Об'єкт, предмет і завдання дисципліни

Для уточнення сутності і змісту економіки праці й соціально трудових відносин зупинимося більш докладно на таких поняттях, як економіка, праця і соціально-трудова сфера.

Економіка визначається, наприклад, як "сукупність галузей країни", "сукупність виробничих відносин", "система економічних наук, що вивчають економічні відносини в суспільстві", "наука про господарство, способи його ведення людьми, відносин між людьми в процесі виробництва й обміну товарів, закономірностях протікання процесів" і т.д.

Економіка країни або регіону, у широкому відтворюваному плані, – це динамічна суспільно організована система господарювання, що забезпечує процес виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно корисних матеріальних благ послуг.

Таким чином, займатися економікою – це значить аналізувати всі процеси, що відбуваються в ній, (виробництва, розподілу, обміну і споживання) і пропонувати відповідні механізми їхнього удосконалювання і розвитку.

У «Словнику російської мови» С.И. Ожегова слово праця має кілька значень «1) доцільна діяльність людини, спрямована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей, необхідних для життя людей; 2) робота, заняття; 3) зусилля, спрямованої до досягнення чого-небудь; 4) результат діяльності, робота, добуток».

У радянському енциклопедичному словнику «праця»: «доцільна діяльність людини, спрямована на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб».

В економічній літературі радянського періоду широко розповсюдженим було визначення праці, що дав К. Марксе:

Праця – «це процес, що відбувається між людиною і природою, тобто доцільна діяльність людини, у процесі якої він своєю власною діяльністю опосредковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, створює необхідні споживчи вартості».

Існують і інші визначення праці.

“Працю” як категорію й поняття слід відрізняти від інших понять, які характеризують життєдіяльність людини.

“Праця – діяльність”, їх взаємозв’язок наведено на рис.1.

ДІЯЛЬНІСТЬ (функціонування)

1- заборонена; 2- безцільна; 3- не пов’язана із створенням; 4- не затребувана

Рис. 1.1. Взаємоз’язок понять “Праця-діяльність”

«Праця» і «робота» не є поняттями рівнозначними та тотожними. Праця являє собою комплексну діяльність, що здійснюється в рамках визначених суспільних груп, суспільних відносин. Отже, праця за своєю природою є праця суспільна завдяки її творчій ролі в житті суспільства, причетності людини до суспільних результатів. Праця присуща тільки людині. Праця має тимчасову характеристику і виміряється робочим часом. «Робота» має фізичний сенс і виміряється в натуральних одиницях – кг, м, шт і ін.

“Праця – робота”, їх взаємозв’язок наведено на рис 2.

Поняття	Сфери застосування
Людина	Підпри- ємство	Тварини	Машини	Сили природи
1. Діяльність
2. Функціонування
3. Робота
4. Праця

Умовні визначення – синоніми

Рис. 1.2.Сфери застосування понять.

Як самостійній економічній категорії праці властиві кількісні і якісні характеристики.

Кількісна характеристика праці полягає в тім, що вона є витратою визначеного обсягу енергії. З економічної точки зору кількісна характеристика праці виявляється в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці й ін.

Якісна характеристика праці виявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці (продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність і ін.

У системі людської життєдіяльності праця синтезує не тільки економічні, але і соціальні функції, оскільки він узагальнює досить складний спектр економічних і соціальних відносин.

Завдання праці:

1. Стан виробничо-технічних умов праці, матеріального і культурного рівня життя трудящих, підвищення їх загальноосвітнього і професійного рівня.

2. Територіальний і галузевий розподіл трудового потенціалу.

3. Формування системи соціально-трудової діяльності: дотримання виробничої і суспільної дисципліни, відповідальність за якісне виконання завдань і ін.

4. Синтез факторів соціального, економічного, соціально-політичного і психологічного характеру: колективність, організованість, ступінь обліку потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій працівників. Ігнорування чи недооцінка цих умов у процесі трудової діяльності суттєво обмежує і знижує потенційні можливості праці.

Обов’язковими елементами праці є робоча сила та засоби виробництва:

Рис 1.3 Елементи праці

Робоча сила – це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, що використовуються їм у процесі праці.

