Організація виробництва охоплює всі ланки - від галузі народного господарства до робочого місця.
У рамках великого підприємства можна виділити три рівня організації виробництва:
1. Організація процесу на робочому місці повинна забезпечити раціональну відповідність основних параметрів верстата, інструмента, особливостей матеріалів, рівня кваліфікації робочого і виконуваних робіт.
2. Внутрішньоцехова організація виробництва забезпечує поєднання виробничих процесів, що входять в один окремий виробничий процес. Організаційно така стадія виробництва може бути оформлена як дільниця або цех.
3. Міжцехова організація виробництва включає проведення заходів по просторовому і одночасовому поєднанню великих стадій виробничого процесу, кожна з яких - закінчений процес.
Розглянемо більш конкретно виробничу структуру.
Виробнича структура - форма організації виробничого процесу, а саме кількість, склад і розміщення виробничих підрозділів і характер виробничих зв'язків між ними. До виробничих підрозділів відносять робоче місце, основні й допоміжні цехи, ділянки, лабораторії, обслуговуючі господарства та служби.
Первинним підрозділом організації процесу виробництва є робоче місце - частина виробничої площі, де робітник або група робітників виконує окремі операції по виготовленню продукції або обслуговуванню процесу виробництва, використовуючи при цьому відповідне устаткування й технічне оснащення.
Основною структурною виробничою одиницею підприємства є цех - адміністративно відособлений підрозділ, що виконує певну частину загального виробничого процесу. На великому (середньому) підприємстві цехи підрозділяються на чотири групи: основні, допоміжні, побічні й підсобні.
В основних цехах виконуються операції по виготовленню продукції, призначеної для реалізації. Основні цехи звичайно діляться на заготівельні, обробні й складальні. До заготівельних цехів відносяться ливарні, ковальсько-штампувальні тощо; до обробних - механообробні, деревообробні, термічні, лакофарбувальні; до складальних - цехи складання виробів, комплектації запасними частинами тощо.
Допоміжні або обслуговуючі цехи: інструментальний, нестандартного устаткування, модельний, ремонтний, енергетичний, транспортний.
Побічні цехи: утилізації й переробки відходів, цехи товарів широкого вжитку.
Підсобні цехи виготовляють тару для упакування продукції, друкують інструкції з її використання.
Крім цих цехів майже на кожному заводі є цехи, служби й відділи, що обслуговують непромислові господарства. До них відносять житлово-комунальні, культурно-побутові відділи.
Певне місце в структурі заводів займають складське господарство, очисні спорудження й комунікації ( електро-мережі, газо- і повітропроводи, опалення, вентиляції, упоряджені дороги рейкового й безрейкового транспорту).
Особливу роль у виробничій структурі підприємства грають конструкторські й технологічні підрозділи, лабораторії й науково-дослідні інститути. В них розробляються нові вироби, технологічні процеси для одержання цих виробів, проводяться експериментальні й дослідно-конструкторські роботи.
До складу цехів входять виробничі ділянки - сукупність робочих місць, де колектив робітників виконує або певний етап виробничого процесу, або частину продукції, що випускається цехом. Виробничі ділянки підрозділяються на основні й допоміжні.
Основні виробничі ділянки створюються за технологічним або предметним принципом. На ділянках, організованих за принципом технологічної спеціалізації, виконуються технологічні операції певного виду. У ливарному цеху, наприклад, можуть бути організовані ділянки по наступних технологічних напрямках: землеприготування, виготовлення стрижнів, ливарних форм, обробка готового лиття. На ділянках, організованих за принципом предметної спеціалізації, здійснюють не окремі види операцій, а технологічні процеси в цілому. У результаті одержують закінчену продукцію для даної ділянки.
До допоміжних відносять ділянки по поточному ремонту й обслуговуванню устаткування; транспортну службу, майстерню з ремонту інструментів.
Важливі показники, що характеризують виробничу структуру підприємства, - це число цехів, ділянок, а усередині них - робочих місць, і інших підрозділів і їхня питома вага у виробництві.
Ефективність роботи будь-якого підприємства визначається не тільки рівнем організації основних виробничих процесів. Важливим є рівень організації інфраструктури підприємства.
Інфраструктура ( від лат. infra –“ нижче , під “ та structura – “побудова, розміщення ” ) – це сукупність складових частин будь-якого об’єкту, що мають підпорядкований ( допоміжний ) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.
Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для його функціонування. Це “ тил виробництва “, без якого неможлива його нормальна робота.
Розрізняють виробничута соціальну інфраструктури.
До виробничої інфраструктури належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботиосновних виробничих цехів. Сюди входять :
· Комунікаційні мережі;
· Засоби збирання та обробки інформації;
· Природоохоронні споруди;
· Система технічного обслуговування підприємства, а саме:
- ремонтне господарство ( ремонтно-механічний та ремонтно-будівельний підрозділ );
- інструментальне господарство;
- транспортне господарство ( автомобільний, залізничний, електрокарний транспорт );
- енергетичне господарство ( електросилове, теплосилове, газове, пічне тощо );
- складське господарство ( матеріальні, виробничі склади та склади готової продукції).
Соціальна інфраструктуразабезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства, створення комфортного соціального середовища, сприятливого психологічного клімату у трудовому колективі і мотивацію праці. Усе це безпосередньо впливає на продуктивність праці та кінцеві результати діяльності підприємства. До соціальноїінфраструктури відносять :
· Заклади громадського харчування та охорони здоров’я;
· Спортивні споруди;
· Заклади освіти та дитячі дошкільні заклади;
· Заклади культури та відпочинку;
· Житлово-комунальне господарство.
Вцілому успішне господарювання неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва підприємства, так і його інфраструктури.
3. Тип виробництва - сукупність його організаційних, технічних і економічних особливостей. Залежно від рівня концентрації та спеціалізації розрізняють три типи виробництв: - одиничне; - серійне; - масове.
Дата добавления: 2016-09-20; просмотров: 524;