Поняття забруднення, та екологічна класифікація забруднень.

Сучасний період взаємодії людського суспільства і природи характеризується надзвичайно масштабним забрудненням усіх геосфер Землі та розвитком глобальної екологічної кризи. Індустріалізація призвела до появи так званих ксенобіотиків – речовин, які не включаються у природні кругообіги, а накопичуються в довкіллі, забруднюючи його.

Забруднення – це привнесення в середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай, нехарактерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних або біологічних агентів. Забрудненням вважають також перевищення середнього багаторічного природного рівня концентрації названих агентів.

Pабруднення довкілля в наш час досягло грандіозних масштабів. Для вирішення цієї проблеми необхідно застосовувати науковий підхід, в основу якого покладено класифікацію забруднень. Класифікація необхідна для того, щоб розділити різні види забруднень за видами. Це дасть змогу до кожного з видів застосовувати відповідні заходи по зменшенню чи усуненню даного виду забруднення.

Розглянемо екологічну класифікацію забруднень. Вона здійснюється за декількома ознаками. По-перше, за джерелами забруднення. За цією ознакою розрізняють механічні, хімічні, фізичні та біологічні забруднювачі.

Механічні забруднювачі – це різні тверді частки та предмети (викинуті з ужитку) на поверхні Землі, у ґрунті, воді, повітрі, космосі - від диму та пилу до уламків машин.

Хімічні – тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи природні процеси кругообігу речовин та енергії.

Прикладами хімічних забруднень є важкі метали (свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, олово, ртуть), шкідливі хімічні сполуки, зокрема, пестициди і нітрати. Одним з перших найвідоміших пестицидів став ДДТ ("дуст"). Його творець навіть отримав свого часу Нобелівську премію. Однак пізніше виявилося, що ДДТ має здатність накопичуватись в організмі вагітних жінок, приводячи до народження мертвих дітей та розвитку важких пороків у новонароджених дітей.

Фізичні – це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми та вібрації, спричинені людиною.

Біологічні – різні організми, що з’явилися завдяки життєдіяльності людства, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною навмисне чи випадково. Прикладами є бактеріологічна зброя, нові віруси та мікроорганізми, а також ГМО.

За походженням розрізняють природне та антропогенне забруднення.

За об'єктами забруднення поділяють на безпосередні об'єкти забруднення – ґрунти, водні джерела, атмосферне повітря, та опосередковані об'єкти, або жертви забруднення – це рослини, тварини, гриби, мікроорганізми.

За часом взаємодії з довкіллям розрізняють стійкі, середньотривалі, нестійкі забруднення (табл. 1).

Нестійкі забруднювачі – ті, які негативно діють короткий час і розкладаються, розчиняються чи знищуються в екосистемах завдяки природним фізико-хімічним або біологічним процесам (наприклад, харчові відходи чи папір).

Середньотривалі – термін розкладання приблизно до 10 років (це залізо чи дерево).

Під стійкими антропогенними забрудненнями розуміють такі, що довго не зникають, не знищуються самостійно природою (гума, пластмаси, скло, алюміній, а також радіоактивні речовини з тривалим періодом напіврозпаду).

Таблиця 1.