Основні теоретично-розрахункові положення теми. Стан і розвиток суспільства визначаються в значній мірі кількістю і складом його населення
Стан і розвиток суспільства визначаються в значній мірі кількістю і складом його населення. Населення є природною основою трудових ресурсів.
Під населенням розуміється сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, районі, місті, регіоні та ін.).
Визначальним параметром населення є його чисельність. Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що провадяться в Україні не частіше як раз на 10 років, а в міжпереписний період це результати оцінок - розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.
Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.
Наявне населення (НН) - яке на момент реєстрації перебуває на території певного населеного пункту, незалежно від місця постійного проживання.
Постійне населення (ПН) - яке протягом тривалого часу постійно проживає на території певного населеного пункту, незалежно від наявності на момент реєстрації.
Поряд з ними враховуються категорії тимчасово проживаючих та тимчасово відсутніх. Тимчасово проживаючі (ТП) — особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців). Тимчасово відсутні (ТВ) - особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.
Зазначені категорії населення пов'язані між собою:
Постійне населення використовується при визначенні складу населення за:
• статтю;
• віком;
• місцем проживання.
Розраховується також співвідношення окремих груп населення (демографічне навантаження).
Чисельність наявного населення береться в основу розрахунку всіх показників інтенсивності (природного та механічного руху).
Населення вивчається за його статево-віковим складом, шлюбним станом, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.
Статевий склад населення характеризується часткою та співвідношенням чоловіків та жінок.
Показником їх збалансованості є співвідношення статей Кч/ж і подається в розрахунку на 1000 осіб:
або навпаки 
де Нч, Нж- чисельність чоловічого та жіночого населення станом на початок року.
Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.
Групування складаються за одно -, п’яти та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Для молодших груп населення віком 0-4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування тавиживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п'ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70 користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.
Виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом – контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) – демографічні покоління (діти 0- 14 років, батьки 15-49 років, прабатьки 50 років і старші).
Вирізняють такі контингенти населення:
Контингенти населення Віковий інтервал, років
Немовлята до 1
Ясельний 0-2
Дитсадковий 3-6
Дошкільний 1-6
Шкільний:
діти 7-14
підлітки 15 - 17
Допрацездатний 0-15
Працездатний:
жінки 16-54
чоловіки 16-59
Післяпрацездатний:
жінки 55 і старші
чоловіки 60 і старші
Дітородний контингент жінок 15 - 49
Розраховується показник, що відбиває рівень демографічної старості населення. Це коефіцієнт старіння населення (К60+) - частка осіб, які досягли і перетнули перший поріг старості (60 років) у загальній чисельності населення: '
де Нх- чисельність населення х-віковій групі.
Коефіцієнт старіння узагальнює вичерпаність трудових та дітородних ресурсів, а також свідчить про навантаження суспільства особами старшого віку і необхідність їх соціального забезпечення.
Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти демографічного навантаження, які подаються в розрахунку на тисячу населення, тобто у проміле.
Економісти розглядають населення як джерело трудових ресурсів і як споживача, що формує попит. Перш ніж розглядати різні напрями вивчення трудових ресурсів, доцільно звернутись до складу і структури населення, зміні чисельності.
Населення і трудові ресурси мають кількісні і якісні параметри, необхідні для аналізу й оцінки демографічних процесів, вироблення стратегії в області управління трудовими ресурсами.
Під відтворенням населення розуміється історичний і соціально-економічний процес постійного і безперервного поновлення покоління людей.
Відтворення населення має не тільки демографічний, але також економічний і соціальний аспекти. Воно визначає формування трудових ресурсів, освоєння території, стан продуктивних сил, розвиток соціальної інфраструктури і т.д.
У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.
Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.
Природний рух населення – це результат процесів народження та смертності людей.
Для характеристики природного відтворення населення застосовуються показники природного руху населення, які розподіляють на абсолютні і відносні.
До абсолютних показників природного руху населення належать:
– кількість народжених;
– кількість померлих;
– середня тривалість життя;
– кількість зареєстрованих шлюбів;
– кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу.
До відносних показників належать коефіцієнти народжуваності, смертності і природного приросту.
Тривале зберігання від'ємного приросту призводить до депопуляції населення країни або її окремого регіону.
Депопуляція населення - процес систематичного скорочення чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик.
