На сьогоднішній день створений цілий ряд пристроїв і програмних продуктів, які дозволяють інвалідам по зору користуватися комп'ютером. 4 страница

- зображення суттєвих елементів у кольорі, а несуттєвих – чорно-білими;

- використання рамок, якими можна затулити частину зображення, щоб сконцентрувати увагу на потрібному, або виділити важливий елемент;

- підкреслення об’єму тінями.

Картки, які використовуються на уроках мови, літератури, математики та ін., повинні бути індивідуалізовані за розміром букв, проміжків між ними, міжрядкових інтервалів. Наприклад, для дітей з порушеною фіксацією погляду (що особливо проявляється при ністагмі або амбліопії) значно збільшують інтервал між рядками. При звуженому полі зору не можна пропонувати дітям великий шрифт, при атрофії зорового нерву – дрібний.

В роботі зі слабозорими слід уникати частого переключення між розгляданням предметів на близькій і далекій відстані, що перенапружує механізм акомодації.

Розміщення дітей з вадами зору на заняттях.Розміщеннядітей у класі здійснюють з врахуванням стану зорової функції: гостроти зору та наявності додаткових його порушень. Слід пам’ятати, що при застосуванні оклюзії (заклеювання) ока, яке краще бачить, зорові можливості дитини знижуються. Тому може бути необхідною тимчасова зміна місця дитини (на ближчу парту). Крім того, якщо у дитини оклюзія лівого ока, то її садять праворуч від вчителя, якщо правого – ліворуч.

Дітей з косоокістю, що розходиться, розміщують по центру в 2-3 ряд, а з парезами очних м'язів - по центру залежно від гостроти зору.

Дітей з дуже низькою гостротою зору (нижче 0,4) слід садити за першу парту (стіл) так, щоб освітлення падало зліва і зверху. Матеріал для демонстрації пред'являється їм на відстані не більше 1 м, необхідний також додатковий індивідуальний показ предмету.

В учнів, які страждають на альбінізм, ністагм і природжене помутніння кришталика, спостерігається світлобоязнь, тому їх розміщують подалі від джерела світла.

При розгляді об'єкту, картини, дітей можна розмістити таким чином:

- у 2 ряди, враховуючи право- або лівобічну оклюзію очей;

- півколом (нешироким);

- «каре»;

- «паралельно» - справа і зліва від вихователя по одному ряду дітей. У всіх вказаних положеннях враховується оклюзія очей, гострота зору, вид косоокості (що розходиться).

Потрібно постійно стежити за позою дітей в різних видах діяльності, за організацією ігрового місця дитини поза заняттями (світло, поза, підбір ігрового матеріалу певного розміру, яскравості), за зміною діяльності поза заняттями, наприклад, через 15-20 хв. ігри з нахилом голови змінюють рухливими іграми з підйомом голови.

При деяких видах фізичних вправ оклюзія знімається (робота з м'ячем, лазіння, рівновага), щоб дитина відчула рух свого тіла без боязні впасти, отримати удар, оскільки заклеювання обмежує свободу рухів. Можна іноді знімати оклюзію на музичних заняттях, щоб у дитини з'явилося відчуття свободи руху в просторі, його краси. На святах оклюзія знімається для повноти сприйняття.

На заняттях, які передбачають виконання рухових вправ, діти з низькою гостротою зору ставляться за дітьми з вищою гостротою зору, рівними їм за темпом руху, щоб був орієнтир для пересування в просторі.

Рекомендації щодо врахування індивідуальних особливостей сприймання матеріалу в навчальному процесі наведені в таблиці.

3. Вимоги до уроку в школі для дітей з вадами зору

Корекційно-компенсаторна спрямованість уроку в школах для дітей з вадами зору проявляється:

- у виправленні недоліків уявлень дітей про оточуючий світ, зміцненні зв’язку мислення та практичного досвіду;

- в ефективному користуванні основними інструментами навчально-пізнавальної діяльності – словом і наочністю – з метою навчання дітей прийомам і способам сенсорної, розумової та практичної діяльності;

- у забезпеченні впливу мислення на розвиток різних психічних процесів та особистості дітей.

