Поняття про рефракцію світла при кутових і азимутальних визначеннях.

Одним з основних джерел похибок при високоточних кутових вимірах у тріангуляції є вплив зовнішніх умов, головним чином, бокової рефракції. Необхідно відрізняти якість зображень, їх коливання і явище рефракції. Якість зображення залежить від ступеня замутнення атмосфери найменшими частинками пилу або води і від ступеня теплообміну між поверхнею грунту і прилеглими до нього шарами повітря. Коливання зображень спостерігаємих цілей викликаються конвекційними потоками повітря в приземному шарі атмосфери; інтенсивність коливань тим більша,

чим вище температура поверхні грунту, чим більша різниця температур грунту і повітря і чим ближче до поверхні проходить візирний промінь.

Бокова рефракція d може бути подана формулою

, (7.25)

де для неоднорідного поля ( )

, (7.26)

, (7.27)

і для однорідного поля (Ñ_r n=const)

, (7.28)

, (7.29)

У цих виразах: d - поправка у виміряний напрямок за вплив бокової рефракції ( в секундах дуги); S - довжина візирного променя по хорді, яка стягує його кінці (м); у - віддаль по хорді від початкової точки променя до текучої (м); Р - тиск повітря (мм); Т = 273, 2 + Т°С - абсолютна температура його (в градусах Кельвіна); -вертикальний градієнт температури повітря (градус/метр);

g - кут, який відраховується від точки зеніту до вектора Ñ_n , направленого в сторону зменшення n = n(х, у, H); А і Q - азимути виміряємого напрямку і вектора Ñn відповідно, відраховані по ходу годинникової стрілки від осіX,направленої на північ; до осі Y, направленої на схід; Z - зенітна віддаль спостерігаємої цілі.

Складаюча s показує в першу чергу вплив місцевих полів бокової рефракції, а складаюча e - вплив рефракційних полів значної довжини.

7.5. Вимірювання базисів.

Питання вимірювання базисів детально розглядаються в курсі електрооптичних методів вимірювання віддалей.

Висновки

З великою обережністю рекомендується відноситись до спостережень, які виконуються у безвітряну погоду в період, близький до заходу сонця, в цей час зображення можуть тільки здаватися спокійними, а в дійсності вони дуже повільно, непомітно для ока зміщуються по азимуту. Дослідами встановлено, що спостереження, виконані при задовільній видимості і слабкому вітрі на злегка коливаючихся зображеннях, найбільш надійні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ассур В.Л., Кутузов М.Н., Муравин М.М. Высшая геодезия, М.: Недра, 1979,-398с.

2. Практикум по высшей геодезии/ Н.В.Яковлев, Н.А.Беспалов, Глумов В.П. и др.: Учебное пособие для вузов, М.: Недра, 1982, - 368 с.

3. Справочник геодезиста (в двух книгах), М.: Недра, 1975, - 1056 с.

4. Літнарович Р.М. Дослідження точності геодезичних робіт для забезпечення облікової одиниці площі при інвентаризації земель. Навчальний посібник з курсу "Методи наукових досліджень" Частина І, Рівне.УДАВГ, 1998,-14с.

5. Літнарович Р.М. Проект і дослідження тріангуляції міста Рівне для забезпечення облікової одиниці площі. Навчальний посібник з курсу "Методи наукових досліджень", частина II, Рівне, РДТУ, 1999 р., - 27 с.

6. Літнарович Р.М. Проект і дослідження геодезичної основи міста Рівне методом несуцільних спостережень тріангуляції. Навчальний посібник з курсу "Методи наукових досліджень". РДТУ, Рівне, 1998 -14с.

7. Літнарович Р.М. Проектування і дослідження трилатерації міста Рівне методом статистичних випробувань Монте Карло. Навчальний посібник з курсу "Методи наукових досліджень", Частина IV, РДТУ, Рівне, 1998, - 16 с.

8. Літнарович Р.М. Проект і дослідження точності методом статистичних випробувань Монте Карло геодезичної основи міста Рівне, створюваної лінійно-кутовим методом несуцільних спостережень. Навчальний посібник з курсу "Методи наукових досліджень", Частина V, Рівне, 1999, -21с.

9. Літнарович Р.М. Проект і дослідження геодезичної основи міста Рівне методом парних ланок засічок". Навчальний посібник з курсу "Методи наукових досліджень", Частина VI, РДТУ, Рівне, 1998, - 32 с.

10. Лобачев В.М. Радиоэлектронная геодезия . М., Недра , 1980 .

11. Машимов М.М. Уравнивание геодезических сетей . М ., Недра , 1979 .

12. Морозов В.П. Курс сфероидической геодезии . М ., Недра , 1979.

13. Пеллинен Л.П. Высшая геодезия . М ., Недра , 1978 .

14. Полевой В.А. Математическая обработка результатов радиогеодезических измерений . М ., Недра , 1971 .

15. Селиханович В.Г. , Козлов В.П. , Логинова В.П. Практикум по геодезии . М ., Недра , 1978 .

16. Селиханович В.Г., Логинова Г.П. Задачник по геодезии . М ., Недра , 1970 .

17. Чеботарев А.С. Геодезия . ч.І. М ., Геодезиздат , 1955 .

18. Чеботарев А.С. , Селиханович В.Г., Соколов М.Н. Геодезия , ч.ІІ. М., Геодезиздат , 1962 .

19. Успенский М.С. Рекогностировка пунктов триангуляции . Труды ЦНИИГАиК , вып. 77. М ., Геодезиздат , 1951 .

20. Филоненко А.С. , Щипицин Н.Г. Практикум по высшей геодезии . М ., Недра , 1955 .

21. Шишкин В.Н. Рекогностировка пунктов триангуляции . М ., Геодезиздат 1959 .