Класифікація ресурсів підприємства.

Загальновідомим є той факт, що ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з рівнем ефективного використання ресурсів, адже раціональне їх використання є важливим резервом збільшення обсягів випуску продукції, підвищення продуктивності праці тощо.

Таким чином, досягнення стратегічних цілей підприємства в майбутньому вже сьогодні потребує рішень щодо залучення необхідних ресурсів та ресурсного обґрунтування можливостей його подальшого розвитку: оцінювання наявних ресурсів та рівня їх використання, визначення невикористаних можливостей ресурсного потенціалу, оптимізації складу ресурсів підприємства та джерел їхнього формування; оцінювання ризиків додаткового залучення ресурсів. Вирішення цих завдань потребує дослідження економічної сутності ресурсів підприємства та їх структуризації.

У сучасній українській енциклопедії ресурси (від франц. ressource – допоміжний засіб) розглядають як цінності, засоби, можливості, грошові засоби, джерела засобів доходів [1, с. 71], і які є фактором внутрішніх резервів економічного розвитку організації за умови їх ефективного використання, що дозволяє забезпечити не тільки потреби організації, але й потреби суспільства.

У науковій літературі все частіше поняття «ресурс» замінюють поняттям «потенціал». Аналіз сучасних уявлень про потенціал дозволяє виділити три напрями. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, С. Фігурнов та ін.) стверджують, що потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів.

Академік Л.І. Абалкін зазначає, що поняття „потенціал” і „ресурс” не потрібно протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) – це „узагальнена, збірна характеристика ресурсів”, прив’язана до місця та часу. У літературі трактування поняття „потенціал” як певної сукупності ресурсів, здебільшого економічних, безпосередньо пов’язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так, В.М. Архангельський під потенціалом розуміє засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або при розв’язанні певної задачі.

Учені третього напряму розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їх думку, – це цілісне уявлення про єдність структури і функції об’єкта, вияв їх взаємозв’язку. На цій підставі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні завдання – чим вдаліше склалася структура об’єкта і чим більшу відповідальність мають один перед одним його структурні та функціональні елементи, тим вищим буде потенціал, тим вище буде і ефективність даного об’єкта [2, c. 7–8].

У науковій літературі немає однозначної думки і щодо структури ресурсів. На наш погляд, доцільно виокремлювати в складі ресурсного потенціалу матеріальні, нематеріальні, трудові, інноваційні, фінансові ресурси підприємства, а також управлінські ресурси - методи управління та організації ефективного використання ресурсів підприємства. Надамо характеристику деяким з них.

Матеріальні ресурси – це ресурси в натурально-речовій формі, які використовуються у виробничій (господарській) діяльності підприємства. До їхнього складу входять основні фонди та частка обігових фондів. Нематеріальні ресурси – об'єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь тривалий час: гудвіл, ноу-хау, патент, винаходи тощо. Трудові ресурси підприємства – сукупність зайнятих на підприємстві за основною та допоміжною діяльністю [3, с. 68]. Фінансові ресурси – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на відтворення підприємства та стимулювання працівників [4, с. 65].

Одним із методів визначення сутності і структури ресурсів підприємства є використання функціонально-цільового підходу, який враховує ресурсно-затратну і ресурсно-результативну концепцію класифікації ресурсів, а також ступінь використання можливостей суб’єктів господарювання.

У сучасних теоріях менеджменту виділяють чотири основних типи ресурсів:

а) вхідні – основні та допоміжні матеріали, енергія та послуги; б) будівлі та обладнання; в) фінанси і трудові ресурси, основну частину яких використовують для отримання інших ресурсів; г) інформація як особливий вид ресурсів, яка необхідна для ефективного управління.

Вітчизняна ресурсна концепція підприємства розглядає практично такі само види ресурсів, вносячи лише деяку диференціацію: матеріально-технічні, технологічні, просторові, кадрові, організаційно-інформаційні, соціально-правові, фінансово-економічні, ресурси організаційної структури системи управління [5, c. 92].

Має наукову цінність також модель структури ресурсного потенціалу підприємства за ієрархічним принципом побудови. На першому рівні знаходиться соціальна складова, яка включає трудовий потенціал та потенціал соціальної інфраструктури. До соціально-економічної складової віднесено організаційно-управлінський, інформаційний та маркетинговий потенціали. Економічна складова включає матеріально-сировинний потенціал, виробничий, фінансовий та інноваційний потенціали. Всі перелічені види локальних складових перебувають між собою в безпосередньому взаємозв’язку і визначеній взаємозалежності [6].