ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ

Главою держави є президент, якого обирають Федеральні збори (особливий орган, який формується з членів бундестагу і обраних представників від земель) на 5 років. Президент представляє республіку в міжнародних справах, є гарантом конституційного ладу, призначає й звільняє федеральних судій та деякі категорії федеральних посадовців. Провідна роль в системі виконавчої влади належить уряду на чолі з федеральним канцлером. Федеральний канцлер “встановлює основні положення політики й несе за них відповідальність”. Судова влада здійснюється Федеральним конституційним судом, федеральними судами та судами земель. Конституційний суд наділений широкими повноваженнями: контроль за конституційністю нормативних актів, розгляд спорів між органами федерації і земель та ін.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Державно-правовий розвиток Німеччини в Новий і Новітній час яскраво ілюструє значення надбудовних складових (ідеології, права, державних структур тощо) в суспільному житті. Німецький народ, допустивши до влади нацистів, призвів людство до страшної трагедії – Другої світової війни. І той же німецький народ у другій половині ХХ ст., спираючись на демократичні принципи, побудував правову соціальну державу , в якій найвища цінність – особистість.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

Назвіть два можливі шляхи об’єднання Німечини під зверхністю австрійської династії Габсбургів чи то прусської Гогенцоллернів?

У якому році було створено митний союз між 20 німецькими державами?

Чим було обумовлене лідерство Пруссії у справі об’єднання Німеччини?

Який устрій мала Німеччина після обʼєднання завдяки конституції 1871 р?

Чим відрізнялися німецькі соціал-демократи від від російських революціонерів?

ТЕМА № 9. ДЕРЖАВА І ПРАВО ФРАНЦІЇ У НОВІТНІЙ ЧАС. РРОЗВИТОК КРАЇНИ ВІД ТРЕТЬОЇ ДО П'ЯТОЇ РЕСПУБЛІКИ

(2 години)

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. формування держави нового типу за часів Третьої, Четвертої і П’ятої республік.

2. Становлення французької правової системи: цивільний кодекс Франції 1804 р., Кримінальний кодекс Франції 1810 р. Еволюція права Франції у ХІХ –ХХ ст.

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

1. Борисевич М.М., Бельчук О.А., Евтушенко С.Г. История государства и права зарубежных стран: Краткий учебный курс / Под ред. к.ю.н., доцента М.М. Борисевича. – М.: Юриспруденция, 2001.

2. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. – Ч. 1. – Х.: «Одиссей», 2003.

3. Історія держави і права зарубіжних країн: Словник-довідник / Уклад. канд. іст. наук Д.Г. Каюк. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2003.

4. М.: Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. – 6 вид., доп. – К.: Атіка, 2007.

5. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

6. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: «Каравела», Л.: «Новий світ – 2000», «Магнолія плюс», 2003.

7. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія: Навч. посіб. для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.

8.Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М.: Юристъ, 2002.

Мета ЛЕКЦІЇ:

Виявити соціально-політичні причини кризи абсолютизму, проаналізувати різні течії в революції, показати значення ідеології просвітництва, підкреслити історичну закономірність цієї події і її історичне значення в руйнуванні феодалізму, заснованому на несвободі і станово-клановій системі, і формуванні нового типу суспільства і держави – буржуазної держави.

ВСТУП

Вищого розквіту абсолютизм у Франції досяг у ХVІІ ст. Саме з цим періодом історії пов’язано завершення централізації французької держави і перетворення її на одну з найпотужніших країн світу. Тобто на певному етапі історії абсолютизм відіграв позитивну роль.

Це був період абсолютної монархії коли склалася станова структура французького суспільства. У привілейованому становищі знаходилися духовенство та дворянство.