Абсолютну чисельність померлих, народжених, а також одружених і розлучених подають у розрізі статі, віку, за видами поселень та регіонами.
Народжуваність і смертність розраховуються на 1000 чоловік населення (у промілле) і виміряються за допомогою системи коефіцієнтів і таблиць (народжуваності, смертності).
і 
де Кн і Кс – коефіцієнти народжуваності і смертності;
Н – число народжених за рік;
П – число померлих за рік;
Чсер – середньорічна чисельність населення.
Середньорічна чисельність визначається на середину року як середня арифметична чисельності населення на початок і кінець року чи шляхом додатка до початкової чисельності населення половини її приросту.
Загальні коефіцієнти показують, скільки в середньому померлих або народжених (одружених чи розлучених) припадає на 1000 осіб середнього населення за період, що розглядається.
Спеціальні коефіцієнти смертності обчислюються окремо для кожної статі.
За допомогою спеціальних коефіцієнтів можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зважену на частку чоловіків та жінок в усьому населенні
Різниця між числом народжених і померлих при позитивному результаті називається природним приростом населення.
Міграційний рух населення – це процес механічного просторового переміщення населення.
Види міграції:
1. Зовнішні (переміщення населення між країнами, групами країн).
· Імміграція (в'їзд у країну)
· Еміграція (виїзд із країни)
· Транзит
2. Внутрішні (переміщення населення в межах тієї чи іншої країни, між її регіонами, населеними пунктами).
· Внутріобласні (міжрайонні, міжміські);
· Міжобласні.
Внутрішня міграція викликана в основному особистими чи економічними причинами. Значну її частину складають переміщення із сіл у місто і навпаки в пошуках заробітку.
У залежності від тривалості переміщення міграції мають бути:
1. Стаціонарні (безповоротна). На постійне місце проживання чи довгострокове місце проживання.
2. Тимчасова (поворотні):
· Маятникові (човникові) – щоденні регулярні пересування на навчання чи роботу.
· Сезонні (сезонне територіальне переміщення мігрантів на навчання, відпочинок, туризм, роботу в період сезонного збільшення робіт.
Такі переміщення викликані різними причинами:
1. Природно-кліматичні причини міграції (вплив навколишнього середовища, клімат, ландшафт).
2. Демографічні зв'язані з територіальними розходженнями в структурі населення за статтю, віком, брачно-сімейному положенню.
3. Етнічні – вплив національних традицій, звичаїв, специфіки матеріальної і духовної культури різних народів.
4. Соціальні й економічні: можливості працевлаштування, зміст і характер праці; розмір заробітної плати; перспектива одержання освіти; створення родини, роль житла, розходження в умовах життя, розміщення виробництва по території і т.д.
Міграційні процеси характеризуються показниками обсягу міграції, її інтенсивності, розміру та напряму міграційних потоків.
Абсолютними показниками обсягу міграції є валова міграція та сальдо міграції.
Валова міграція (ВМ) - характеризує обсяг міграційних потоків за рік і розраховується як сума чисельності прибулих (Пр) та вибулих (В).
Сальдо міграції (Дм) - характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху і розраховується як різниця між чисельністю прибулих і вибулих.
Ступінь поширення міграційних процесів оцінюють показники інтенсивності міграції, що розраховуються по відношенню до середньорічної чисельності наявного населення і подаються в проміле.
Загальні коефіцієнти міграції (прибуття і вибуття; рухомості та механічного приросту) обчислюють до загальної чисельності населення.
Таблиця 2.1
Розрахунок коефіцієнтів міграції
| Коефіцієнт, % | Зміст | Формула |
| Прибуття | Кількість прибулих у середньому на 1000 населення | 
|
| Вибуття | Кількість вибулих у середньому на 1000 населення | 
|
| Механічного обороту (валової міграції) | Кількість мігрантів у середньому на 1000 населення | 
|
| Механічного приросту | Інтенсивність зміни чисельності населення за рахунок міграції | 
|
Спеціальні коефіцієнти міграції визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад окремо для чоловіків та жінок; для працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.
Часткові коефіцієнти міграції розраховуються окремо для кожної вікової групи мігрантів.
Обчислюється також середній вік мігрантів у цілому та в межах статі, за видами поселень та видами міграції.
Соціальний рух населеннявиявляється в зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.
Економічний рух населенняпов'язаний зі зміною його трудової активності, що приведе до відповідного збільшення чи зменшення ресурсів для праці.
