Майнові права автора

Де виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом,.ІВикористання твору завжди приносить певні майнові вигоди, тому виключні права називаються майновими. До майнових прав автора на твір відповідно до ст. 440 ЦК України належать:

• право на використання твору;

• виключне право дозволяти використання твору;

• право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом^.

І\ У ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» деталізовано право на використання твору. Так, виключне право ав­тора чи іншої особи, яка має авторське право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами, дає йому право дозволяти або забороняти:

• відтворення творів;

• публічне виконання і публічне сповіщення творів;

• публічну демонстрацію і публічний показ;

• будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюєть­ся іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

• переклади творів;

• переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

• включення творів як складових частин до збірників, антоло­гій, енциклопедій тощо;

• розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у про­кат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

• подання своїх творів до загального відома публіки таким чи­ном, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором;

• здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або при­мірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз да­них, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксова­них у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

• імпорт примірників творів.

\_У -цьвму Законі зазначено, що даний перелік прав не є вичерп­ним. Крім того, виключні права авторів на використання творів ар­хітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбача­ють і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

Автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (крім випадків вільного використання твору). Винагорода може здійсню­ватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відраху­вань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у до­говорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використову­ють твори. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх індексації.

Використання через відтворення означає можливість виготовлен­ня одного і більше екземплярів твору в будь-якій матеріальній фор­мі, у тому числі у формі звуко- і відеозапису. Запис творів, тобто фік­сація звуків і (чи) зображень за допомогою технічних засобів (магніт­ної плівки, стрічки, касети), став поширеним у зв'язку з масовим застосуванням аудіо- і відеомагнітофонів (у тому числі побутових). Відтворенням твору служить також його запис у пам'ять E01VL

Розповсюдження реалізується різними способами, насамперед через продаж екземплярів літературних творів, здачу в прокат аудіовізуальних творів. При цьому право на поширення екземпля-

Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

рів твору шляхом їх прокату належить автору незалежно від права власності на ці екземпляри.

Використання шляхом імпорту виражається в можливості ввози­ти через кордон екземпляри твору з метою їх поширення. Встанов­лення права на імпорт обумовлене зокрема тим, що окремі твори (насамперед літературні і деякі аудіовізуальні) відтворюються за кордоном на більш досконалій технічній, у тому числі поліграфіч­ній, базі.

Використання через публічний показ — це можливість демонст­рації оригіналу чи екземпляра (копії) твору безпосередньо чи на ек­рані за допомогою плівки, діапозитива, телевізійного кадру чи ін­ших технічних засобів у місці, відкритому для вільного відвідуван­ня (картинна галерея і т. п.), чи в місці, де є присутнім невизначене коло осіб. Привселюдно показуються насамперед твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, а також аудіовізуальні твори. При цьому показ служить одночасно формою як обнародування, так і ви­користання твору.

Публічне виконання також є засобом вираження одного зі спосо­бів як обнародування, так і використання твору. Подібно до публіч­ного показу твору, його публічне виконання припускає звукове ви­конання музики чи пісні, декламацію віршів у загальнодоступному місці, де може перебувати невизначене коло осіб. Переважно це кінозали, концертні зали, філармонії, консерваторії, клуби тощо.

Передача в ефір означає будь-яку можливість повідомлення тво­ру для загального відома завдяки передачі в ефір чи наступної пере­дачі в ефір.

Право на сповіщення твору для загального відома по кабелях — це самостійне майнове право, відмінне від права на передачу в ефір. Мається на увазі можливість повідомити в ефір по кабелю (тобто для абонентів, які мають спеціальні приставки до своїх ра­діо- чи телеприймачів) чи проводами за допомогою інших анало­гічних засобів.

ІПублічний показ і виконання твору, його повідомлення для за­гального відома шляхом передачі в ефір лише тоді служать формами використання твору, коли названі дії здійснюються не вперше. В ін­шому випадку може йтися лише про форму обнародування TBopy^J Право на переклад — одне з найважливіших майнових прав ав­тора, вперше введених у вітчизняне авторське право після приєд­нання нашої країни до Всесвітньої конвенції про авторське право. Право на переробку дає автору можливість контролювати будь-яку переробку, аранжування чи іншу переробку твору, зокрема створен­ня з оповідального твору драматичного чи навпаки. Право на пере-

клад і обробку іноді іменується узагальнено правом на зміну форми твору.

Виключні права на окремі твори доповнюються деякими іншими правочинами. Так, наприклад, автор дизайнерського, містобудівного чи садово-паркового проекту вправі здійснювати його практичну реа­лізацію. Автор затвердженого архітектурного проекту за загальним правилом має право отримати від замовника надання йому можливо­сті участі в реалізації свого проекту як при розробці документації для будівництва, так і при самому будівництві будинку чи споруди.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» вста­новлене одне з важливих майнових прав автора —_ право слідуван-3£. Дане право вперше було введене у законодавство Франції з ме­тою надання можливості митцю претендувати на частину суми, ви­рученої при наступному продажу його творів. Поява у вітчизняному законодавстві права слідування, яке ще інколи називають правом дольової участі, пов'язана з імплементацією положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, перегляну­тої на Паризькій конференції всесвітньої організації інтелектуаль­ної власності 24 липня 1971 р. (ст. 14 Конвенції).

Право слідування пов'язує майнові інтереси автора з відчуженим твором, дозволяючи отримувати частину від прибутків торговців творами мистецтва. Згідно зі ст. 27 цього Закону автор твору образо­творчого мистецтва, а у разі його смерті — спадкоємці, впродовж установленого ст. 28 цього Закону строку користуються щодо про­даних автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчу-жуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного на­ступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору. Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.