Центральними називаються сили, які всюди спрямовані уздовж прямих, що проходять через одну і ту ж нерухому точку - центр сил, і залежать тільки від відстані до центру сил.

Як показує порівняння, гравітаційні сили є слабкіші з усіх фундаментальних взаємодій, однак вони мають властивості адитивності (сумуються) і досягають значних величин в космічному масштабі (тяжіння Місяця, будова Сонячної системи і т.п.). Разом з кулонівськими силами, які визначають взаємодію між електричними зарядами, гравітаційні сили являються фундаментальними.

Закон всесвітнього тяжіння, відкритий І.Ньютоном у 1667 році, має вигляд

, (1.2.15)

де F - сила взаємного тяжіння двох матеріальних точок; m₁ і m₂ - їх маси; r - відстань між точками; G - гравітаційна стала, яка чисельно дорівнює силі взаємодії двох матеріальних точок масою 1 кг кожна, що знаходяться на відстані 1 м одна від одної; G = 6,67 10^-11 Н۰м²/кг².

У написаній формі закон всесвітнього тяжіння можна також застосовувати до взаємодії сферичних тіл, маса яких розподілена сферично симетрично. У цьому випадку r є відстань між центрами мас сфер.

Маса тіла є не тільки мірою інертності тіла, але і мірою його гравітаційних взаємодій.

Сила тяжіння - сила, що діє на тіло масою m, яке перебуває на відстані h від поверхні Землі

, (1.2.16)

де g - прискорення вільного падіння. (Без урахування обертання Землі та її сплюснутості біля полюсів при h << R_З g = 9,8 м/с²).

1.2.4. Пружні сили

Роздивимось деякі сили, які являються наслідками фундаментальних сил. К ним належать сили пружності, сили тертя, деякі інші.

При деформації тіла виникає сила, яка прагне відновити колишні розміри і форму тіла. Ця сила виникає внаслідок електромагнітної взаємодії між атомами і молекулами речовини. Її називають силою пружності.