Підстави звільнення від відповідальності 2 страница

1) пайові цінні папери, що засвідчують участь у статутному ка­піталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітен­том і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента (акції, інвестиційні серти­фікати);


 



«•3-285



Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ


Глава 10. Об'єкти цивільних прав


 


2) боргові цінні папери, що засвідчують відносини позики і пе­редбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання (облігації, депозитні сертифіка­ти, векселі, чеки тощо);

3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'яза­ний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановле­ного договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товар­них ресурсів (опціони, ф'ючерси, депозитарні розписки та ін.);

4) товаророзпорядчі цінні папери, що надають їх держателю пра­во розпоряджатися майном, вказаним у цих документах (коноса­менти, складські свідоцтва — варанти тощо).

Законом можуть визначатися також інші групи та види цінних паперів і порядок їх обігу. Регулювання діяльності з цінними папе­рами, які мають обіг на первинному та вторинному ринках цінних паперів, та встановлення правил і нормативів щодо такого обігу здійснюється спеціально уповноваженим державним органом — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Цінні папери можуть випускатися в документарній (з видачею сертифікатів цінних паперів і веденням реєстрів власників іменних цінних паперів у разі випуску іменних цінних паперів) та бездоку-ментарній формі (з веденням обліку прав за такими цінними папе­рами в системі депозитаріїв) відповідно до закону.

Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо їх форми та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає фор­мі, встановленій для них, не є цінним папером.

Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу упов­новажену особу (ордерний цінний папір).

Законом може бути виключена можливість випуску цінних папе­рів визначеного виду як іменних, ордерних або як паперів на пре­д'явника (так, наприклад, при приватизації державних підпри­ємств було передбачено випуск акцій відкритих акціонерних това­риств, у які перетворювалися державні підприємства, лише у вигляді простих іменних акцій).

Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у по­рядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Індо-


самент за іменним цінним папером згідно з роз'ясненням Держав­ної комісії з цінних паперів та фондового ринку здійснюється оформленням передавального розпорядження. Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

Права за ордерним цінним папером передаються завдяки вчинен­ню на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цін­ним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення осо­би, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначен­ням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Особа, яка випустила (видала) цінний папір, та особи, які індосу-вали його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобо­в'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсут­ність підстави зобов'язання або на його недійсність, не допускаєть­ся. Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимо­ги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папе­ром, та про відшкодування збитків.

§ 4. Дії, послуги та зобов'язальні вимоги як об'єкти цивільних прав

Дії (їх результати) та послуги (як різновид дії) є об'єктами ци­вільних прав переважно у зобов'язальних правовідносинах, тобто при виникненні зобов'язань особи, що витікають з договору чи ін­шого юридичного факту. Наприклад, особа може бути зобов'язана здійснити певні дії (роботу) з будівництва споруди за договором під­ряду або надати послуги без матеріалізованого, але з корисним ре­зультатом: здійснити перевозку вантажу, надати консультацію пра­вового чи фінансового характеру, укласти угоду тощо.

Об'єктами цивільних прав виступають також вклади особи у май­но господарських товариств, зокрема товариств з обмеженою, додат-


Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ


Глава 11. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права


 


ковою або повною відповідальністю, кооперативів, кредитних спілок тощо. У цих випадках об'єктом права особи є не майно чи гроші в на­турі, які були нею передані цим організаціям, а право вимоги відпо­відної суми за певних умов (наприклад, при виході з числа учасників товариства). У даному випадку право вимоги розглядається як одна із складових частин майна в широкому значенні слова. Так само роз­глядаються і права користування (землею, приміщенням тощо), які також можуть бути внеском у майно вказаних організацій.

§ 5. Нематеріальні блага як об'єкт цивільних прав

Об'єктами цивільних прав можуть виступати нематеріальні бла­га, зокрема результати творчої діяльності осіб: авторів творів літе­ратури, науки, мистецтва, відкриттів, винаходів, промислових зразків, корисних моделей, інших об'єктів права промислової влас­ності, суб'єктів суміжних прав. Правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності складає досить розгалужену систе­му інститутів цивільного права, які розглядатимуться окремо.

Відповідно до ст. 200 ЦК України як об'єкт цивільних прав за­кріплюється інформація. Інформацією є документовані або публіч­но оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт від­носин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої таки­ми правопорушеннями. Порядок використання інформації та захис­ту права на неї встановлюється відповідним законодавством.

Особисті немайнові блага фізичної особи. Відповідно до Конс­титуції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недо­торканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоро­в'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду за­нять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інфор­мація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, що охороняються законом. У межах цивільного законодавства надається правова охорона немайновим благам особи, визначеним як об'єкти цивільних прав.

Більш детально правові відносини, які виникають щодо немате­ріальних благ, будуть розглянуті у главі підручника, присвяченій цим питанням.


Рекомендована література:

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. (ВВР, 1991, № 38, ст. 508) зі змінами і доповненнями. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухо­ме майно, затв. наказом Мін'юсту України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у ред. наказу Мін'юсту України від 28 січня 2003 р. № 6/5). Зареєстро­вано в Мін'юсті України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445. Магазинер Я. М. Об-ьект права // Известия вузов. Правоведение. — 2000. — № 6.