Засоби виробництва складаються із предметів праці і засобів праці. Предмети праці – це продукти природи, що піддаються тим чи іншим змінам і перетворюються в споживчі вартості. До предметів праці відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина і матеріали, енергетичні й інформаційні потоки і т.д. Засоби праці – це знаряддя виробництва (машини, прилади, устаткування, інструменти і т.д.), за допомогою яких людина впливає на предмети праці.

Процес праціє процес об'єднання і споживання робочої сили і засобів виробництва з метою створення нових споживчих вартостей.

Отже, процес праці являє собою органічну єдність трьох його основних моментів:

1) сама праця

2) предмет праці

3) засоби праці

Працяє основним чинникомпроцесу праці. У ході трудової діяльності людина пізнає навколишнє середовище і видозмінює її відповідно до заданої мети. Ця мета досягається через конкретні дії людини.

Результатом процесу праці є продукт праці. Наприклад, у матеріальній сфері праця виступає у якості продуктивної праці, процес праці – як процес виробництва.

Праця – це діяльність, яка має такі властивості:

1. Усвідомленість дій. Це означає, що перш ніж почати трудитися, людина створює у своїй свідомості проект, тобто думкою уявляє собі результат праці.

2. Доцільність дій. Після того, як створений проект, людина продумує модель дій, а потім уже приступає до здійснення заздалегідь вироблених намірів.

3. Результативність дій. Будь-яка діяльність завершується визначеним результатом, але праці властивий не просто результат, а суспільно-корисний результат.

4. Суспільна корисність дій. Люди роблять блага не ізольовано друг від другу, а спільно, об'єднавшись в трудові колективи і роблячи ці блага для себе і для суспільства.

5. Енерговитратність дій. Це виявляється в тім, що на здійснення трудової діяльності затрачається визначена фізична та розумова енергія.

Економіка праці – це динамічна суспільно організована система, у якій відбувається процес відтворення робочої сили – її виробництво (підготовка, навчання, підвищення кваліфікації працівників і т.д.), розподіл, обмін і споживання, а також забезпечуються умови і процес взаємодії працівника, кошт і предметів праці.

Процес виробництва (формування) РС (здатності до праці), тобто підготовки працівника до праці.

Процес розподілу й обміну РС відбувається: 1) на ринку праці при участі трьох суб'єктів інституту соціального партнерства – роботодавців, найманих робітників і держави; 2) безпосередньо на підприємстві (це найм, ротація працівників, звільнення і т.п.).

Споживання (використання) РС здійснюється безпосередньо на РМ, у процесі праці, виробництва конкретної суспільно корисної продукції або послуг.

Економіка праці як наука вивчає соціально-економічні відносини, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання РС, забезпечення умов для продуктивної праці і його охорони.

Таким чином, її проблеми зв'язані з формуванням і використанням трудових ресурсів.

Останнім часом практики часто використовують поняття «соціально-трудова сфера» (СТС). Воно відображає єдність і взаємозумовленість трудових і соціальних відносин. На практиці трудові відносини – відносини між працею і капіталом, найманим робітником і роботодавцем – рідко існують у чистому виді, без соціальної складової, і навпаки, соціальні відносини, як правило, виникають у результаті трудових процесів, що супроводжують протиріч, конфліктів і т.д.

Соціально-трудова сфера досить повно відображає усі фази відтворення РС і його соціальний супровід.

Основними блоками СТС є насамперед ті, котрі відображають і забезпечують чотири вище названих фази процесу відтворення робочої сили:

– соціальна сфера (галузі соціально-культурного комплексу – утворення, охорона здоров'я, наука, культура і т.д.);

– ринок праці, служба зайнятості, перепідготовка кадрів (у тому числі безробітних);

– сфера мотивацій продуктивної праці (оплата праці, стабілізація рівня життя населення і т.п.).

У наступний блок СТС входять системи, необхідні для відтворення робочої сили і забезпечення умов взаємодії працівника з коштами і предметами праці:

– система соціального захисту населення;

– система соціального партнерства;

– система соціального страхування;

– пенсійна система;

– охорона праці і т.д.