На кожному уроці загальноосвітнього циклу розв’язуються також і корекційні завдання, пов’язані зі змістом навчального матеріалу. Педагог повинен вміти визначати предмет корекції при підготовці до кожного уроку.

Виділяють наступні напрями корекції:

1. Корекція функцій зору – дорозвиток гостроти зору, поля зору, окорухової та прослідковуючої функцій, бінокулярного зору, розрізнення кольорів. Для реалізації цього напряму корекції у спеціальних закладах для дітей з порушеннями зору передбачаються консервативне, плеоптичне і плеопто-ортоптичне лікування, підбір оптичних засобів корекції, спеціальні заняття з розвитку зорового сприймання.

2. Корекція психічного розвитку – система педагогічних засобів, спрямованих на подолання чи послаблення недоліків сприймання, уявлення, пам’яті, мислення, мовлення, особистості. Виходячи з особливостей психічного розвитку дітей з вадами зору, найбільш актуальними є:

а) Предметна корекція. Забезпечує уточнення функціонального призначення предметів, автоматизацію дій співвіднесення, знаряддєвих дій. Вона проводиться на всіх уроках, але переважає на уроках праці, фізкультури, де здійснюється автоматизація дій, розвиток їх усвідомлення через відповідні словесні позначення.

б) Сенсорна корекція. Передбачає розвиток уміння отримувати інформацію про предмет, використовуючи систему сенсорних еталонів (наприклад, підказок у вигляді карток або алгоритму). Поступово потреба у використанні зовнішньої опори зменшується, діти навчаються тримати в пам’яті еталони, як план дій. Особливої уваги потребують розвиток зорового сприйняття, навичок просторового орієнтування, активізація використання збережених аналізаторів. Цей вид корекції домінує на уроках образотворчого мистецтва, праці, фізкультури.

в) Мовленнєва корекція. Включає корекцію звуковимови, збагачення та уточнення словника, розвиток зв’язного мовлення на рівні розповіді, роздуму, опису, доведення.

г) Особистісна корекція. Забезпечує подолання невпевненості у власних можливостях, шкідливих звичок, негативізму, егоцентризму, егоїзму. Домінуючою є на уроках читання, на виховних заходах.

3. Корекція фізичного розвитку – система педагогічних заходів, спрямованих на подолання чи послаблення порушень рухової сфери (постави, координації рухів та ін.).

Структура уроку

1. Організаційна частина

Організаційній частині уроку приділяється особлива увага, оскільки від її результату залежить ефективність уроку в цілому. Діти з вадами зору часто бувають пригнічені або надмірно збуджені і не вміють самостійно мобілізувати увагу на уроці. Процес входження в роботу, організації робочого місця потребує більше часу. Окремими учням учитель може надати допомогу в підготовці до уроку. Тривалість організаційної частини уроку збільшена до 5-7 хвилин.

2. Основна частина

В школі для дітей з вадами зору в основній частині уроку перед вивченням нового матеріалу проводиться спеціальна пропедевтика, яка передбачає доведення до свідомості учнів мети уроку, перевірку домашнього завдання та вступну бесіду з метою уточнення понять, що будуть використовуватись в ході уроку.

Власне основна частина передбачає первинне цілісне сприймання матеріалу; його пояснення по частинах з виправленням неточних уявлень; об’єднання скоригованих частин матеріалу в цілісну систему; перевірку дієвості знань в практичній діяльності.

В процесі уроку обов’язково робиться фізкультхвилинка, під час якої очі повинні відпочити.

3. Заключна частина

Підведення підсумків, оцінка успіхів, домашнє завдання з обов’язковим поясненням і обов’язковою мотивацією.

Особливості організації повторення матеріалу та оцінювання навчальних досягнень. Основною ланкою, що забезпечує міцність знань, є повторення. Слабозорим учням не можна давати завдання на повторення декількох параграфів, тому необхідно організувати повторення таким чином, щоб основна робота відбувалась на уроці. Не можна збільшувати обсяги домашнього завдання під час повторення. Рекомендується для повторення давати учням такі питання, щоб вони не читали підручник, а згадували матеріал за цими питаннями; те, що учні забули, має нагадуватися вчителем. Можна практикувати повторення матеріалу за окремими вузловими питаннями, які наперед розподіляються між учнями класу. Таким чином, при порівняно незначному напруженні зору учні повно та глибоко повторюють навчальний матеріал.

