Споживання води та умови утворення стічних вод

Коксохімічне виробництво відноситься до одних з найбільш небезпечних з точки зору впливу на навколишнє середовище.

Сучасні коксохімічні заводи складаються з ряду цехів, основними з яких є: вуглепідготовчий, коксовий, уловлювання хімічних продуктів коксування й очищення коксового газу від сірководню.

На вуглезбагачувальних фабриках вода використовується на мийку вугілля, приготування розчинів флотаційних реагентів, для гідротранспорту шламу, охолодження підшипників. Система водопостачання оборотна з прояснення води у відстійниках. На 1т збагаченого вугілля витрачається 4.5-5 м³ води, в тому числі 3,5-4% свіжої.

В коксовому цеху вода гасить розпалений кокс. Потрібно 1м³ води на 1т коксу, при цьому половина випаровується, а друга половина після відстоювання повертається. В хімічних цехах та відділення вода використовується на охолодження, при цьому частина води не входить в контакт із продуктом і не забруднюється, а частина входить у контакт із продукцією і забруднюється.

У цьому на 1т коксу витрачається до 23 м³ води, із них 6-7% свіжої. Охолоджена вода повинна мати температуру не вище 25-28°С, завислих речовин – 20-40 мг/дм³, карбонатну жорсткість – не більше 2,5 мг-екв/дм³.

Склад, концентрація і кількість стічних вод на коксохімічних заводах коливається в широких межах. Основні забруднення стічних вод: феноли, аміак і смоли.

Види стічних вод: фенольні, умовно чисті та поверхнево-зливові.

Виробництво коксу.

Кокс вилучають з кам'яного вугілля в коксових батареях без доступу кисню, тобто вугіль підлягає термічній обробці з таким розрахунком, щоб зберегти повністю вуглевод, з якого в основному і складається вугілля. Температура в коксових батареях при цьому досягається 1000°С. При цій температурі усі летучі речовини, що містяться у вугіллі, переходять у газову фазу і відводяться з коксових батарей. До летючих речовин відносяться феноли, аміак, сірчані сполучення (SO₂, SO₃, H₂S), смолисті речовини, тощо.

В коксовому цеху вода застосовується для тушіння розпаленого коксу. Сумарна витрата води на тушіння 1 т коксу складає 1м³, при цьому безповоротно втрачається на випаровування та виноситься коксом близько 0,5 м³ води. Вода, що залишилася, разом із дрібними шматочками коксу та хімічно розчиненими речовинами стікає у приймальний резервуар – відстійник. Після прояснювання ця вода під тиском 25 м подається знову на тушіння коксу.

Отриманий розпалений кокс вивантажується з коксових батарей у спеціальні гасильні вагони та відводиться під гасильні башти, де на кокс подається вода щоб попередити згорання вуглеводу. При цьому утворюються фенольні стічні води, які містять цілий ряд хімічних забруднень; завислі речовини з концентрацією до 1000 мг/л, феноли (С₆Н₅ОН) концентрацією до 500мг/л, ціаніди з концентрацією до 1000мг/л. Кількість фенольних стічних вод складає 200-250 м³/год. При попаданні води на поверхню розпаленого коксу, утворюється велика кількість пари, яка містить значні концентрації летучих хімічних речовин, які скидаються у атмосферу і розсіюються по території підприємства, а також далеко за його межі.

Мається також більш прогресивний засіб тушіння коксу по так званому сухому методу. При цьому кокс завантажується у герметичну камеру через яку пропускають інертний газ, наприклад азот. Газ циркулює і відводить тепло від коксу, охолоджується і знову цей газ повертається в камеру сухого тушіння коксу. Цей метод дозволяє виключити застосування води, покращити стан атмосфери в районі заводу та навколишньої території й отримати більш високу якість коксу. Висока якість коксу у даному випадку визначається меншим відсотком згорілого вуглецю та меншою забрудненістю коксу токсичними речовинами, що містяться в охолоджуваній воді. Наприклад, при мокрому тушінні коксу у його складі виявляються феноли і ціаніди, які потім з'являються у газах, що відходять з доменних печей, які використовують кокс. Це змушує займатися очисткою стічних вод газоочисток доменних печей від фенолів та ціанідів.

Установки сухого тушіння знаходяться в експлуатації тільки на одиночних підприємствах, що пов'язано з їх високою вартістю. При сухому тушінні коксу на коксохімічних підприємствах утворюються збиткові стічні води у кількості до 200 м³/год, які при мокрому тушінні звітрюються в атмосферу у вигляді пари.

Специфіка коксохімічного виробництва заключається у тому, що на них утворюються власні стічні води за рахунок вологи сировини (вугілля).