Складні облікові ставки

При проведенні розрахунків слід використовувати базову формулу:

FV _n =PV / (1- d) ⁿ, (2.1.9)

де FV_n - сума, що повинна бути повернута; PV- сума, одержувана позичальником; d - складна річна облікова ставка;

п - тривалість періоду нарахування.

Нарощення для короткотермінових банківських операцій:

6. FV _n = PV / (1 – f / m) ^{n m}, (2.1.10)

де f - номінальна складна річна облікова ставка; m - кількість нарахувань складних відсотків протягом року;

п - тривалість періоду нарахування.

Еквівалентність відсоткових ставок різного типу

Формули еквівалентності простої ставки позикового відсотка та простої облікової ставки:

r= d / (1 - n*d),

d = r / (1 + n*r), (2.1.11)

де r - проста річна ставка позичкового відсотка; d - проста річна облікова ставка; п - тривалість періоду нарахування.

Формули еквівалентності складної ставки позикового відсотка та складної облікової ставки:

r = d / (1 - d),

d = r / (1 + r). ------------------ (2.1.12)

де r - складна річна ставка позичкового відсотка; d — складна річна облікова ставка.

Формули еквівалентності простих та складних ставок позикового відсотка:

7. r_np=((1+r_c) -1) /n, (2.1.13)

8. r_c = , (2.1.14)

де r_пр - проста річна ставка позичкового відсотка; r_c - складна річна ставка позичкового відсотка; п - тривалість періоду нарахування.

Формула визначення ефективної ставки відсотків при нарахуванні номінальної m разів на рік:

r_e =(1+j/m)^m-1, (2.1.15)

де r_e - ефективна ставка процента (ставка порівняння); j - номінальна складна річна ставка позичкового відсотка;

m - кількість нарахувань у рік.

Формула визначення ефективної облікової ставки при нарахуванні номінальної m разів на рік:

d_e = 1 – (1 – f / m)^m, (2.1.16)

де d_e - ефективна облікова ставка (ставка порівняння), f - номінальна складна річна облікова ставка; m - кількість нарахувань протягом року.

Ануїтети

При проведенні обчислень рекомендується використати базові фор­мули:

для визначення нарощеної суми ануїтету постнумерандо:

S = (P*(1+k) ⁿ -1) / i_c, (2.1.17)

для визначення сучасної величини ануїтету постнумерандо:

9. A = P*(1 - (1+i_c) ^–n) / i_c, (2.1.18)

де Р - розмір кожного окремого платежу; і_с - складна відсоткова ставка, за якою відбувається їх нарахування; S - нарощена (майбутня) сума всього ануїтету постнумерандо (сума всіх платежів з відсотками); А - сучасний розмір всього ануїтету постнумерандо (сума сучасних розмірів усіх платежів); n - кількість платежів.

Суб’єкти і об’єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиційний процес має всі ознаки системи: у ньому завжди наявний суб'єкт (інвестор), об'єкт (об'єкт інвестування), зв'язок, між ними (інвестування з метою одержання інвестиційного доходу) та інвестиційний ринок, у якому вони існують. При цьому зв'язок є системо утворюючим фактором, оскільки поєднує всі інші елементи в єдине ціле.

Об'єктами інвестиційної діяльностіможуть бути і будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльностіможуть бути фізичні та юридичні особи України й іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Класифікація інвесторів наведена в таблиці 2.

За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.

Корпоративні інвестори - це, переважно, акціонерні товариства, а також підприємства інших форм власності, що мають вільні грошові кошти.

Інституційні інвестори - це портфельні інвестори, які формують інвестиційний портфель на підставі фундаментального прогнозу поведінки у довготерміновому та середньостроковому періодах. Зазвичай це фахівці, робота яких полягає в довірчому управлінні активами.

Інституційними інвесторами є банки, інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Індивідуальні (приватні) інвестори - це фізичні особи, які викорис­товують свої нагромадження для інвестування. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб вільні, грошові кошти принесли дохід, що стане джерелом доходів при досягненні пенсійного віку або забезпечить фінансову стабільність його родині.