Кількісні вимоги надійності

Для КТЗ треба задавати вимоги до кількісних і якісних характеристик надійності.

Показники надійності КТЗ треба вибирати з такого переліку:

- показники безвідмовності: імовірність безвідмовної роботи - P(t); імовірність відмови - Q(t); середній наробіток до відмови - Т_ср; інтенсивність відмов - l(t); параметр потоку відмов - w(t); середній наробіток на відмову - Т_о;

- показники ремонтопридатності: імовірність відновлення - Р_в (t); середня тривалість відновлення - Т_в ; інтенсивність відновлення – m(t);

- показники довговічності: середній ресурс - Т_р; гамма–відсотковий ресурс - Т_{р g} ; середній строк служби - Т_сл; гамма–відсотковий строк служби - Т_{сл g};

- показники збережності: середній строк збережності - T_з; гамма–відсотковий строк збережності - T_{з g} .

Імовірність безвідмовної роботи чи імовірність відмови за час tтреба використовувати для невідновлюваних і відновлюваних КТЗ, у яких значення часу tможна попередньо визначити з урахуванням регламенту використання КТЗ під час експлуатування.

Середній наробіток до відмови треба використовувати для невідновлюваних КТЗ із будь-яким законом розподілу відмов, а також для відновлюваних резервованих КТЗ.

Середній наробіток на відмову необхідно використовувати для відновлюваних КТЗ із будь-яким законом розподілу часу наробітку між відмовами.

Інтенсивність відмов треба використовувати для невідновлюваних КТЗ з експоненційним законом розподілу відмов.

Параметр потоку відмов необхідно використовувати для відновлюваних КТЗ із експоненційним законом розподілу між відмовами.

Показники безвідмовності та ремонтопридатності треба встановлювати для КТЗ в цілому; для КТЗ зі зміненою структурою внаслідок його реконфігурації у разі відмов (для резервованих КТЗ); для окремих функцій (у багатофункційних КТЗ), перелік яких має бути наведено в ТУ, ТЗ чи стандартах на КТЗ конкретних видів. Показники довговічності та збережності треба встановлювати для КТЗ в цілому.

Для КТЗ, які мають програмне забезпечення, показники безвідмовності й ремонтопридатності треба встановлювати окремо для відмов, усувані перезапусканням чи перезавантаженням програмного забезпечення.

Кількісні значення показників надійності, вибрані згідно з 7.2, треба встановлювати для КТЗ конкретної призначеності в ТЗ і/або ТУ. Можна не нормувати показник довговічності, якщо критерієм граничного стану є моральне старіння КТЗ.

Під час встановлення нормованих значень показників надійності КТЗ мають бути визначені та погоджені із Замовником:

- критерії відмов, стосовно яких установлено вимоги безвідмовності та збережності;

- критерії граничних станів, стосовно яких установлено вимоги довговічності.

Критерії відмов повинні забезпечувати простоту виявлення відмови, унеможливлювати прийняття помилкового рішення про працездатний чи непрацездатний стан КТЗ. Як критерії відмови треба вибирати такі ознаки, що забезпечують безпосередній зв'язок із основними споживчими властивостями КТЗ (показниками призначення), зазначеними в ТЗ чи ТУ. Для КТЗ, що мають метрологічні характеристики, критерієм відмови треба встановлювати установлене вийдення похибки за визначені межі.

Критеріями граничного стану КТЗ мають бути:

- недопустиме погіршення показників безвідмовності та безпечності внаслідок природних процесів старіння і зношення;

- неприпустиме зростання витрат на технічне обслуговування і/або відновлення, або неможливість відновлення працездатного стану КТЗ після чергової відмови;

- недопустиме зниження ефективності, спричинене моральним старінням КТЗ.

Одержують дані про очікувані чи фактичні значення показників надійності (визначання надійності) на стадіях розроблення, запроваджування у виробництво, серійного випуску і застосовування (експлуатації) КТЗ.

