цінність права для суспільства та індивіда.

Право– це система загальнозначущих,формально-визначених правил, нормативно встановлених і забезпечених державою або іншим публічно-владним суб’єктом, призначених для регулювання суспільних відносин та збалансування індивідуальних та суспільних інтересів.

Сутність права як явища соціального порядку виявляється через його ознаки:

1) загальнозначущість. Право регулює найважливіші суспільні відносини та соціально значущі акти поведінки;

2) неперсоніфікованість. Правові приписи не створюються для конкретного суб’єкта; вони адресуються або усім учасникам суспільного життя або певним соціальним групам;

3) нормативність. Право складається із приписів, які є моделлю соціальних статусів, суспільних зв’язків, суспільних відносин, актів поведінки й розраховані на неодноразове використання;

4) формальна визначеність. Правові норми, як правило, фіксуються письмово, мають певну логічну структуру та певну форму (правовий звичай, правовий прецедент, закон тощо). Право встановлює певні рамки поведінки суб’єкта, чітко формулюючи його права і обов’язки;

5) системність. Право є цілісною системою соціального регулювання, в якій кожна норма або принцип права займають точно визначене місце і пов’язані один з одним;

6) зв’язок з державою або, в окремих випадках, іншим публічно-владним суб’єктом. Перш за все, право пов’язане з державою. Адже здебільшого юридичні норми встановлюються або офіційно визнаються державою. Право охороняється за допомогою державного примусу. Але, крім того, правові норми можуть встановлюватися і відповідно охороняються й недержавними суб’єктами: міжнародними організаціями, наддержавними структурами (наприклад, органи Європейського Союзу), корпораціями, церквою тощо;

7) регулятивність. Право виступає як регулятор суспільних відносин і в цьому полягає його головна соціальна цінність;

8) процедурність. Процедура, тобто встановлений порядок і послідовність дій, передбачена як для видання, так і для реалізації юридичних норм;

9) компромісний характер. Право за своєю природою є інструментом збалансування різноманітних інтересів індивідів, засобом соціального компромісу та розв’язання конфліктів. По суті, право – це своєрідний суспільний договір, умови якого передбачають ненасильницьку взаємодію та мирне співіснування індивідів та їх колективів.

Функції права.

Функції права –це основні напрями впливу права на людину і суспільство (на суспільні відносини, акти поведінки, свідомість людей). Право впливає на багато сфер людської діяльності, тому можна також говорити про наявність інформаційної ціннісно-орієнтовної, економічної, політичної, ідеологічної та інших функцій права. Але в юридичному сенсі принципове значення мають дві функції права: регулятивна та охоронна.

Регулятивна функціяправа виявляється в тому, що приписи правових норм вносять впорядкованість у суспільні відносини. Виконуючи функцію регулятора суспільних відносин, правова норма указує індивіду на лінію його поведінки в тому або іншому випадку. Дія цієї функції виявляється у дозволах, рекомендаціях, пільгах і заохоченнях. Регулятивна функція права має первинне значення. Вона найбільшою мірою відображає природу права: суб’єктам права надається правомочність, у межах якої вони діють вільно, на свій розсуд.

Розрізняють різновиди регулятивної функції: регулятивну статичну і регулятивну динамічну. Регулятивна статична функція права виявляється в закріпленні тих або інших стабільних станів (статусів): статусу громадян, статусу юридичної особи, форм держави, компетенції державних органів, повноважень посадовців тощо. Регулятивно-статична функція реалізується за допомогою дозвільних та заборонних норм і правовідносин пасивного типа, що виникають на їхній основі. У подібних ситуаціях суб’єкти права самі, за власною ініціативою проявляють правову активність.

Регулятивна динамічна функція права «обслуговує» соціально-правові процеси: торгівлю, виробництво матеріальних цінностей, перехід майна та інших благ від одних осіб до інших. Вона втілена в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, які опосередкують процеси в економіці, інших сферах суспільного життя.

За допомогою регулятивно-динамічної функції право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою зобов’язуючих норм. Так, законодавством встановлено обов’язкі виконати військовий обов’язок, платити податки, дотримуватись трудової дисципліни, виконувати зобов’язання за договором тощо. Регулятивно-динамічна функція знаходить свій прояв у правовідносинах активного типа.

Охоронна функціяполягає в тому, що право захищає соціальні цінності, блага, суспільні відносини шляхом встановлення заборон, обмежень і покарань за порушення заборон. Основне призначення охоронної функції права полягає в запобіганні порушенням норм права. Ефективність охоронної функції є тим вищою, чим більше суб’єктів права підкоряються її розпорядженням. Охоронна функція носить похідний від регулятивної функції характер. Вона покликана забезпечити нормальну дію регулятивної функції права.