МЕТОДИ ВИСОКОТОЧНИХ КУТОВИХ ВИМІРІВ. НАЙВИГІДШШИЙ ЧАС ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ КУТІВ

Найвигіднішим для спостережень вважається час, коли вплив рефракції мінімальний; зображення спостерігаємих предметів спокійне або злегка коливається; видимість спостерігаємих цілей добра або задовільна.

Прослідкуємо за змінами, які відбудуться на протязі літнього сонячного дня в положенні і яскравості зображення спостерігаємого предмету. Представимо, що на протязі дня ми весь час спостерігали в теодоліт достатньо віддалений земний предмет. Приклад приведемо для районів України і близьких до них районів по умовам. В районах Середньої Азії, рівнинної частини Закавказзя, в горах послідовність явищ така ж, але часи зміни явищ дещо інші.

Після сходу сонця грунт починає інтенсивно прогріватися. Земна поверхня віддає тепло примикаючому до неї шару атмосфери. Нагріте повітря підіймається вверх, холодне спускається вниз. Завдяки сильним конвекційним потокам повітря, зображення предмета, яке видиме в трубі теодоліта, сильно коливається, розпливчате, нечітке. Шари повітря в цей час мають максимально різну щільність, що викликає максимальну вертикальну рефракцію.В наступні 0, 5 - 1, 5 години після сходу сонця зображення стає все більш чітким і спокійним, але безперервно і досить швидко підвищується в трубі ( в дійсності, положення зображення предмета, яке спостерігається трубою, знижується). Ще через 0,5-1,5 години зображення стає спокійним, майже нерухомим по азимуту, виразним і чітким, але воно продовжує, хоч і не так інтенсивно, безперервно підвищуватися в трубі. Такий період триває 1-2 год. Період раноквих спокійних зображень зручний для спостережень горизонтальних кутів. Трубу по азимуту можно наводити на предмет досить точно. Після цього періоду зображення починає коливатись по азимуту, але поступово уповільнюється хід зображення по висоті. Чим ближче до полудня, тим більше збільшується коливання по азимуту і тим менше хід зображення по висоті. До дев'ятої години коливання по азимуту стають значними і візування вертикальними нитками стає неможливим. Але температура і щільність в приземних шарах атмосфери до цього часу вирівнюються, дія вертикальної рефракції стає мінімальною і більш або менш постійною. Починаються години, благоприємні для вимірювання зенітних вддалей. Але чим ближче до полудня, тим більше погіршується видимість і зростають коливання. В близькополу денний час наведення горизонтальної нитки на візирні цілі стає невпевненим або просто неможливим.

Починаючи з 14 год, коливання по азимуту починають затихати, покращується видимість, зображення робляться все більше спокійними і чіткими. 316 год починається період спокійних зображень, який закінчується за 0, 5 год до заходу сонця. В цей період зображення чітке і нерухоме по азимуту.

В 17 - 18 год земна поверхня починає охолоджуватись. Збільшується щільність нижних шарів атмосфери. Зростає дія вертикальної рефракції. Зображення в полі зору труби спочатку повільно, а потім все швидше починає опускатись.

За 0, 5 год до заходу сонця знову спостерігаються коливання зображення (дещо більш слабкіші, ніж вранці). Зображення знову стають нерізкими, розпливчатими.

В похмуру погоду вигляд і положення зображення предмета на протязі дня залишаються такими же, але саме переміщення по висоті і коливання по азимуту буває значно меншим. Періоди спокійних зображень збільшуються.

Таким чином, найвигіднішим часом для спостереження горизонтальних кутів - ранішні часи, які починаються через півгодини -годину після сходу сонця до 8 - 9 год, і вечірні з 16 год, які закінчуються за півгодини до заходу сонця; для зенітних віддалей з 8 до 18 год в періоди достатньо чітких зображень візирних цілей.

Для кутових вимірів у тріангуляції використовують, в основному, два

способи: кругових прийомів (Струве), який використовують в

тріангуляції 2,3 і4 класів, вимірювання кутів у всіх комбінаціях

(Шрейбера), який використовують у тріангуляції 1 2 класів.