Иоффе О. С. Советское гражданское право. — М., 1967. Алексеев С. С. Общая теория права. — М., 1981-1982. — Т. 1-2. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. — М.: «ЮЛ», 1991.

Глава 11 Фізичні особи як суб'єкти цивільного права

§ 1. Правоздатність і дієздатність фізичної особи

У ст. 24 ЦК України визначено поняття фізичної особи як люди­ни — учасника цивільних відносин. Слід звернути увагу на появу в кодексі самого терміна «фізична особа», який, хоча і досить широко застосовується у законодавстві іноземних держав та міжнародних правових актах, в українському законодавстві є певним чином но­вим. У ЦК УРСР 1964 р. та в інших нормативно-правових актах використовувався термін «громадянин», який більшою мірою свід­чить про державно-правовий статус особи, її відносини з державою, а не характеризує особу як суб'єкта цивільного права, якими мо­жуть бути як громадяни України, так і громадяни інших держав, і особи без громадянства.

Правоздатність фізичної особи. Здатність мати цивільні права та обов'язки мають усі фізичні особи. Це означає, що фізичні особи мають здатність бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків, мати будь-яке право чи обов'язок з тих, що надаються чи допускаються законом, тобто юридичну можливість, що витікає із закону. Лише за наявності правоздатності можливе виникнення конкретних суб'єктивних прав і обов'язків.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її на­родження і припиняється у момент її смерті. У випадках, встанов­лених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народже­ної дитини. Цивільна правоздатність є невід'ємною від особи неза­лежно від віку, стану здоров'я чи інших характеристик людини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні


 




Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ


Глава 11. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права


 


права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національ­ної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих ци­вільних прав фізична особа відповідно до закону може використову­вати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

Правоздатність є лише основою для правоволодіння, вона ще не означає фактичну, реальну наявність в особи конкретних прав і обо­в'язків з числа тих, що передбачені чи допускаються законом. Фізич­на особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конститу­цією України та ЦК України, а також здатна мати усі майнові пра­ва, встановлені цивільним законодавством. Особа здатна мати інші цивільні права, які хоч і не встановлені Конституцією України та законодавством, однак не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Правам особи кореспондують обов'язки, які фізична особа здатна мати як учасник цивільних відносин. ЦК України ви­знає нікчемними правочини, які обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки. Пра­вові акти Президента України, органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самовряду­вання, їхніх посадових і службових осіб не можуть обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбаче­не Конституцією України (ст. 27 ЦК України). Тобто кожна особа може мати безліч майнових і немайнових прав, однак конкретна особа ніколи не може мати їх усі, вона має лише їх частину. Напри­клад, кожна особа може мати авторське право, однак лише той, хто своєю творчою працею створив твір, має це право.

Набуття конкретних суб'єктивних прав та обов'язків означати­ме реалізацію правоздатності. Тобто лише за наявності певного юридичного факту (наприклад, набуття майна у власність) у пра-восуб'єктної особи виникне конкретне суб'єктивне право (у даному випадку — право власності на придбане майно), яке до цього часу носило характер лише абстрактної можливості мати таке право (у даному випадку — право власності). Характерними рисами пра­воздатності є рівність правоздатності фізичних осіб, їх невідчужу­ваність від особи та неможливість їх обмеження, окрім як у випад­ках та порядку, передбачених законом. Громадянин може розпоря­джатися суб'єктивними правами, однак не може зменшити свою


правоздатність, не може від неї відмовитись. Разом з тим не можна твердити і про безмежність змісту правоздатності, оскільки суб'єк­тивне право як міра можливої поведінки управомоченої особи має певні межі, визначені законом. Так, певні види діяльності особи чи володіння певним майном можуть бути заборонені або обмежені законом.

Слід зазначити, що іноземці та особи без громадянства мають об­сяг цивільної правоздатності нарівні з громадянами України, тобто їм надано національний режим.

Цивільна дієздатність фізичної особи. Цивільною дієздатніс­тю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе ци­вільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх вико­нувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. ЗО ЦК України). Наявність дієздатності в особи означає її можливості особисто здійснювати різноманітні юридичні дії: укладати угоди, заповідати, видавати довіреності тощо, а також відповідати за спричинену шкоду.

Традиційно вважається, що дієздатність об'єднує у собі право-чиноздатність, тобто здатність здійснювати правочини, та делікто-здатність — здатність нести відповідальність за неправомірні дії.

Дієздатність, як і правоздатність, — це юридична категорія, але є не природними правами людини, а наданими їй у силу закону. Значення категорії дієздатності полягає в тому, що дієздатність юридично забезпечує активну участь особи у цивільному обороті, реалізації її майнових та особистих немайнових прав. Не менше значення має дієздатність і для контрагентів управомоченої особи, оскільки вони завжди можуть розраховувати на застосування мір відповідальності до дієздатної особи у разі порушення нею їхніх прав та охоронюваних законом інтересів.