Перевіряють відповідність показників надійності заданим нормативам, встановленим у стандартах, ТЗ, або ТУ (контролювання надійності), на стадіях розробляння, запроваджування у виробництво і серійного випуску виробів.

На стадії розробляння показники очікуваної безвідмовності та функційної безпечності виробу треба одержувати розрахунковими методами, а очікувані показники ремонтопридатності, збережності та довговічності – за допомогою експертного оцінювання. Рішення про відповідність чи невідповідність вимогам надійності , встановленим у ТУ чи ТЗ, приймають на підставі критеріїв згідно з ДСТУ 3004.

На стадії запроваджування у виробництво визначати безвідмовність і функційну безпечність складових частин виробів треба експериментальними або розрахунковими методами, виробу в цілому – розрахунковим методом. За вимогами Замовника (споживача) контроль надійності на стадії запроваджування КТЗ у виробництво необхідно здійснювати на КТЗ установчої серії чи першої промислової партії згідно з ГОСТ 27.410, ДСТУ 3942 або ГОСТ 27402 (залежно від моделей відмов). Випробовування не проводять, якщо кількість зразків, необхідних для цього, перевищує кількість виготовлених виробів установчої серії, зазначених у технічному завданні на розроблення КТЗ.

На стадії серійного випуску виробник контролює надійність експериментальними методами (контрольними випробовуваннями згідно з ГОСТ 27.410, ДСТУ 3942 або ГОСТ 27402). За неможливості чи техніко–економічної недоцільності застосування експериментальних методів (для високонадійних, зокрема резервованих КТЗ, виробів одиничного виробництва чи випускання малими серіями, унікальних виробів чи КТЗ, які мають дуже велику вартість тощо) визначати і контролювати безвідмовність на стадії серійного випуску треба розрахунково–експериментальними методами.

Можна прискорено випробовувати КТЗ на безвідмовність у форсованих режимах за методиками, погодженими із Замовником.

У технічно обґрунтованих випадках можна не проводити випробування на збережність (довговічність), якщо відповідність КТЗ заданим вимогам гарантує виробник на підставі практичного досвіду транспортування, збережності і експлуатування виробів–аналогів, схожих за конструкцією, елементною базою, умовами застосовування, видом пакування та транспортної тари, технологією консервування тощо.

На стадії застосування КТЗ показники безвідмовності, ремонтопридатності, довговічності треба визначати:

– експериментальними методами (випробовуваннями, які проводить споживач у лабораторних або експлуатаційних умовах);

–за даними підконтрольної експлуатації.

Контрольні випробовування на надійність треба проводити підприємству–виробнику не рідше одного разу в три роки, а також у разі змінення схеми, конструкції, технології, заміни комплектувальних елементів та в інших випадках, що можуть призвести до зміни значень показників надійності виробів.

Можна не проводити чергові випробовування, якщо кількість зразків, необхідних для випробовування, становить більше 10% загального обсягу випуску виробів даного виду в поточному році. У цьому випадку за узгодженістю із Замовником (споживачем) контролювати показники надійності можна відразу для групи однотипних виробів (близьких за призначеністю, конструктивною реалізацією, схемотехнічними рішеннями, елементною базою та технологією виготовлення) за результатами контрольних випробовувань, що проводять на зразках виробів одного (кожного) виду, що належать до групи.

Підконтрольне експлуатування повинно передбачати організовування збирання й оброблення даних про надійність (безвідмовность, ремонтопридатність, довговічність і збережність) КТЗ в реальних умовах експлуатування. Збирати й обробляти дані треба в процесі авторського нагляду за надійністю техніки, що її розробляють абовипускають, атакож головною організацією галузі зі збирання та обробляння інформації про надійність,проектувальниками, експлуатаційними організаціями, випробувальними лабораторіями і центрами сертифікації продукції.

Організація робіт зі збирання й обробляння інформації про надійність КТЗ повинна бути регламентована галузевими нормативними документами.