При оцінюванні навчальних досягнень дітей з вадами зору частіше, ніж в масовій школі, використовують усні відповіді учнів. Усна перевірка дає можливість оцінити рівень оволодіння програмним змістом дисципліни, вміння логічно будувати відповідь, а також при необхідності коригувати відповіді, спонукати учнів до усвідомлення недоліків у власних знаннях і вміннях, їх причин та способів виправлення.

При проведенні письмових контрольних робіт доцільно скорочувати їх обсяг (відповідати стисло, коротко). З метою полегшення виконання дітьми з вадами зору контрольних робіт рекомендується використовувати наступні прийоми:

- заповнення пропусків у тексті;

- продовження розпочатої роботи;

- дописування відповідей;

- індивідуальні опитування з використанням засобів індивідуального повідомлення відповіді: віяла, сигнальні картки, робота з планшетом, конструювання відповіді за опорною схемою, парні або групові відповіді;

- самоперевірки за зразком;

- взаємоперевірки;

- вікторини.

Щоб оцінка була об’єктивною, вона повинна точно виявляти співвідношення між досягнутим результатом учня і тим, що передбачено програмою. В той же час оцінка має бути справедливою щодо кожного учня, враховувати його можливості та зусилля, вкладені у досягнутий результат.

У деяких випадках дітей з вадами зору не атестують з певних дисциплін або при атестації висувають знижені вимоги. Це обов’язково повинно бути узгоджене з психолого-медико-педагогічною консультацією.

Особливості підготовки вчителя до уроку. При плануванні уроку визначаються наступні завдання:

- дидактичні – досягти міцного засвоєння системи знань, уміння пояснювати факти на основі причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей, застосовувати знання для розв’язання практичних і пізнавальних завдань;

- корекційно-розвиткові – попередити, усунути або послабити вторинні відхилення у розвитку; сприяти розвитку мовлення, пам’яті, сприймання, уявлення учнів, їх мисленнєвих процесів, спостережливості; прищепити навички самостійної навчальної роботи;

- виховні – сприяти формуванню моральних, вольових, інтелектуальних та інших якостей особистості.

Завдання уроку повинні бути максимально конкретизовані.

Специфічним у підготовці вчителя до уроку в школі для дітей з вадами зору є необхідність врахування наступних факторів: зорових можливостей учнів, наявності в них супутніх відхилень центральної нервової системи, вторинних відхилень (порушення сприймання, просторового орієнтування, невпевненість у власних можливостях, інфантилізм та ін.).

Вчитель повинен відібрати для уроку відповідну наочність та спосіб її розташування (роздати індивідуально на парти або закріпити в певному місці, оскільки носити по класу її недоцільно через часті порушення фіксації погляду у дітей), продумати способи підготовки учнів до сприймання матеріалу (виділити поняття, які можуть бути незрозумілими для учнів, і продумати, як їх уточнити, не витрачаючи багато часу).

Необхідно передбачити забезпечення полісенсорного характеру сприймання, чергування навантаження на різні аналізатори. Також необхідно визначити шляхи реалізації індивідуального підходу, зокрема, через відповідний підбір завдань.

Підготовка до уроку для дітей з вадами зору включає підбір додаткового матеріалу, що має підтримувати настрій уроку (функціональна музика, оформлення класу, інтригуючі ситуації та ін.).

4. Навчальні плани та програми для учнів з вадами зору

Типові навчальні плани основної школи для дітей сліпих і зі зниженим зором передбачають реалізацію Закону України „Про загальну середню освіту” і Державного стандарту базової і повної середньої освіти з урахуванням особливих потреб дітей сліпих і зі зниженим зором, пов’язаних з відсутністю або різким зниженням у них зору та порушенням зорових функцій.

Повноцінність базової середньої освіти цієї категорії дітей забезпечується через реалізацію інваріантної та варіативної частин навчального плану. Інваріантна складова відповідає Типовому навчальному плану для основної загальноосвітньої школи, крім кількості годин, відведених на вивчення навчальних предметів. У зв’язку з подовженням терміну навчання дітей з глибокими порушеннями зору в спеціальній школі на один рік, збільшується кількість годин на вивчення всіх предметів навчального плану, через що їх зміст перерозподілений по класах.