У природному русі населення розрізняють типи його відтворення:
1. Традиційний тип відтворення (екстенсивний) характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю.
2. Сучасний тип відтворення (інтенсивний) характеризується зменшенням рівня народжуваності, збільшення середньої тривалості життя, зниженням рівня смертності, зростанням частки людей старшого віку в структурі населення.
Розрізняють три режими відтворення населення:
– розширене (перевищення числа народжень над числом смертей);
– просте (число народжень дорівнює числу смертей);
– звужене (перевищення числа смертей над числом народжень).
Чисельність і склад населення у всіх країнах визначаються за допомогою переписів. Останній перепис в Україні відбувся в 2001 році. Перепису дають найбільше точні дані про чисельність населення.
Дуже важливим є прогнозування чисельності населення. Для того, щоб визначити чисельність населення на перспективу, при складанні короткострокового прогнозу використовується метод ретроспективної екстраполяції, на більш довгі терміни – метод пересувки по віках.
Прогноз чисельності населення складається з урахуванням довгострокових тенденцій народжуваності і смертності, а також статтевіковому складу населення.
Прогноз чисельності населення, основою якого є природний рух населення (приріст-вибуття):
де Чн t+n – чисельність населення у прогнозному періоді (без врахування міграції);
Чн t – чисельність населення в базовому періоді;
Кн – очікуваний коефіцієнт народження;
Кс – очікуваний коефіцієнт смертності.
Для розрахунку коефіцієнтів народження і смертності слід враховувати тенденції, які спостерігалися в роки, що передували прогнозному.
Прогнозування руху населення за рахунок його механічного прибуття чи вибуття: визначається сальдо міграції, кінцевий результат якого може бути як позитивним для регіону, так і негативним, залежно від кількісних співвідношень прибуття і вибуття населення протягом періоду, на який складається прогноз (рік чи декілька років) являє собою різницю між чисельністю населення на початок даного року і на кінець попереднього року чи періоду, з якого потім віднімається природний приріст населення прогнозного періоду:
,
де М t – сальдо міграції населення за період “t”;
N t+n – чисельність населення за період “t”;
N t – чисельність населення на початок попереднього періоду (року);
П t – природний приріст населення за період “t”.
Загальний вигляд залежності перспективної чисельності населення від основних елементів його природного руху (приросту –вибуття):
,
де: Чн t+n – чисельність населення в прогнозному періоді (році);
Чн t – чисельність населення в базисному періоді (році);
П t – природний приріст (вибуття) населення в прогнозному періоді;
Мt – сальдо міграції населення (позитивне чи негативне) в прогнозному періоді.
За віком населення поділяється на групи:
• Допрацездатного віку (підлітки до 16 років).
• Працездатного віку (жінки 16 - 54, чоловіки 16-59 років).
• Післяпрацездатного віку (особи пенсійного віку 60років і старші).
Особи працездатного віку за станом здоров'я поділяються на працездатних та непрацездатних.
Працездатний вік – поняття узагальнене, а тому дещо умовне. Воно визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається для жінок 16– 54 роки, для чоловіків – 16-59 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного, розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу по старості. Для деяких видів трудової діяльності, що пов’язані з роботою. У несприятливих умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет), пенсійний вік настає раніше на 5-10 років, а інколи і більше. Такі люди звуться пільговими пенсіонерами.
З урахуванням віку і працездатності вирізняють дві категорії населення, які в сумі утворюють трудові ресурси - працездатне населення у працездатному віці та працююче населення у поза-працездатному віці.
За даними про чисельність постійного населення на початок року розраховують коефіцієнти працездатності:
Таблиця 2.2
Розрахунок коефіцієнтів працездатності
| Коефіцієнт, % | Формула |
| Загальної працездатності | 
|
| Працездатності населення у працездатному віці | 
|
ДЄ Н 16 -54(59) та Нп Іб-54(59) – чисельність відповідно осіб працездатного віку та працездатних осіб працездатного віку; Н – загальна чисельність населення
Співвідношенням окремих контингентів визначають коефіцієнти навантаження: загального (особами до- і післяпрацездатного віку), пенсійного та коефіцієнт заміщення трудових ресурсів у розрахунку на 1000 осіб працездатного віку Н1б– 54(59):
Таблиця 2.3
Розрахунок коефіцієнтів навантаження
| Коефіцієнт, %0 | Формула |
| Загального навантаження | 
|
| Пенсійного навантаження | 
|
| Заміщення трудових ресурсів | 
|
В умовах сучасної соціально-економічної кризи гострою проблемою стає участь у суспільному виробництві осіб, старших за працездатний вік. Пенсіонери змушені залучатися до праці через вкрай низький рівень соціального забезпечення та захисту. Кількісним індикатором зайнятості осіб пенсійного віку є частка працюючих пенсіонерів у загальній їх чисельності.