Зміст дієздатності містить у собі такі складові частини: здатність особи своїми діями набувати цивільні права та створювати для себе цивільні обов'язки; здатність самостійно здійснювати цивільні пра­ва та виконувати обов'язки; здатність нести відповідальність за ци­вільні правопорушення.

Цивільне законодавство розрізняє декілька різновидів дієздатнос­ті залежно від віку особи та її психічного стану, оскільки при здійс­ненні цивільних прав та обов'язків особа повинна розуміти значення та можливі наслідки своїх дій. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Дієздатність є невідчужуваною від особи, її обсяг установлюється ЦК України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку,


Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ


Глава 11. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права


 


встановлених законом. Примусове обмеження дієздатності можливе лише за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Новим ЦК України внесені цілком доречні новели до вікового розмежування окремих видів дієздатності порівняно з раніше дію­чим ЦК України. Так, за новим ЦК України розрізняють такі різно­види дієздатності: 1) часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років (малолітніх); 2) неповна цивільна дієздат­ність фізичної особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх); 3) пов­на цивільна дієздатність. Передбачено також визнання особи не­дієздатною та обмежено дієздатною за рішенням суду і на підставах, визначених законом.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досяг­ла 14 років (малолітня особа) (ст. 31 ЦК України). Часткова цивіль­на дієздатність фізичної особи характеризується тим, що за мало­літньою особою визнається право здійснювати своїми діями не будь-які права і обов'язки, а лише ті, що прямо передбачені зако­ном. Так, фізична особа, яка не досягла 14 років, має право само­стійно вчиняти дрібні побутові правочини. При цьому правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові по­треби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Ма­лолітня особа також може здійснювати особисті немайнові права на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, зокрема набу­вати авторських прав на свої малюнки, вірші тощо.

Малолітня особа не несе цивільно-правової відповідальності за завдану нею шкоду. Шкода, завдана малолітньою особою, відшко­довується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення вихо­вання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа за­вдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закла­ду, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійс­нює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа пе­ребувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійсню-


вати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, заклади та осо­би зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, визначеній за домовле­ністю між ними або за рішенням суду. Обов'язок зазначених осіб відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняєть­ся у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здо­ров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а зазначені особи є неплатоспроможними або померли.

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) (ст. 32 ЦК України). Обсяг цивільної дієздатності неповнолітніх осіб є досить широким. Вони можуть на­бувати цивільні права та обов'язки як самостійно — у визначених законом випадках, так і за згодою батьків (усиновлювачів, піклу­вальників). Крім правочинів, які має право здійснювати малолітня особа, фізична особа у віці від 14 до 18 років має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими дохода­ми; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (за­сновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Крім того, неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими кошта­ми, внесеними іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

За загальним правилом неповнолітня особа вчиняє інші правочи­ни за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з бать­ків (усиновлювачів), з ким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування. За на­явності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробіт­ком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд може скасувати своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, що були підставою для його прийняття.


Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ


Глава 11. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права


 


Неповнолітні особи можуть нести цивільну відповідальність. Так, неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостій­но на загальних підставах, особисто несе відповідальність за пору­шення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклуваль­ника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшко­дування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (уси-новлювачі) або піклувальник, якщо вони не доведуть, що шкоди бу­ло завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не ви­стачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було за­вдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклуваль­ника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодування шкоди припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. У разі відсутності в неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або в повному об­сязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не дове­дуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка за­вдала шкоди, повноліття.

Повна цивільна дієздатність (ст. 34 ЦКУкраїни). Повну ци­вільну дієздатність набуває фізична особа, яка досягла 18 років (по­вноліття). Закон знає окремі винятки з цього загального правила. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з проти­правною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивіль­на дієздатність зберігається.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповно­літній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Надання пов­ної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та


піклування згідно із заявою заінтересованої особи за письмовою зго­дою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішен­ням суду. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою дія­льністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, по­ширюється на всі цивільні права та обов'язки. У разі припинення трудового договору, підприємницької діяльності надана особі повна цивільна дієздатність зберігається.

Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи (ст. 36 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмеже­на за рішенням суду, якщо буде визнано, що вона страждає на пси­хічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити ци­вільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртни­ми напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами то­що і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне станови­ще. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, вста­новлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочи-ни. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклу­вальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздат­ність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду. Одер-заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити такій фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоря­джатися ними. Особа з обмеженою дієздатністю самостійно несе від­повідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою пік­лувальника, та за шкоду, яка завдана нею іншій особі.

У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої бу­ла обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який від-


Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ


Глава 11. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права


 


новив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напо­ями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд по­новлює її цивільну дієздатність. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поно­влення цивільної дієздатності.

Недієздатність фізичної особи (ст. 39 ЦК України). Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Якщо суд відмовить у за­доволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановле­но, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цьо­го підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано мораль­ної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання за­конної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення не­дієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатрич­ної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається не­дієздатною.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Не­дієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочи­ну. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійсню­вати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану не­дієздатною фізичною особою, не припиняється у разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завда­ла шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкоду­вання шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцт­вом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частко­во або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.








Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 593;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.021 сек.