Дьюї починає і виграє
«Не можна порівнювати школи різних країн, не враховуючи інших факторів:
економіку, демографію, традиції, психологічні установки,
а головне – специфіку національної освітньої системи»
Роальд Хофман,
лауреат Нобелівської премії
І Америка, і Україна вступили у фінальну стадію боротьби двох принципово відмінних систем освіти: авторитарної і демократичної.
Першу створив ще Ян Амос Коменський, який розробив концепцію шкільного класу і обов’язкової навчальної програми. Ця ідея зрештою дозволила завдяки стандартизації зробити освіту масовою, загальнодоступною. Школа як „фабрика освіти” випускала уніфіковану продукцію – учнів, озброєних стандартним набором знань.
Справжній переворот у філософії освіти зробив американський педагог Джон Дьюї, який на початку ХХ століття розробив концепцію ліберальної, гуманістичної освіти.
Упродовж ХХ століття у всьому світі йшла запекла боротьба між двома системами освіти. Класична система Яна Амоса Коменського остаточно втратила свою привабливість лише після того, як відбувся інформаційний вибух і взяли гору інформаційні і комунікаційні технології.
Тепер класична освіта вже не може підготувати учнів до життя у мінливому світі, у суспільстві, в якому потрібне креативне мислення і демократичні навички.
Реалізація конструктивістських ідей в освітній практиці України відбувається за кількома напрямками:
- з’являються нові навчальні курси, які ґрунтуються на ідеї конструктивізму (наприклад, курс із риторики чи «Європейські студії»);
- реалізуються різноманітні проекти з опорою на принципи конструктивізму (із розвитку критичного мислення, дебат-клубів, «Модель – ООН в Україні» тощо);
- проходять педагогічні семінари і конференції, які розглядають ті чи інші засади конструктивізму під кутом зору можливості їх застосування у вітчизняних школах;
- принципи конструктивізму стають складовою частиною національних стандартів із тих чи інших навчальних предметів.
Саме завдяки послідовній реалізації на практиці основних засад філософії конструктивізму, уже зараз чітко вимальовуються наступні контури меташколи:
· У ній не буде такого рудимента «фабричної системи освіти» як поняття «учень 10-го класу». Кожен учень матиме змогу рухатись за індивідуальною освітньою траєкторією (за власною програмою, у зручний для нього час, у прийнятому для нього темпі...);
· Школа більше не буде асоціюватись з будівлею, у якій є стандартні класи зі звичним розташуванням парт тощо. Поняттям школа позначатимуть перш за все стиль навчання чи творчу майстерню. Так було у доіндустріальну епоху в академії Платона чи школі Аристотеля, у них меташкола ХХІ століття запозичує ідею індивідуального способу навчання. Таким чином спіраль розвитку освітніх систем, зробивши повне коло, повертається до індивідуального способу навчання, який завдяки сучасним інформаційним і комунікаційним технологіям з «неприпустимої розкоші» перетворився на загальнодоступну освітню реальність;
· Комп’ютер як персональний електронний «педагог» візьме на себе рутинну роботу, вивільнивши час людям-педагогам для виховання почуттів, розвитку емоційного інтелекту учнів, підсилення прагнення учня бути самим собою.
Схематично порівняльну характеристику двох систем навчання можна зобразити так:
| Традиційна система навчання | Система навчання, яка базується на філософії конструктивізму |
| Зміст навчання заздалегідь визначений програмами ще до того, як той чи інший учень прийшов до школи, процес навчання має, як правило, мінімальні можливості для маневру | Гнучкість процесу навчання, варіативність навчальних програм та унікальність індивідуальних освітніх траєкторій |
| Учень є переважно реципієнтом «готових» знань | Учень є активним учасником процесу навчання |
| Індивідуальний підхід означає пристосування учнів до загальних програм і навчальних планів | Учитель здійснює індивідуальний педагогічний супровід руху учнів за індивідуальними освітніми програмами |
| Головним «сухим залишком» освітнього процесу є навіть не результат навчання як такий, а оцінка, яка не завжди відображає реальний результат | Оцінюються не тільки результати навчання, а і «сам процес» (зусилля, які доклали учні в процесі конструювання нових знань), досягнутий ними прогрес у навчання |
| Домінують пасивні форми «засвоєння» знань | Домінують інтерактивні технології навчання, робота в малих групах |
| Цінується вміння відтворити вивчений («пройдений») матеріал, діяти за правилами, не заохочується метод «проб і помилок» | Цінується оригінальність мислення, нестандартні ідеї, запитання «на засипку», надається право на помилку та можливість свідомо її виправити |
| Як правило, домінує стандартний підхід до організації навчального простору (традиційне розташування парт, звична позиція «вчитель-учні» тощо) | Доводиться вирішувати питання «Як вчити дітей, які сидять спиною до вчителя, а обличчям до комп’ютера або інших дітей, які працюють у групі?» |
Підсумовуючи сказане, ще раз наголосимо: попри всю некоректність порівняння американської і української школи, можна зробити висновок про те, що авангардна педагогічна практика обох країн підтверджує існування загальної закономірності розвитку педагогічних систем – їх рух у напрямку побудови меташколи нового тисячоліття.
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 474;