Навчання сліпих і дітей зі зниженим зором здійснюється за адаптованими програмами загальноосвітньої школи, зміст яких відповідає вимогам Державного стандарту початкової, базової і повної середньої освіти. Спеціально для дітей з вадами зору розробляються програми з образотворчого і музичного мистецтва, фізичної культури та трудового навчання для дітей сліпих та зі зниженим зором.

У школі для дітей зі зниженим зором навчання здійснюється за підручниками масової школи, які друкуються великим шрифтом зі спеціально переробленими зображеннями, доступними для зорового сприймання.

Варіативна складова передбачає додаткові години на корекційно-розвивальні заняття та на вивчення предметів інваріантної складової, курсів за вибором, факультативні, індивідуальні та групові заняття.

Зміст корекційно-розвивальних занять спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку сліпих і слабозорих учнів, і реалізується у спеціальних школах для сліпих і дітей зі зниженим зором через всі навчальні предмети, а також корекційні курси: „Лікувальна фізкультура” (1-6 кл.), „Ритміка” (1-9 кл.), ”Соціально-побутове орієнтування” (1-9 кл.), "Корекція вад розвитку” (1-6 кл.), „Розвиток мовлення” (1-7 кл.), „Орієнтування в просторі”(1-9 кл. для сліпих дітей).

Міністерством освіти і науки затверджені: «Методичні рекомендації до розподілу програмного матеріалу та програми з методичними рекомендаціями загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних шкіл для дітей сліпих та зі зниженим зором, Програми для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором, «Програми для 1-4 спеціальних класів загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня для дітей сліпих та зі зниженим зором зі складними вадами розвитку», Програми компенсаторного розвитку сліпих учнів шкіл-інтернатів для дітей з вадами зору, 1-4 класи.

Наведемо деякі рекомендації щодо викладання окремих предметів дітям з вадами зору, що представлені в пояснювальних записках названих вище програм.

Математика.Вивчення математики в школі для дітей сліпих та зі зниженим зором має забезпечити базову математичну підготовку учнів, спрямовану на їхній загальний розвиток, формування математичної грамотності та достатню для реалізації обраного шляху подальшого здобуття освіти.

Через значне зниження гостроти зору, учні сприймають навчальний матеріал уповільнено і фрагментарно, а це утруднює формування міцних обчислювальних і графічних навичок, розвиток просторових уявлень, точних вимірювальних дій. Перенесення окремих тем пропонується на підставі низького темпу запису та читання математичних виразів шрифтом Брайля та особливостей роботи зорового аналізатора учнів зі зниженим зором. Діти з порушеннями зору швидко стомлюються, мають повільний темп роботи – все це впливає на зниження розумової та фізичної працездатності.

Вивчення геометричних фігур передбачає використання на уроці наочних ілюстрацій, прикладів із дозвілля, життєвого досвіду учнів, виконання побудов і сприяє виробленню вмінь виділяти форму і розміри як основні властивості геометричних фігур. Побудова графіків, робота з готовими графіками потребує індивідуальної роботи з кожним учнем, на проведення якої потрібен додатковий час. Запис систем рівнянь та їх розв’язання шрифтом Брайля значно відрізняється від записів плоским шрифтом, читання грифелем записів розв’язання уповільнює темп роботи сліпих учнів.

Під час навчання математики дітей із порушеннями зору важливого значення набуває формування в них навичок усних обчислень, які зменшують зорове навантаження та звільняють учнів від технічних труднощів математичних записів. Крім того, міцні навички усних обчислень необхідні дітям як для подальшого навчання, так і в повсякденному житті.

Для успішного навчання дітей зі зниженим зором потрібні спеціальні підручники із збільшеним шрифтом, якісними кольоровими малюнками, схемами, таблицями. Крім того, необхідно застосовувати на уроці різні оптичні прилади корекції, які розширюють зорові можливості дітей, технічні засоби навчання. З інших засобів наочності учитель може використовувати якісно виготовлені ілюстрації, таблиці, роздатковий та дидактичний матеріал.