Таким чином, у процесі праці відокремлюють з одного боку, технічну організацію праці, яка характеризується конкретними формами й методами поєднання предметів праці, знарядь праці та працівника. З іншого – відносин, які обумовлені спільною участю у процесі праці усіх суб'єктів виробництва, тобто – соціально-трудові відносини, які характеризують соціальну організацію праці.

Трудові ресурси є одним з основних видів економічних ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності) якої-небудь організації, незалежно від її галузевої приналежності, форми власності, механізму господарювання.

У сучасних умовах перебудови системи суспільних відносин найбільш істотні перетворення здійснюються саме в соціально-трудовій сфері, торкаючись інтереси людей – суб'єктів цих відносин.

Тому дисципліна "Економіка праці й соціально-трудові відносини" сприяє рішенню проблем підвищення ефективності праці і гармонізації соціально-трудових відноси на всіх рівнях.

Предметом курсу є – економічні закономірності побудови і здійснення трудових процесів, факторів і умов їхньої ефективності й економічних відносин людей, що виникають із приводу формування і використання ресурсів праці як у цілому в країні, так і на підприємствах, організаціях, установах (організація трудової діяльності, взаємодії роботодавця і працівника, управління людськими ресурсами).

Об'єктом курсу є праця як доцільна діяльність людей, що завжди й одночасно є взаємодією м/у людиною і природою і відносинами людей у процесі і через виробництво.

Особливості праці як об'єкта вивчення є:

– по-перше, праця – це доцільна діяльність щодо створення матеріальних та духовних цінностей, яка повинна бути ефективно, раціонально, економічно організована;

– друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремого індивідуума, але й суспільства в цілому, основою функціонування будь-якої організації;

– третє, у процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які є стержнем суспільних відносин на рівні економіки, регіону, фірми та окремих індивідуумів.

Як соціально-економічна категорія в понятті “праця” виділяють: зміст праці; характер праці; функції праці; форми вияву праці.

Зміст праці – це взаємодія працівника з предметами і засобами праці. Зміст праці характеризується такими ознаками, як: 1) складність праці; 2) професійна придатність працівника; 3) ступінь самостійності працівника. Зміст праці залежить від наявності тих чи інших функцій (логічна, виконавська, функція реєстрації і контролю, регулювання) у процесі праці.

Друга ознака змісту праці – професійна придатність працівника. Її вплив на результати праці обумовлено здібностями людини, формуванням і розвитком генетичних задатків, удалим вибором професії, умовами розвитку і добору кадрів.

Третя ознака змісту праці – ступінь самостійності працівника – залежить як від зовнішніх обмежень, зв'язаних з формою власності, так і внутрішніх, які зв’язані з масштабом і рівнем складності роботи.

Окремо виділяється термін «змістовність» праці. Він означає насиченість праці розумовою діяльністю, зв'язаної з використанням великого обсягу інформації при рішенні виробничих задач. Змістовність праці відбиває рівень складності, розмаїтості виконуваних трудових функцій і ступінь самостійності працівника в трудовому процесі.

Зміст праці – сукупність елементів, які визначаються професійною приналежністю робіт, їх структурою, складністю, послідовністю виконання. Виділяють: працю в сфері матеріального і нематеріального виробництва; у сфері послуг, науки, культури, мистецтва в інших галузях; працю в різних галузях ( у машинобудуванні, сільському господарстві, в будівництві та інші.), за видами діяльності – праця адміністратора, вченого, інженера; праця за професіями та спеціальностями: інженер-програміст. бухгалтер; економіст із праці, слюсар-сантехнік та інші.

Зміст праці відображується у тарифно-кваліфікаційних довідниках, посадових інструкціях, трудових обов’язках, положеннях про підрозділи.

Характер праці як категорія науки про працю представляє відносини між учасниками трудового процесу, що впливають і на відношення працівника до праці, і на продуктивність праці. Характер праці виражає відношення людини до своєї трудової діяльності, які задані системою виробничих відносин. Характер праці показує, як виявляється праця, які її риси, ознаки, відмітні властивості й особливості.

Характер праці – це якісні характеристики праці, які виділяють особливості її функціонування незалежно від змісту праці: вільний і примусовий; особистий та суспільний; індивідуальний та колективний; змістовий, малозмістовний, не змістовий; розумовий та фізичний; творчий та рутинний ; престижний та не престижний; праця нормальної важкості та напруженості, важка та напружена, особлива важка та особливо напружена та інші.