Трудові ресурси –це працездатна частина населення, яка володіючи фізичними й інтелектуальними можливостями, здатна працювати в народному господарстві.
З цього визначення випливає, що трудові ресурси містять у собі, з одного боку, людей, зайнятих економічною діяльністю (у різних галузях), а з інший, – не зайнятих, але які можуть трудитися. Таким чином, трудові ресурси складаються з реальних і потенційних працівників.
В залежності від здатності трудитися розрізняють особи працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці – це інваліди 1 і 2 груп; а працездатні особи в непрацездатному віці – це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.
Необхідні фізичні й інтелектуальні здібності залежать від віку: у ранній період життя людини й у пору зрілості вони формуються і примножуються, а до старості втрачаються.
Вік виступає свого роду критерієм, що дозволяє виділити з усього населення власне трудові ресурси.
Трудові ресурси = працездатне населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – непрацюючі пільгові пенсіонери.
Основні показники, які характеризують стан та зміни в обсязі, складі і розміщенні трудових ресурсів:
Структура джерел формування трудових ресурсів:
питома вага трудових ресурсів у загальній чисельності населення (Ктр) – звітного, попереднього, базового років (періодів):
,
де: Чт – загальна чисельність трудових ресурсів, чол.;
Чн – загальна чисельність населення, чол.;
питома вага працездатного населення працездатного віку у загальній чисельності трудових ресурсів:
,
де: Кп – питома вага працездатного населення працездатного віку у загальній чисельності трудових ресурсів;
Чп – чисельність працездатного населення у працездатному віці, чол.;
Чт – загальна чисельність трудових ресурсів, чол.;
питома вага осіб старшого віку та підлітків, зайнятих і усіх сферах економіки:
,
де: Косп – питома вага осіб старшого віку та підлітків, зайнятих в усіх сферах економіки;
Чосп – чисельність осіб старшого віку та підлітків, зайнятих в усіх сферах економіки, чол.;
Чт – загальна чисельність трудових ресурсів, чол..
Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи зростання і темпи приросту трудові ресурсів.
Абсолютний приріст визначається як різниця між чисельністю трудових ресурсів на початок і кінець розглянутого періоду.
Темп зростання (зниження) (Кт) розглядається як відношення абсолютної величини чисельності трудових ресурсів (Чт2) наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду (Чт1):
Додаткові показники, які характеризують стан та зміни в обсязі, складі і розміщенні трудових ресурсів:
Структура розподілу трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності та по галузях економіки:
у галузях економіки –
,
де: Кн – питома вага трудових ресурсів, зайнятих у галузях економіки;
Чтн – чисельність трудових ресурсів, зайнятих у галузях економіки, чол.;
Чтз – чисельність трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, чол.;
в інших сферах економічної діяльності –
,
де: Кіс – питома вага трудових ресурсів, зайнятих в інших сферах економічної діяльності;
Чтіс – чисельність трудових ресурсів, зайнятих в інших сферах економічної діяльності, чол..
Структура розподілу трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності по формах власності:
державна власність:
,
де: Кд – питома вага трудових ресурсів, зайнятих на підприємствах і в організаціях державної форми власності;
Чтд – чисельність трудових ресурсів, зайнятих на підприємствах і і в організаціях державної форми власності, чол.;
колективна власність:
,
де: Кк – питома вага трудових ресурсів, зайнятих на підприємствах і в організаціях колективної форми власності
Чтк – чисельність трудових ресурсів, зайнятих на підприємствах і і в організаціях колективної форми власності, чол.;
приватна власність:
,
де: Кп – питома вага трудових ресурсів, зайнятих на підприємствах і в організаціях приватної форми власності
Чтп – чисельність трудових ресурсів, зайнятих на підприємствах і і в організаціях приватної форми власності, чол.;
Визначення прогнозної чисельності трудових ресурсів на перспективу (3-5 років) можна здійснити, зокрема, за такою формулою:
,
де: Чтп – чисельність трудових ресурсів на період (рік), що прогнозується, чол.;
Что – чисельність трудових ресурсів періоду (року), що безпосередньо передує року, на який розробляється прогноз, чол.;
К – середньорічний темп приросту (зменшення) чисельності трудових ресурсів періоду (ряду років), що передував прогнозному періоду.