Вчитель на свій розсуд може збільшити або зменшити кількість годин на вивчення окремих тем. В курс алгебри 9 класу можна перенести вивчення функції y ═ k∕x. Радимо підчас вивчення цієї теми повторити тотожні перетворення раціональних виразів, що для учнів з вадами зору становлять особливі труднощі (записи громіздкі, часто лише умова займає декілька рядків). В ІІ семестрі 10 класу бажано провести уроки повторення курсу алгебри 7-10 класів.

Українська мова.Допущені у письмовому переказі і творі специфічні помилки (оптико-графічні, дисграфічні, графічні недоліки) під час оцінювання учнівських робіт не враховуються, а стають предметом пильної уваги вчителя і логопеда для індивідуальної роботи з учнем з метою їх поступового подолання.

До специфічних помилок належать:

- оптико-графічні помилки у слабозорих дітей: вставляння зайвих елементів літер (ш - щ); неточна письмова реалізація комбінацій певних елементів, заміни й додавання за типом уподібнень (а-о-е, и-п-н, ш-и-п);оптичні (с-е, о-с, у-д-з, л-и, м-ш, в-д) та кінетичні (о-а, б-д, У-Ч, п-т, П-Т, л-м, Л-М, х-ж, Г-Р, н-ю, и-ш, л-я, Н-К, а-д) змішування, заміни;

- графічні недоліки: увігнутість рядка догори-донизу, стискан­ня рядка; неправильне розташування елементів і букв стосовно одна одної та рядка; вихід за межу поля; численні виправлення накреслен­ня букв, написаних слів; злите написання слів або великий розрив між ними; заміни великих букв рядковими, але більшого розміру;

- п'ять виправлень (неправильного написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

- орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, що не вивчалися, виправляються, але не враховуються, як і специфічні.

Доцільно, щоб характер специфічних помилок учитель визначав спільно з логопедом.

Під час перевірки читання вголос вчитель повинен враховувати індивідуальні можливості кожного учня відповідно до його психофізіологічних особливостей (діагноз та рекомендації лікаря-офтальмолога). Головну увагу приділяти не темпу читання, а рівню розуміння прочитаного, дикції, використання орфоепічних та інтонаційних норм.

Трудове навчання.Трудове навчання у школі для слабозорих учнів має специфічні особливості. У зв’язку із порушеннями зору процес засвоєння навчального матеріалу викликає деякі труднощі, тому виникає потреба постійного поєднання словесного пояснення вчителя з індивідуальним практичним показом прийомів виконання тієї чи іншої трудової операції. Знижені зорові можливості дітей обумовлюють більшу витрату часу на виконання технологічних операцій. Це потребує зміни змісту методів та організації трудового навчання, іншої послідовності вивчення різних розділів програми в порівнянні з загальноосвітньою школою.

Програма для слабозорих учнів не передбачає таких видів робіт, як вишивання тому, що це потребує значного навантаження на зір. Дану тему можна залишити для гурткової роботи.

З метою збереження залишкового зору, під час уроків трудового навчання слід враховувати ті протипоказання, що випливають із характеру захворювання очей і потребують індивідуального підходу під час виконання того чи іншого трудового процесу.

ОСОБЛИВОСТІ ЗОРОВОГО СПРИЙМАННЯ МАТЕРІАЛУ

ДИТИНОЮ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

ТИФЛОПЕДАГОГУ (Є.П.Синьова, [1])

Таблиця офтальмологічних рекомендацій.Інформацію про індивідуальні особливості дітей з вадами зору доцільно оформити у вигляді таблиці офтальмологічних рекомендацій (запропонована А.І.Каплан). У таблиці для кожної дитини фіксуються:

- прізвище, ім’я;

- діагноз, час настання дефекту (природжений, набутий, з якого віку);

- гострота зору правого та лівого ока з корекцією та без корекції;

- наявність обмежень поля зору;

- за якою партою рекомендовано сидіти;

- відстань до очей при читанні;

- режим носіння окулярів (постійно або тільки для роботи);

- допустиме безперервне зорове навантаження;

- фізичні протипоказання;

- супутні дефекти.

Таблицю офтальмологічних рекомендацій надають кожному педагогу, який працює з дитиною.

Офтальмо-гігієнічні рекомендації щодо трудового навчання слабозорих дітей (В.П.Єрмаков, Л.І.Кирилова, цит. за [1])