Характер праці зумовлює привабливість праці, особливості її мотивації та стимулювання, режимів праці й відпочинку та інших умов її використання.

Зміст і характер праці тісно взаємозалежні між собою і взаємообумовлюють один одного.

Функції праці дозволяють розкрити роль праці в суспільстві й для особистості. До них відносяться:

1. Участь праці (разом з іншими факторами виробництва) у створенні продуктів, спрямованих на задоволення потреб людей.

2. Формування суспільного багатства й розвиток суспільства.

3. Основа розвитку усього людства, суспільного прогресу, науки й культури.

4. Формування самої людини.

5. Спосіб самовираження особистості.

6. Подальший безмежний розвиток людства.

Тенденції, які мають складатися у характері і змісті праці:

§ пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має місце у сучасних умовах);

§ збагачення змісту праці; чергування робіт, які виконуються; поширення трудових функцій;

§ відповідність кваліфікації працівників складності виконуємих робіт;

§ підвищення престижності праці, її відповідальності, самостійності;

§ активна участь у вирішенні виробничих завдань, поширення “виробничої демократії”, перехід від жорстких форм управління до гнучких, колективних форм;

§ створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працівника.

§ інші.

Курс (умовно) за змістом можна розділити на три частини (розділи):

1. Методологічні основи «Економіки праці й соціально-трудових відносин», де розглядається предмет, мета, задачі курсу, поняття і структура соціально-трудових відносин, поняття громадської організації праці й організація праці на підприємстві, принципи регулювання соціально-трудових відносин.

Цей розділ присвячений аналізові ринків праці і методів їхнього регулювання, факторам динаміки зайнятості населення, політиці держави в сфері зайнятості, соціальному захистові безробітних і т.д.

Значна увага приділена висвітленню особливостям українського ринку праці і найбільш актуальних для нашої країни проблем праці.

2. Ефективність і продуктивність праці. Вивчаються проблеми ефективності праці, його продуктивності і рентабельності. Методи виміру показників ПТ, фактори і резерви його росту. Розглядаються можливості економії ресурсів праці під впливом удосконалювання технічного й організаційного рівнів виробництва, праці і керування, підвищення проф.-квалиф. Рівня працівників, їхньої дисципліни, творчої активності, ініціативності й ін. факторів. Визначаються економічні передумови підвищення ефективності трудової діяльності.

Зокрема розглядаються проблеми якості РС,утворення і професійної підготовки. НОП, у якому вивчаються конкретні форми і методи об'єднання людей і техніки в процес праці: поділ і кооперування праці, організація й обслуговування РМ, поліпшення умов праці, раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці, зміцнення дисципліни праці і т.д.

Нормування праці укладається у встановленні об'єктивно необхідних витрат і результатів праці по елементах трудового процесу: принципи і методи установлення витрат праці, облік його результатів, пошук оптимальних співвідношень м/у чисельністю персоналу різних груп і категорій і кількістю устаткування.

Дослідження проблем ефективності праці. Укладається в освоєнні і грамотному використанні методів: зіставлення результатів і витрат праці, доходів від трудової діяльності і витрат на зміст персоналу, оцінки участі окремого працівника і колективів у загальній сумі діяльності підприємства, визначення факторів і використання резервів збільшення і поліпшення результатів і зменшення витрат праці. Формуються критерії оцінки діяльності людей і господарських систем.

1. Організація оплати праці. Вивчаються проблеми організації оплати праці, колективно-договірне регулювання відносин, оплати праці, співвідношення державного регулювання і господарської самостійності підприємств в організації оплати праці. Розглядається механізм оплати праці, що включає ринкове саморегулювання, державне регулювання, колективно-договірне регулювання, заводський механізм організації оплати праці, стимулювання оплати праці в сучасних умовах з метою забезпечення ефективності трудової діяльності.

Дуже важливий розділ економіки праці. У якому розглядаються поняття вартості життя, причини диференціації доходів, фактори, що визначають структуру і рівень оплати праці, елементи організації оплати праці, форми системи заробітної плати.

