Правові основи захисту населення України у надзвичайних ситуаціях

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни.

Згідно Кодексу цивільного захисту населення (Стаття 5.) Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціальні;

4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

1) державний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об’єктовий.

З метою забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж та подолання їх небезпечних наслідків у мирний час та в особливий період здійснюється цивільний захист населення.

Цивільний захист – комплекс заходів, рятувальних та інших невідкладних робіт, які спрямовані на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій, захист населення, територій і довкілля від надзвичайних ситуацій та надання допомоги постраждалим.

Завданнями цивільного захисту в сучасних умовах є:

1.Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, стихійного лиха;

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха;

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

5. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

6. Створення систем управління, аналізу і прогнозування, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю, підтримання їх готовності для сталого функціонування під час надзвичайних ситуацій;

7. Підготовка керівного складу цивільного захисту, її органів управління та сил, обов'язкове навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Для виконання цих завдань потрібна певна нормативно-правова база

Правовою основою цивільного захисту є:

1. Конституція України .

2. Кодекс Цивільного захисту України.

3. Закони України:

Ø "Про правовий режим надзвичайного стану" ;

Ø "Про правовий режим воєнного стану" ;

Ø "Про об'єкти підвищеної небезпеки";

Ø "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";

Ø "Про гідрометеорологічну діяльність",

Ø "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ;

Ø "Основи законодавства України про охорону здоров’я" ;

Ø "Про страховий фонд документації України";

Ø "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

Ø "Про місцеві державні адміністрації";

Ø "Про місцеве самоврядування в Україні" та інші

4. Міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.