Вимоги до огороджень

Засоби, що обгороджують, є одними з основних при роботі металорізальних верстатів. Розглянемо їх більш докладно.

Вибір виду огородження залежить від умов його застосування. Стаціонарні огородження лише періодично демонтують для виконання допоміжних операцій (зміна робочого інструмента, змазування, проведення контрольних вимірів деталей). Їх виконують так, щоб вони пропускали оброблювану деталь, але перешкоджали б проходженню рук працюючого в технологічний проріз. Таке огородження може бути повним, коли локалізується небезпечна зона разом із самою машиною, чи частковим, коли ізолюється тільки небезпечна зона машини. Прикладами повного огородження є огородження розподільних пристроїв електроустаткування, корпуса електродвигунів, часткового – огородження фрез чи робочої зони верстата.

Можливе застосування рухливого (знімного) огородження, що являє собою пристрій, який зблокований з робочими органами механізму чи машини, унаслідок чого воно закриває доступ у робочу зону при настанні небезпечного моменту. В інший час доступ у зазначену зону відкритий.

Переносні огородження є тимчасовими. Їх використовують при ремонтних і налагоджувальних роботах для захисту від випадкових доторкань до струмоведучих частин, а також від механічних травм і опіків. Виконуються вони найчастіше у виді щитів висотою 1,7 м.

Конструкція і матеріал пристроїв, що обгороджують, визначаються особливостями устаткування і технологічного процесу в цілому. Огородження виконують у виді зварених і литих кожухів, ґрат, сіток на твердому каркасі, а також у виді твердих суцільних щитів (щитків, екранів). Розміри осередків у сітчастому і ґратчастому огородженні визначаються відповідно до ГОСТ 12.2.062-81 ССБТ. «Оборудование производственное. Ограждения защитные». Величини безпечної відстані від деталей, що рухаються, до поверхні огородження наведені в табл. 8.

Таблиця 8 - Безпечна відстань від деталей, що рухаються, до поверхні огородження

Зони безпеки для працюючих з урахуванням використання огородження повинні відповідати зонам досяжності моторного полю чи за ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78 ССБТ. Мінімальну висоту огороджень типу бар'єрів, що перешкоджають улученню працюючих у небезпечну зону, вибирають у залежності від висоти розташування небезпечного елемента і відстані між огородженням і небезпечним елементом. При використанні огородження заданої висоти за табл. 9 знаходять необхідну відстань від нього до небезпечного елемента.

Таблиця 9 – Відстань від небезпечного елемента до огородження

У якості матеріалу для огороджень використовують метали, пластмаси, дерево. При необхідності спостереження за робочою зоною, крім сіток і ґрат, застосовують суцільні огороджувальні пристрої з прозорих матеріалів (оргскла, триплекса й ін.).

Відповідно до ГОСТ 12.2.009—80 ССБТ повинна відгороджуватися зона обробки універсальних верстатів при обробці заготівель діаметром до 630 мм включно; універсальних фрезерних верстатів із хрестовим столом, зубообробних верстатів і шліфувальних верстатів, круглопильних і стрічкових відрізних верстатів (неробоча зона різального інструмента).

Захисні екрани металорізальних верстатів повинні захищати працюючого від стружки, що відлітає, і мастильно-охолодної рідини; мати масу не більш 6 кг і кріплення, що не вимагає застосування ключів і викруток (захисні пристрої відкриваючого типу повинні при усталеному русі переміщатися з зусиллям не більш 40 Н); бути твердим, для чого виконуватися з листової сталі товщиною не менш 0,8 мм, листового алюмінію товщиною не менш 2 мм чи міцної пластмаси товщиною не менш 4 мм.

Оглядові вікна в захисних екранах на верстатах, що працюють лезвійним інструментом, необхідно виготовляти з безосколкового тришарового полірованого чи плоского загартованого полірованого скла товщиною не менш 4 мм. Можливе використання іншого прозорого матеріалу, що не уступає за експлуатаційними властивостями.

Захисні екрани не повинні обмежувати технологічні можливості верстата і викликати незручності при роботі, збиранні, налагодженні, а також призводити при відкриванні до забруднення підлоги мастильно-охолодною рідиною. При необхідності захисні екрани варто постачати рукоятками, скобами для зручності відкривання і закривання, зняття, переміщення й установки. Кріплення захисних пристроїв має бути надійним, що виключають випадки самовідкривання.

Товщини захисних огороджень з різних матеріалів і їх схеми для різних типорозмірів шліфувальних кіл заточувальних верстатів визначені ГОСТ 12.3.028-82 ССБТ у залежності від робочої окружної швидкості.