Економіка праці і соціально-трудові відносини – це наука, що досліджує дію механізмів ринку праці: посивіння роботодавців і працівників у відповідь на дію стимулів у виді заробітної плати, цін, прибутку, вплив негрошових факторів в області трудових взаємин на функціонування ринку праці. Вона розглядає фактори, що визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, проблеми диференціації в оплаті праці, механізми розподілу робочої сили по різних галузях і видам діяльності, вплив профспілок на ринок праці, макроекономічні проблеми сукупного попиту на працю, співвідношення безробіття й інфляції і т.д.

Традиційні питання, на які шукає відповідь Економіка праці і соціально-трудові відносини, це, наприклад:

– як зміниться структура і рівень зайнятості при введенні мінімальної оплати праці;

– чому відбуваються страйку і від чого залежить їхня тривалість;

– як реагує попит на працю на зміни в технології або на зміни величини обов'язкових відрахувань на соціальне страхування;

– чим пояснити різницю в оплаті праці жінок і чоловіків, льотчиків і водіїв автобусів;

– які будуть наслідку імміграції робочої сили в країну;

– що впливає на прийняття людиною рішення про одержання того або іншого виду професійного утворення.

Економіка праці і соціально-трудові відносини сприяє формуванню знань про трудовий процесу, тобто представлень: про трудове поводження людини; технологічному прогресі і змінах у праці і трудових відносинах; представлень про процеси глобалізації економіки, ринку праці в умовах відкритої економіки; механізмах дії й інституціональних основ ринку праці; нової концепції зайнятості; соціальному партнерстві; дискримінації на ринку праці; безробіттю, нових формах соціальної допомоги і соціального захисту і т.д. Це безумовно відноситься і до знань про сучасну концепцію внутрішньофірмової кадрової політики, про методи оцінки й аналізу програм по продуктивності праці, професійній адаптації і трудовій мотивації.

Ринкова економіка вимагає переусвідомлення економічної сутності праці. На перший план висувається як основна категорія - ефективність праці, тобто співвідношення її результатів і витрат, збільшення корисного результату на одиницю витрат ресурсів, що використовуються. При цьому особливого значення набувають проблеми організації, нормування, планування і аналізу праці. Окремо слід вказати на необхідність удосконалення мотивації праці як процесу створення економічного механізму, який би забезпечив зацікавленість кожного працівника в досягненні поставлених цілей. З цього погляду визначається роль і зміст економіки праці.

Теоретичною основою економіки праці, як і других економічних наук, є економічна теорія, яка вивчає суспільно-виробничі відносини людей. Вона досліджує й формує економічні закони, що управляють виробництвом і реалізацією матеріальних цінностей в умовах ринкової економіки.

В ринковій економіці в увагу приймається кожна конкретна людина з її індивідуальними потребами, інтересами, мотивами. Тому сучасний підхід передбачає при аналізі поняття «праця» необхідність виділення двох основних аспектів : зміст і мотиви.

Перший - це зусилля людини з перетворення ресурсів природи в споживчі блага, другий - сили, що спонукають людину працювати. Тому, праця - це процес перетворення ресурсів природи у матеріальні, інтелектуальні і духовні блага, що здійснюється та керується людиною, або за змушенням, або за внутрішнім спонуканням, або за тим та іншим.

Процес створення будь-яких благ можна розглядати з різних боків, а саме психофізіологічного, технологічного, організаційного, економічного та ін. В залежності від цього основними формами прояву праці є :

1. Витрати людської енергії. Це психофізіологічна сторона трудової діяльності, що виражається у витраті енергії, нервів, органів почуття. Від рівня їхньої витрати залежить працездатність, здоров’я людини. Їх співвідношення з ступенем досягнення особистих цілей визначає задоволеність працею, бажання працювати подальше з прикладенням не менших зусиль.

2. Перетворення предмета праці з використанням технічних засобів за прийнятою технологією. Це технологічна сторона праці. Вона визначається рівнем технічної оснащеності праці, ступенем її механізації й автоматизації, досконалістю технології, організації робочого місця і т.ін.

3. Система забезпечення взаємодії працівників між собою і навколишнім середовищем. Це організаційний аспект праці. Він виявляється у формуванні культури праці, що характеризується культурою зовнішнього середовища і культурою поводження людини в процесі праці. Культура зовнішнього середовища - це обстановка на роботі, а культура поводження - це поведінка працівника, його ставлення до праці, раціональне використання робочого часу і т.ін.