І. ПИТАННЯ

ДЕРЖАВИНЙ ЛАД ФРАНЦІЇ У НОВІТНІЙ ЧАС:

ХАРТІЯ 1814 р. – конституція реставрованої 1814 р. монархії Бурбонів у Франції. Октройована 4 червня 1814 р. королем Людовиком ХVІІІ. Згідно з хартією запроваджувалося обмеження королівської влади та зберігалися деякі буржуазні положеннявведені під час та після Великої французької революції. У Франції відновлювалася конституційна легітимна монархія (тобто монархія на чолі з «законною» династією Бурбонів), яка за своєю сутністю була дуалістичною. Хартія проголошувала вищим носієм влади короля. Він наділявся всією повнотою виконавчої влади. Монарх призначав посадовців в державному апараті, армії, поліції та суді, мав право видавати укази, укладати міжнародні договори. Тільки король мав право законодавчої ініціативи. Законодавчі функції здійснювалися королем та парламентом. Законопроект прийнятий парламентом набував силу тільки після згоди короля. Парламент складався з двох палат: палати перів та палати депутатів. Уряд не був відповідальний перед представницьким органом. Король мав право пожалування титулу пера. Він же формував палату перів. Палата депутатів обиралася населенням. У виборчому праві запроваджувався високий майновий ценз. Зберігався з певними змінами військово-бюрократичний та судовий апарат створений в період правління Наполеона. Хартія гарантувала недоторканість власності, декларувалися рівність всіх громадян перед законом, свобода слова, друку, особиста свобода, проголошувалися певні політичні права. Хартія відновлювала дворянські титули старого (дореволюційного) дворянства та зберігала їх за новим. Католицизм проголошувався державною релігією. Х.1814 р. діяла до революції 1830 р.

ЛИПНЕВІ ОРДОНАНСИ 1830 р. – шість указів (ордонансів) виданих 25 липня 1830 р. королем Франції Карлом Х. Ордонанси містили положення що відновлювали абсолютну монархію. Палата депутатів розпускалася, її формування фактично передавалося до рук великих землевласників, вводилася додаткова цензура преси, для видання часописів та газет кожні три місяці необхідно було отримувати спеціальний дозвіл, заборонялися зібрання та маніфестації. Публікація ордонансів викликала масові заворушення, які швидко переросли у чергову революцію. Король був змушений зректися престолу й тікати. Легітимна монархія припинила існування. Їй на зміну прийшла Липнева монархія.

ЛИПНЕВА МОНАРХІЯ – назва державного ладу у Франції, що встановився після Липневої революції 1830 р. В ході революції династія Бурбонів була усунена від влади. Король Карл Х зрікся престолу й втік з країни. 7 серпня королем Франції було проголошено Людовіка Філіпа І, герцога Орлеанського. Замість Хартії 1814 р. було прийнято більш ліберальну Хартію 1830 р. В період Л.м. зросла роль парламенту, внаслідок зниження майнового та вікового цензів збільшилася кількість виборців, було введено місцеве самоврядування. Державний апарат та збройні сили були очищені від дворян – прихильників режиму легітимної монархії. Фактично влада перейшла до рук великої буржуазії.Розпочався її «золотий час». Л.м. проіснувала до лютневої революції 1848 р.

ХАРТІЯ 1830 р. – акт, прийнятий королем Франції після липневого повстання, внаслідок якого до влади прийшов Людовік Філіп І, герцог Орлеанський. Хартія 1830 р. була дещо зміненою Хартією 1814 р. В Хартії 1830 р. не було згадки про те, що вона дарується підданим монархом. Було скасовано цензуру. Палати парламенту набували права законодавчої ініціативи, вводилася відповідальність міністрів перед парламентом, знижувалися майновий і віковий цензи активного та пасивного виборчого права. Король втрачав право видавати ордонанси, що мають силу закону й призначати спадкове звання пера. Хартія 1830 р. діяла до встановлення у Франції у 1848 р. Другої республіки.

Однак і липнева монархія виявилася нетривкою. У Франції поширилися республіканські рухи. У 1848 р. в Парижі вибухнула революція. Король Луї-Філіп зрікся престолу. 25 лютого 1848 р. Франція була проголошена республікою. Це була, так звана, Друга республіка. Цього ж року республіканський лад було закріплено конституцією.

