Експериментальний метод визначення надійності та функційної безпечності
Експериментальні випробовування об’єкта на безвідмовність і функційну безпечність проводять методом статистичного випробовування. Під час випробовування на безвідмовність фіксують усі відмови, під час випробовування на функційну безпечність – тільки небезпечні відмови.
Для проведення експериментального випробовування одночасно долучають до роботи Nо об'єктів з усієї генеральної сукупності N виготовлених чи запланованих до виготовлення об'єктів. Кількість об'єктів для випробовування (обсяг вибірки) визначають залежно від середньоквадратичного відхилу наробітку до відмови і небезпечної відмови об'єктів, а також від вимог до вірогідності результатів випробовування, яку планують одержати (довірчої ймовірності). Обсяг вибірки збільшують у разі підвищення вимог до вірогідності результатів випробовування й збільшенні середньоквадратичного відхилу наробітку до відмови і небезпечної відмови об'єктів. Обсяг вибірки визначають згідно з ДСТУ 3004 [53]. Під час випробовування повинна бути забезпечена незмінність умов випробовування.
За результатами експериментального випробування визначають кількість небезпечних відмов nн(Dti) і кількість захисних відмов nз(Dti) за кожен і–інтервал часу Dti, на підставі яких складають таблицю результатів статистичного випробовування (табл. 3.1), у якій першу частину “Експериментальні дані” заповнюють за результатами випробування, а другу частину “Розрахункові дані” – за результатами розрахунків, виконаних на підставі отриманих результатів випробування.
Таблиця 3.1
Зведена таблиця статистичних даних випробовування
Кількість об'єктів, які поставлено на випробовування Nо =_________ | ||||
Кількість відмов n(Dti) за інтервал часу Dti | ||||
Dt1 | Dt2 | . . . | Dtn | |
1. Експери-менттальні дані: 1.1. Кількість небезпечних відмов nн(Dti) за інтервал часу Dti | nн(Dt1) | nн(Dt2) | . . . | nн(Dtn) |
1.2. Кількість захисних відмов nз(Dti) за інтервал часу Dti | nз(Dt1) | nз(Dt2) | . . . | nз(Dtn) |
2. Розрахун-кові дані: 2.1. Кількість відмов n(Dti) за інтервал часу Dti | n(Dt1) | n(Dt2) | . . . | n(Dtn) |
2.2. Кількість небезпечних відмов nн(ti) за час ti | nн(t1)=nн(Dt1) | nн(t2)=nн(Dt1)+nн(Dt2) | . . . | nн(tn)=nн(Dt1)+ +nн(Dt2)++…+ +nн(Dtn) |
2.3. Кількість захисних відмов nз(ti) за час ti | nз(t1)=nз(Dt1) | nз(t2)=nз(Dt1)+nз(Dt2) | . . . | nз(tn)=nз(Dt1)+ +nз(Dt2)+ +…+nз(Dtn) |
2.4. Кількість відмов n(ti) за час ti | n(t1)=nн(t1)+ +nз(t1) | n(t2)=nн(t2)+nз(t2) | . . . | n(tn)=nн(tn)+ +nз(tn) |
Для визначання середнього наробітку до відмови, до захисної відмови, до небезпечної відмови необхідно додатково фіксувати відповідно моменти часу усіх відмов (відповідні наробітки до відмови, до захисної відмови і небезпечної відмови і-об'єктів).
Після одержання експериментальних статистичних даних за формулами (2.3), (2.7), (2.13), (2.17), (2.19) визначають показники безвідмовності, а за формулами (2.25), (2.28), (2.31), (2.34), (2.36) – показники функційної безпечності. Для визначення показників безвідмовності у розрахункові формули підставляють значення кількості усіх відмов (як захисних, так і небезпечних) за необхідний інтервал часу. Показники безвідмовності та функційної безпечності визначають для різних інтервалів часу, після чого будують експериментальні функції у часі показників безвідмовності і функційної безпечності (для кожної групи показників достатньо й однієї), які потім апроксимують теоретичними функціями, після чого одержують їхні математичні вирази. За цими виразами і за формулами взаємозв'язку (2.5), (2.8), (2.9), (2.12) (2.14), (2.16), (2.18) обчислюють інші показники безвідмовності, а за формулами взаємозв'язку (2.27), (2.29), (2.30), (2.32) (2.33), (2.35), (2.36) – показники функційної безпечності.
Випробовування проводять у лабораторіях (випробувальних центрах) із використанням спеціального випробувального устаткування або в умовах підконтрольного експлуатування за допомогою збирання чи обробляння статистичних даних про експлуатування об’єкта. Умови випробовування зазначають у ТУ і/або методиках випробовування об’єкта конкретного виду. Крім цього, у цих документах зазначають: номенклатуру оцінюваних показників функційної безпечності і безвідмовності; стратегію випробовування – із відновленням і/або заміною виробів, що відмовили; перелік параметрів, за якими визначають працездатний і безпечний стан об’єкта; обсяг вибірки (кількість зразків об’єкта, що піддають випробовуванню); кількість незалежних спостережень і негативних результатів цих спостережень, що дають змогу прийняти рішення про відповідність чи невідповідність об’єкта заданим вимогам із безвідмовності і функційної безпечності, а також правила прийняття рішення; довірчу імовірність до результатів випробовування; тривалість проведення випробовувань; режими роботи, вид, характер і ступінь навантаженості елементів і складових частин об’єкта; періодичність перевіряння стану об’єкта у процесі випробовування.
Суттєвим недоліком експериментального методу визначення показників надійності та функційної безпечності є необхідність залучення до тривалих випробувань великої кількості об’єктів (особливо для визначення їх функційної безпечності), що у багатьох випадках є економічно недоцільним.
У разі неможливості чи недоцільності проведення повного статистичного випробовування об’єкта на функційну безпечність і безвідмовність визначення їх показників проводять розрахунковим чи розрахунково-експериментальним методом.
Дата добавления: 2016-06-13; просмотров: 608;