4. Фактор виробництва - створення вартості продукції. Це економічний аспект праці.

Для розуміння форм прояву праці розглянемо взаємодію людини з елементами трудового процесу (рис. ).

Мета та результати трудового процесу розглядаються з двох позицій: суб’єкта власності, товаровиробника і суб’єкта праці (найма- ного працівника, що пропонує свої послуги товаровиробнику).

Метою товаровиробника є виробництво продукції, необхідної споживачу і що приносить виробнику комерційний успіх. При цьому він вирішує які продукти, у якій кількості і коли повинні бути зроблені, щоб задовольнити матеріальні, духовні потреби товариства. Для працівників автомобільного транспорту метою діяльності є задоволення потреб в транспортних послугах.

Метою працівника є досягнення особистих цілей, пов’язаних із задоволенням існуючих його потреб. Наприклад, одержання матеріальних благ (зарплати, різноманітних доплат і т.ін.), вільного часу, підвищення кваліфікації і т.ін.

Для досягнення поставлених цілей і здійснення трудового процесу людина (або група людей) взаємодіє з предметами і засобами праці за певною технологією, а також з навколишнім середовищем.

Предмет праці - усе те, на що спрямована праця, що перетерплює зміни для придбання корисних властивостей і задоволення людських потреб. До предметів праці відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина і матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби ; об’єкти виробничих робіт і послуг ; енергетичні, матеріальні й інформаційні потоки.

Засоби праці - усе те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці : машини, механізми, інструменти.

Технологія - це спосіб впливу на предмети праці, порядок використання предметів і засобів праці.

Навколишнє середовище характеризується його станом із погляду забезпечення безпеки праці, дотримання санітарно-гігієнічних, ергономічних і естетичних вимог до умов праці.

Завершенням трудового процесу є результати. Результатом діяльності з позицій товаровиробника є створення необхідного продукту. Продукт праці - це речовина природи, предмети або інші об’єкти, що володіють необхідними властивостями і пристосовані до людських потреб. Ці результати на автотранспортних підприємствах виступають не у вигляді нового продукту, а у виді послуги, що надається споживачам : організаціям, населенню.

Результатом діяльності з позицій окремого працівника є досягнення поставлених перед собою цілей, тобто отримання заробітної платні, премій, підвищення рівня своєї кваліфікації тощо.

Формування людини праці припускає висування на перший план її соціально-психологічних якостей, що дозволяють більш повно реалізувати трудовий потенціал в умовах ринку. Поняття «людина праці» означає індивідуалізований елемент трудових ресурсів, власник робочої сили, володар трудового потенціалу. При цьому велике значення має створення системи мотивації праці і вивчення мотивів, що сполучають людину працювати; формування і використання гнучких механізмів внутрішніх ринків праці для забезпечення підприємства необхідними працівниками і надання постійного характеру ринковим відносинам між роботодавцями і найманим працівником протягом всього терміну дії трудової угоди.

Визначення методів виміру й оцінки результатів і затрат праці здійснюється з врахуванням особливостей технологічних процесів, показників кількості і якості виробленої продукції, виконаних робіт і оказаних послуг.

передбачає обгрунтування форм поділу і кооперування праці, раціоналізацію методів і прийомів праці, поліпшення умов праці. Удосконалення поділу і кооперування праці включає вирішення питань поділу між робочими місцями, поділу процесів праці на основні і допоміжні, визначає спеціалізацію робочих місць. При цьому проводяться заходи з забезпечення ефективного використання робочої сили , поєднання різноманітних видів професійної діяльності і т. ін. До удосконалення методів і прийомів праці відносять поділ заходів, націлених на зниження важкої праці, забезпечення раціонального виконування трудових операцій тощо.

Удосконалення нормування праці сприяє також раціоналізації трудових ресурсів, усуненню втрат робочого часу, оптимальному поєднанню колективних зусиль норм кооперації праці. Порівняння фактичних витрат праці з об’єктивно необхідними дозволяє виявити скриті резерві виробництва, що призведе до зменшення трудомісткості робіт і збільшення продуктивності праці.

