Глава 13. Особисті немайнові права
Глава 13 Особисті немайнові права
§ 1. Поняття особистого немайнового права
Останні перетворення в політико-економічному житті України, зміна соціальних цінностей та орієнтирів зумовили вихід у системі суспільних пріоритетів на перше місце людини як особистості. Зокрема, згідно зі ст. З Конституції України вищими соціальними цінностями визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека. Тобто всі інші блага, у тому числі й матеріальні, знаходяться в ієрархії соціальних пріоритетів нижче і є суспільними благами другого порядку. І саме такий підхід до місця і ролі людини та її внутрішнього (духовного) світу в системі соціальних цінностей відповідає міжнародним стандартам прав людини1 та зумовлює необхідність їх повного і всебічного регулювання та охорони на галузевому рівні, насамперед нормами цивільного права.
Вирішенню цього питання на рівні цивільного законодавства присвячено книгу другу ЦК України «Особисті немайнові права фізичної особи». Якщо в ЦК УРСР 1964 р. регулювання та охорона цих відносин взагалі не виділялися в окрему структурну одиницю і губились у Загальній частині серед правових норм, що регулювали правовий статус фізичної особи, то у структурі чинного ЦК України регулювання та охорона цих відносин складають окрему книгу, вміщену після Загальної частини, що підкреслює пріоритет людини та її внутрішніх (духовних) благ над іншими цінностями.
Як зазначалося вище, до предмета цивільно-правового регулювання, крім майнових відносин, належать особисті немайнові відносини. Важливо зазначити, що структурно при визначенні предмета цивільно-правового регулювання саме особисті немайнові правовідносини передують хрестоматійним для цивільного права майновим відносинам, що підкреслює важливість даного виду відносин у цивільно-правовій системі. Слід також зауважити, що особисті немайнові правовідносини, змістом яких є відповідні особисті немайнові права, виникають щодо особистих немайнових благ, таких як життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я тощо. Однак ці особисті немайнові блага не можуть регулюватися нормами права, оскільки вони є, переважно, природними благами (цінностями) й існують незалежно від того, врегульовані вони правом чи ні. Але внаслідок відповідної регуляції
До міжнародних стандартів прав людини слід відносити Загальну декларацію прав людини (1948 р.), Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини (1950 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966р.) тощо.
вони стають об'єктами певних особистих немайнових прав, що робить дані блага ще й юридично значимими.
Аналізуючи ст. 269 ЦК України, слід зазначити, що особисті немайнові права — це юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистісністю.
Отже, для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими основними ознаками:
1) дане право належить кожній особі — це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним та юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності (наприклад, юридична особа не може бути наділена правом на життя, здоров'я, честь, гідність тощо). При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;
2) дане право належить особі довічно — це означає, що воно належить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі — до моменту припинення;
3) дане право належить особі за законом — це означає, що підставою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, ім'я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб і з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а право на зміну імені має особа, яка досягла 16 років, тощо;
4) дане право є немайновим — це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначити вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об'єктом, у грошовому еквіваленті;
5) дане право є особистісним — це означає, що воно не може бути відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи-носія цих прав та/або передане іншим особам.
Деякі автори вирізняють ще й такі ознаки особистих немайнових прав: специфічність об'єкта1, індивідуалізація особистості2, специфіка
1 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Боброва Д. В., Дзера О. В., Дов-
герт А. С. та ін. / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер,
1999. — Книга 1. — С. 257.
2 Красавчикова Л. О. Понятие и система личньїх, не связанньїх с имущественньїми,
прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Ав-
тореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Уральская гос. юрид. академия. — Єкате
ринбург, 1994. — С. 12-13.
Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 664;