Масаж при поперековому остеохондрозі

Масаж призначається у підгострому періоді захворювання після значного зменшення гострих явищ, стихання болей, зменшення вираженості симптомів натяжіння нервових стовбурів, зниження пальпаторної болючості больових зон і точок, ослаблення рефлекторного напруження м'язів.

Масаж повинен широко використовуватися в хронічному періоді остеохондрозу при залишкових явищах захворювання , що прявляється наявністю окремих , нерізко виражених симптомів (незначних болей , пошкодження чутливості, помірних парезів тощо).

Масаж проводиться у положенні пацієнта лежачи на животі (з підкладеною під нього подушкою , злегка зігнутими колінами , з валиком підкладеним під гомілковостопні суглоби ).

В більшості випадків масажу піддається попереково-крижова ділянка і уражена нижня кінцівка (при двохсторонньому ураженні - обидві нижні кінцівки).

Методика масажу будується з урахуванням клінічних даних: характеру, стадії, локалізації і ступеня вираженості патологічного процесу, стану м'язів; уражених нервових стовбурів, супутніх порушень чутливості, трофіки тканин, вегетативних функцій, віку і загального стану пацієнта.

Масаж повинен зменшувати, а поможливості і усувати клінічні прояви остеохондрозу, знижувати підвищений тонус м'язів, відновлювати їх силу, усувати порушення кровообігу і поліпшувати трофіку тканин, відновлювати чутливість, зменшувати біль, поліпшувати стан і самопочуття пацієнтів. Неприпустимо посилення болю та інших проявів захворювання під час використання масажу у пацієнтів з остеохондрозом хребта.

Методика масажу при попереково-крижовому остеохондрозі така сама, як і при шийногрудному.

Враховуючи можливість спеціального впливу на нервові стовбури, больові зони, точки - це вплив прийомами масажу на стовбур сідничного нерва та його гілок, а також на стегновий нерв. На стовбур сідничного нерва діють на задній поверхні стегна за лінією від середини підколінної ямки до середини сідничної складки прийомами площинного поверхневого і глибокого поглажування, глибокого розтирання, розминання (в тому числі натискання), вібрації безперервної і уривчастої, а також пунктування, постукування, рубання підвищують силу натискання в напрямку до сідничної ділянки. Аналогічному впливу піддається малогомілковий нерв у ділянці головки малогомілкової кістки, кінцеві розгалуження великогомілкового нерва в ділянці медіальної і латеральної борозен підошви. На стегновий нерв діють в зоні стегнового трикутника (верхня частина передньовнутрішньої поверхні стегна). При дії на стегновий нерв обмежуються прийомами поглажування і легкого розтирання. За наявністю показань вплив на нервові стовбури завершуються їх обережним витягуванням.

Описана методика масажу застосовується також для впливу на болючі точки в паравертебральних ділянках, міжостистих проміжках, в ділянці крижово-хребтових сполучень, великих вертлюгів стегнових кісток.

Проводячи масаж нервових стовбурів, больових зон і точок, враховують переносимість пацієнтом цих впливів, і за наявністю вираженої болючості спочатку здійснюють масаж навколо зон і точок і лише при зменшенні болючості переходять до безпосереднього впливу на нервові стовбури, больові зони і точки.

Тривалість процедури масажу залежить від різних причин: від характеру, локалізації, стадії і ступеню тяжкості захворювання, наявності і відсутності ускладнень і супутніх захворювань, зони масажу, віку і стану пацієнта.

На початку курсу тривалість процедур становить всього 5-10хв., наприкінці може сягати 35-40хв., в середньому 25-30хв. На курс лікування від 8-10 до 15-20 процедур, в середньому 12-15 процедур, які проводяться щоденно або через день. Ефективність масажу підвищується, якщо сполучати його з тепловими процедурами (солюкс, парафіно-озокеритові аплікації, сауна) та іншими фізіотерапевтичними методами, з лікувальною фізкультурою, відповідним ортопедичним режимом, звичайно за відсутністю протипоказань до їх застосування.

Протипоказання до масажу.

Крім загальних протипоказань до масажу - це сильні болі у хребті, кінцівках, та інших ділянках, що потребують використання наркотиків та інших сильнодіючих ліків; наявність пухлин або підозру на пухлини спинного мозку або периферійних нервів, супутні ураження відділів (стовбурів, вузлів) симпатичної нервової системи.