Для забезпечення зацікавленості працівників в досяганні високих результатів необхідна мотивація праці, тобто розробка найбільш дієвих стимулів, формування фонду оплати праці на основі мотиваційного принципу.

Зміст і методи рішення цих задач визначається технологією виробництва, яка залежить від галузевих особливостей.

Взаємозв’язок економіки праці з технічними, економічними, біологічними, соціальними, правовими та іншими науками об’єктивно обумовлений багатоаспектністю проблем праці.

Взаємозв’язки з технічними науками визначаються тим, що раціоналізація трудових процесів безпосередньо пов’язана з аналізом технології, предметів і засобів праці. Для економіки праці особове значення має технологія і організація виробництва, тому що без знання особливостей технологічного процесу не можливо добре організувати трудовий процес, встановити норми праці. Серед економічних наук, з якими пов’язана економіка праці, слід назвати макро- і мікроекономіку, економіку підприємства, статистику.

Рис. 1.4 Задачі економіки праці й соціально-трудових відносин

На основі досліджень теорії організації розробляються практичні рекомендації з організації й обслуговування робочих місць, розмежування функцій робітників і т.ін.

При організації трудових процесів необхідно враховувати витрати енергії працівників, ступень їх втоми, інтерес до праці і т.ін. Припустимі межі працездатності, при перевищенні яких можуть виникнути необоротні зміни, що роблять шкідливий вплив на здоров’я людини, вивчає - фізіологія праці.

Зв’язок з психологією і соціологією праці проявляється через вивчення мотивів, що спонукають робітника трудитися, індивідуальних потреб у виборі професії, сфери діяльності, змісту праці. Дослідження, накопичені в психології праці, є основою для таких рекомендацій : по-перше - забезпечення найбільшої принадності змісту й умов праці; по-друге - забезпечення нормального психологічного клімату у взаємовідносинах членів колективу. Соціальний аспект економіки праці знаходить висвітленні при рішенні питань рівня життя і соціального розвитку, що укладається в результаті праці.

З педагогікою праці зв’язок здійснюється за допомогою створення нових прогресивних концепцій, організаційних форм і методів навчання робочих, спеціалістів, підвищення їхньої кваліфікації.

У правовому відношенні важливе значення має те, що принцип вільної праці відображено в конституційному визнанні права громадян на працю при одночасній відмові від визнання праці їхнім обов’язком. Це обумовлює необхідність індивідуального підходу до визначення, оцінки і посилення мотивів до праці кожної людини, виходячи з її переваг - цікавої за змістом роботи, розмірів заробітку, умов праці і т.ін.

Питання та завдання для обговорення

1. Характеристика сутності праці.

2. Існуючі визначення праці.

3. Тенденції, що мають складатися у характері і змісті праці.

4. Соціально­-економічні аспекти процесу праці.

5. Відображення поняття «соціально-трудова сфера».

6. Характер праці та її ознаки.

7. Сутність завдань праці.

8. Характеристика особливості праці.

9. Предмет дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини».

10. Зміст дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини».

11. Традиційні питання, на які шукає відповідь «Економіка праці й соціально-трудові відносини».

12. Задачі, що полягають в основі «Економіки праці й соціально-трудових відносин».

13. Місце дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини» у системі економічних наук.

14. Характеристика економічної сутності праці у ринковій економіці.

Завдання

Завдання 1

Визначте основні фактори виробництва (предмети праці, засоби праці, суб’єкти праці) і кінцевий результат (товар) для таких видів діяльності:

- будівництво;

- надання перукарських послуг;

- пошиття одягу;

- пасажирські перевезення;

- ремонт взуття;

- переклади з іноземних мов.

Дайте необхідні пояснення.

Завдання 2

До якої групи (за різними класифікаціями) можна віднести такі стимули, і які потреби вони здатні задовольнити:

- заробітна плата;

- повага колег;

- службове просування (вища посада);

- участь у прийнятті управлінських рішень на підприємстві чи в структурному підрозділі;

- догана;

- направлення на курси підвищення кваліфікації.

Обґрунтуйте відповідь.

Завдання 3

Навести конкретні приклади за видами праці відповідно до приведених груп ознак.