Основні технологічні процеси ВГР та поняття про комплекси обладнання.

При екскаваторному способі ведення ВГР здійснюють наступні технологічні процеси:

1) підготовка гірських порід до виймання (відбій і розпушення гірської маси, відтаювання мерзлих порід)

2) виймально-навантажувальні роботи (екскавація)

3) транспортування кар’єрних вантажів

4) відвалування розкривних порід.

Відбій і розпушення скельних порід здійснюються за допомогою буропідривних робіт. Верстатами шарошкового, обертального, пневмоударного або термічного буріння в масиві пробурюють свердловини діаметром від 125 до 400 мм і завглибшки 10—60 м, в яких розміщують вибухову речовину (ВВ). Продуктивність буріння складає до 100—120 м/зміну.

У якості вибухової речовини (ВР) використовують амоніт, ігданіт, грамоніт, зерногрануліт і ін. Маса заряду ВР в свердловині складає від 30—50 до 500— 600 кг та більше.

Буропідривні роботи на кар'єрах повинні забезпечувати: необхідну кількість підірваної породи і отримання уламків, що не перевищують певного розміру; запас висадженої гірської маси, необхідний для безперебійної роботи екскаваторів і встановлений по висоті і ширині розвал підірваної маси.

Навантаження (або екскавація) полягає в переміщенні розпушених порід або корисних копалин із забою в транспортні засоби. Звичайно цю операцію виконують екскаватори.

При виїмці м'яких і сипких порід, що не вимагають попереднього розпушення, відбій і навантаження поєднуються в одному процесі.

Для навантаження застосовують одноковшові екскаватори — механічні лопати (мехлопати) і драглайни з ковшем місткістю від 4-5 до 35-100 м3, а також багатоковшеві екскаватори – роторні і ланцюгові. Найбільш поширені мехлопати на гусеничному ходу з ковшем місткістю 5-20 м3. Ці екскаватори використовують для навантаження гірської маси в залізничні вагони і автосамоскиди. Продуктивність їх складає 1-4 млн. м3 на рік.

Крокуючі драглайни, що мають стрілу завдовжки від 40 до 150 м, звичайно використовують для перевалювання розкривних порід у внутрішні відвали і для проведення траншей.

Роторні екскаватори застосовують для екскавації рихлих порід. Вони мають високу продуктивність — до 12,5 тис. м3/ч.

Транспортування породи і корисних копалин здійснюється по залізниці, автосамоскидами та конвеєрами. Рідше застосовуються скіпові підйомники, гідравлічний транспорт та підвісні канатні шляхи.

При залізничному транспорті у якості транспортних посудин використовуються саморозвантажувальні вагони-думпкари вантажопідйомністю 100–180 т, а в якості локомотивів – електровози і тепловози. Ширина колії нормальна, тобто 1524 мм, максимальний допустимий ухил шляхів 60°/оо, радіус повороту шляхів 180–200 м.

Укладання нових залізничних колій і перекладання уступних і відвальних шляхів здійснюються ланками за допомогою залізничних кранів або шляхопересувачів.

Автомобільний транспорт в умовах кар'єрів має певні переваги в порівнянні із залізничним: велику маневреність, здатність долати значні підйоми (до 140°/оо) можливість вести роботу при менших радіусах повороту (10–50 м). Основними засобами автомобільного транспорту є автосамоскиди і тягачі з напівпричепами і причепами. Вітчизняними заводами випускаються кар'єрні автосамоскиди вантажопідйомністю від 40 до 180 т.

Для успішного застосування автомобільного транспорту необхідні якісні автошляхи. На уступах в кар'єрі проводять прості і поліпшені ґрунтові або щебеневі шляхи і лише при слабких ґрунтах укладають шляхи із збірного залізобетону. Головні постійні автошляхи при великому вантажообігу – бетонні. Швидкість руху автосамоскидів на з'їздах в середньому близько 10 км/ч, на головних дорогах –18-25 км/ч.

На кар'єрах застосовуються стрічкові конвеєри продуктивністю від 300 до 1000 м3/ч, а в окремих випадках до 12000 м3/ч. Ширина конвеєрної стрічки від 900 до 2000 мм, швидкість її руху від 2 до 5 м/с.

Використання конвеєрів забезпечує безперервність транспортування і можливість переміщення матеріалу під кутом до 18°.

Відвалування здійснюється за допомогою відвальних екскаваторів, відвальних плугів, бульдозерів та консольних відвалувачів.