В економічній літературі використовуються різні поняття для означення людських ресурсів. Важливе чітко уяснити їх смислове навантаження та межі використання. Головним елементом трудових ресурсів є працездатне населення, яке складається з економічно активного (Еа) та економічно неактивного населення (Ен).
Економічно активне населення включає зайнятих (З) та безробітних (Б): 
.
В Україні існують певні розбіжності в правовому та статистико-економічному тлумаченні понять економічно активного та неактивного населення, зайнятих та безробітних, що відбивається на порядку реєстрації, розрахунку та аналізі даних.
Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Дана категорія включає зайнятих і безробітних і виміряється стосовно обстежуваного періоду.
Облік та розрахунок економічно активного населення здійснюється державною статистикою за двома методологіями:
• згідно з діючим законодавством;
• за методологією міжнародної організації праці (МОП).
Методології різняться за:
• визначенням межі працездатного віку населення. Законодавчо встановлено 16 - 54 (59) років, а за методологією МОП враховується вік 15-70 років включно;
• складовими економічно активного та неактивного населення.
Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» категорія учнів та студентів денної форми навчання відноситься до зайнятих, а за методологією МОП вважається економічно неактивним населенням, бо навчання не є економічною діяльністю.
За абсолютними даними обчислюється співвідношення економічно активного і неактивного населення:
Коефіцієнт економічного навантаження:
показує, скільки осіб економічно неактивного населення припадає на 100 економічно активних осіб
Розраховується частка економічно активного населення і загальній середньорічній чисельності населення 
– характеризує ступінь залучення населення в суспільне виробництво
Інтенсивність економічної активності визначаються за різними методологіями:
Таблиця 2.4
Формули розрахунку економічної активності населення
| Показник, % | Формула розрахунку за методологією | |
| Офіційної статистики | МОП | |
| Економічної активності (Реа) | 
| 
|
де Реа – рівень економічної активності населення;
Чеа – чисельність економічно активного населення;
Економічно неактивне населення – це населення, що не входить до складу робочої сили (економічно активне населення), включаючи осіб молодшого віку, установленого для виміру чисельності економічно активного населення.
Величина економічно неактивного населення виміряється стосовно обстежуваного періоду і включає наступні категорії:
а) учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури і докторантури);
б) особи, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсії з нагоди втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;
в) особи, що одержують пенсії по інвалідності (1,2,3 групи);
г) особи, що зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т.п.;
д) особи, які знаходяться у відчаї знайти роботу, тобто припинили пошук роботи, які вичерпали всі можливості її одержання, але які можуть і готові працювати;
е) інші особи, у яких немає необхідності працювати, незалежно від джерела доходу.
Зміст і характеристику інших компонентів трудових ресурсів – зайняті, безробітні і т.д., буде розглянуто в темі «Соціально-трудові відносини зайнятості»
Поняття “трудові ресурси” ширше, ніж поняття “економічно активне населення”, оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються. Реально за поняттям “трудові ресурси” стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття “економічно активне населення” – це реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби в робочої силі. Реальними людськими ресурсами для праці є економічно активне населення. Однак і поняття “трудові ресурси” має право на існування, оскільки показує максимально можливу кількість трудоактивного населення.
Відтворення ресурсів для праці –це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.
Типи відтворення ресурсів для праці в порівнянні з типами відтворення населення мають різне значення.
Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.
Інтенсивнийтип відтворення ресурсів для праці пов’язаний із зміною якості людських ресурсів:зростання освітнього рівня, кваліфікації, поліпшення здоров'я і розумових здібностей і т.д., що означає нарощування трудового потенціалу.
Структура трудових ресурсів багатогранна і включає різні компоненти і характеристики трудових ресурсів:
· Стать
· Вік
· Освіта
· Суспільні групи
· Місце проживання
· Професія
· Національність і мова
· Релігія
· Зайнятість по сферах
Дата добавления: 2016-06-13; просмотров: 1259;