Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони. 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мис тецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мис
тецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографи;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геологи, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитруван-ня українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
17) інші твори.
Об'єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і може використовуватися самостійно.
Для визначення об'єкта авторського права необхідно розуміти, що означає термін «твір». Однак у законодавстві з авторського права жодної країни немає визначення поняття «твір»1. Національне законодавство також не дає чіткого визначення цього поняття. Науковці неодноразово звертали увагу на складність у визначенні твору як предмета авторського права2. Багато дослідників розглядають твір як результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі3. Це означення містить два загальних критерії охороноспромо-жності об'єктів авторського права. За першим критерієм авторське право поширюється лише на ті здобутки науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності людини. За другим — твір
1 Липцик Д. Авторское право и смежные права. — М.: Ладомир, Издательство
ЮНЕСКО, 2002. — 788 с.
2 Шершеневич Г. Ф. Авторское право на литературные произведения. — Казань,
1891. — С. 154.
3 Гаврилов Э. П. Комментарий к закону об авторском праве и смежных правах. —
М., 1996. — С. 25, 32.
має існувати в об'єктивній формі. При відсутності одного з цих критеріїв твір не може виступати як об'єкт авторського права.
У науковій юридичній літературі існують різні думки щодо поняття творчості. Зазначалося, що творчість — це свідомий та здебільшого трудомісткий процес, що має своєю метою досягнення визначеного результату1, або творчість є інтелектуальною діяльністю, що закінчується результатом, який дає нові поняття, образи та (або) форми їх втілення, і є ідеальним відображенням об'єктивної дійсності2. Визначалася творчість і як діяльність, яка створює щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Автори даних визначень погоджуються в тому, що з точки зору юриспруденції, авторського права має значення не лише результат творчої праці, а саме твір, який є об'єктом авторського права.
Показником творчого характеру твору може бути його новизна. Але деякі науковці вважають, що новизна твору поглинається ознакою творчості. Ознака новизни як самостійна ознака твору характерна лише для патентного права і пов'язана з пріоритетом, невідомим авторському праву. Авторське право охороняє лише форму твору3. Творча діяльність — це продуктивна розумова, духовна, інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є створення творчо самостійного здобутку науки, літератури, мистецтва. Отже, творчість зводиться до встановлення факту самостійного створення результату інтелектуальної діяльності. Зокрема, у країнах англосаксонської системи права не вимагається, щоб ідея твору або її форма вираження були оригінальними, а лише щоб сама праця була створена безпосередньо автором, а не скопійована ним4.
Для авторського права сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність значення не мають. Авторське право охороняє будь-які твори незалежно від їх призначення, необхідно лише, щоб твір був виражений у будь-якій об'єктивній формі. Така форма може бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом, об'ємно-просторовою тощо. Наприклад, до усної форми творів належать промови, доповіді, лекції, проповіді тощо. Об'єктивна форма твору виражається за допомогою різних матеріальних носіїв. Це може бути папір, полотно, каміння, дискети тощо.
1 Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права. — М., 1956. — С. 34.
2 Иоффе О. С. Советское гражданское право: В 3-х томах. — Т. 3. — Ленинград,
1965. — С. 5.
3 Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. —
М., 2001. — С. 110-111.
'' Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) — М., 2000. — С. 33.
2И-285
Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони
Авторське право не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому твір виражено. Передача права власності на матеріальний об'єкт права чи володіння матеріальним об'єктом не спричиняє передачу яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті. Винятком є лише право доступу і право слідування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» охороні підлягають усі твори як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Однак забезпечити охорону неоприлюдненого твору досить складно. Формою оприлюднення твору є його опублікування, публічний показ, публічне виконання, передача в ефір тощо. Твір вважається оприлюдненим з моменту, коли він став потенційно доступним для відома невизначеного кола осіб, які могли б реально його сприймати. Кількість осіб такого кола значення не має.
Наприклад, випуск за згодою автора екземплярів твору в обіг у кількості, достатній для задоволення розумних потреб публіки, виходячи з характеру твору, вважається опублікуванням твору. Це найбільш поширена форма обнародування літературних, художніх і наукових творів.
Не всі твори відповідно до ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» отримують правову охорону. Не є об'єктами авторського права:
/ ) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
2) твори народної творчості (фольклор);
3) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
4) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
5) грошові знаки;
6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопе-редач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах 4 і 5, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.
Передбачена Законом України «Про авторське право і суміжні права» правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Дане обмеження авторського права обумовлене нездатністю самого авторського права забезпечити належну охорону подібних досягнень. Охорона ідей, способів, а також аналогічних результатів можлива лише при формалізації даних результатів, проведення експертизи і видачі охоронних документів, що не входить у функції авторського права.
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 1002;