Конституція Третьої республіки була прийнята у 1875 р. вона складається з трьох документів:

- Закон від 24 лютого 1875 р. про організацію Сенату;

- Закон від 25 лютого 1875 р. про організацію державної влади;

- Закон від 16 липня 1875 р. про взаємодію між гілками державної влади.

Конституційні акти визначали компетенцію та структуру вищих органів державної влади. Франція ставала змішаною парламентсько-президентською республікою.

Третя республіка попри всі негаразди та недоліки проіснувала до 1940 р. У 1939 р. Франція вступила у війну проти нацистської Німеччини, але зазнала поразки і капітулювала. 2/3 держави було окуповано. Тут влада належала німецькій військовій адміністрації. Лише на півдні існувала не окупована зона з центром у містечку Віші. Звідси й назва вішістська Франція. Очолював уряд у Віші маршал Петен. Конституція 1875 не була офіційно скасована. Але фактично республіка припинила існування. Восени 1942 р. німці окупували вішістську зону і Франція зникла з політичної карти світу.

З перших днів окупації у Франції розпочав боротьбу Рух опору. Очолював його створений у Лондоні комітет «Вільна Франція» на чолі з генералом де Голлем. У 1943 р. у Лондоні було створено тимчасовий уряд на чолі з генералом де Голлем. Влітку 1944 р. англо-американські війська десантувалися у Франції і вже на кінець року країна була звільнена від німецьких окупантів. В період від 1944 по 1946 рр. на чолі держави стояв Тимчасовий уряд.Звідси назва цього періоду – Тимчасовий.

У 1946 р. після тривалих обговорень було прийнято нову конституцію Франції. Ця подія знаменувала створення Четвертої республіки.

В преамбулі підтверджуються права і свободи людини і громадянина означені в Декларації 1789 р. крім того проголошувалися:

- рівні права усіх громадян незалежно від статі;

- право працювати й посідати посади;

- право на організацію профспілок та проведення страйків;

- дітям, матерям і літнім працівникам гарантується охорона здоров’я, матеріальне забезпечення, відпочинок і дозвілля;

- організація суспільної, безкоштовної і світської освіти всіх ступенів.

За формою правління Франція була «світською, демократичною і соціальною» парламентською республікою.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Утворений на базі Французької імперії Французький союз відповідно до положень конституції 1946 р., яка проголошувала, що союз створюється на засадах рівності прав та обов’язків, без расової та релігійної дискримінації. До складу цієї міжнародної організації крім власне Франції входили її заморські департаменти (Реюньон, Алжир та інші), заморські території (Французька Західна та Екваторіальна Африка, Нова Каледонія та інші), держави, що приєдналися (колишні протекторати Франції: Марокко, Туніс, володіння в Індокитаї), території, що приєдналися ( колишні підмандатні території Франції: Того, Камерун). Вищими органами управління союзу були президент (ним був президент Французької Республіки), парламент Франції та асамблея Ф.с. Фактично союз являв собою форму управління колоніями, які мали певну самостійність у вирішенні внутрішніх питань, але при цьому зберігалася політична основа колоніальної системи й французький суверенітет над залежними територіями.

ІІ. ПИТАННЯ. ПРАВО ФРАНЦІЇ У НОВІТНІЙ ЧАС

Методами створення нового права були: спадковість, рецепція, правова експансія, запозичення.

В основу нового права були покладені:

- принцип рівності (станів, перед законом і судом, рівні можливості займатися господарчою діяльністю);

- принцип свободи (свобода особи: право на безпеку, свобода слова, зборів, мітингів, організацій; свобода економічна: розпоряджатися власністю, продавати свою працю, господарчої діяльності, конкурувати і, головне, недоторканість приватної власності );

- принцип законності (послугував основою запровадження конституційного ладу і держави, що проявлялося у верховенстві права).