Сутність та ознаки фінансової кризи.

Поняття «криза» найтісніше пов'язано з поняттям «ризик», а це певною мірою впливає на розробку будь-якого управлінського рішення.

Соціально-економічна система (суспільна формація, фірма, підприємство) мають дві тенденцій свого існування: функціонування і розвиток.

Функціонування – це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цілісність системи та її сутнісні характеристики.

Розвиток – це придбання нової якості, що зміцнює життєдіяльність в умовах середовища, яке змінюється.

Функціонування і розвиток взаємопов’язані, а це і відбиває можливість та закономірність настання кризи і вихід з неї. Функціонування стримує розвиток і є його живильним середовищем, розвиток руйнує процеси функціонування, але створює умови для його здійснення. Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, що відбиває періодичне настання криз.

Криза – це надзвичайне, найбільше загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі.

Причини криз можуть бути:

– об'єктивні потреба в модернізації і реструктуризації;

– суб'єктивні відбивають помилки в управлінні;

– природні характеризують явища клімату, землетрусу та ін.;

– зовнішні: – пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку, розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні;

– внутрішні – пов’язані із внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною та інвестиційною політикою.

Небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати.

Сучасний світ розвивається під впливом процесів глобалізації. Глобалізація – це більш розвинута форма інтернаціоналізації Це пов”язано із сучасними технологіями, інвестиціями, робочою силою, інтелектуальними та фінансовими ресурсами, сучасними методами і технологіями менеджмента.

Процеси глобалізації проявляються через:

– зростаючу роль світової торгівлі та інвестицій;

– диверсифікацію(поєднання широкого кола видів діяльності) світових фінансових ринків та ринків робочої сили;

– зростаючу роль і значення транснаціональних корпорацій у міжнародних господарських процесах;

– загострення глобальної конкуренції.

Основні ознаки і показники процесу глобалізації:

– зростаюча взаємозалежність економік різних держав;

– зростаюча єдність світового господарства;

– посилення відкритості національних ринків;

– поглиблення міжнародного розподілу і кооперації праці.

Негативні тенденції глобалізаційних процесів:

– загроза глобальної ядерної катастрофи;

– виникнення парникового ефекту;

– втручання генної інженерії у природні дані людини;

– неконтрольоване збільшення народонаселення планети;

– можливість клонування.

Глобалізація є негативною для країн, що розвиваються, оскільки вони відчувають нестачу у кваліфікованих кадрах, господарській інфраструктурі, інституціях, економічно обґрунтованих програмах щодо реалізації наявних можливостей.

Розвинуті країни в результаті глобалізації мають можливість постійно замінювати малокваліфіковану робочу силу за рахунок інших країн: завдяки торгівлі, інвестуванню, доступу до зовнішніх джерел ресурсів.

Обумовленість та сутність кризи в державному управлінні. Системна криза д.у. та шляхи запобігання і подолання криз такого порядку.

Політико-економічним інститутом держави є державна влада, яка реалізується через систему органів державного управління. У органів державної влади і управління різна природа і функції, але при цьому вони мають аналогічні етапи життєвих циклів(це: формування, розвиток, виконання, старіння або розпад). Проте їх життєві цикли не співпадають у своєму розвитку – цикли державного управління відстають від циклів державної влади. Це і лежить в основі криз державного управління. Криза державного управління – особливий переломний стан у розвитку і функціонуванні політичної системи суспільства, державно-владних структур, який характеризується нестабільністю, розбалансованістю діяльності політичних інститутів, зниженням рівня керованості соціально-економічними процесами, загостренням політичних конфліктів, наростанням критичної активності мас.

Системна криза – це взаємна невідповідність економіки, соціальної сфери, політики, права та ін. тобто розбалансованість системи, яка не може бути подолана в рамках (без зміни) існуючого соціально-економічного ладу.

Ознаки прояву системної кризи:

– тривалий, прихований або явний параліч державної влади, повна втрата державними структурами можливостей та потенціалу управлінського впливу, стратегічної ініціативи і творчості, часте застосування владними особами популістських обіцянок, зміні курсу, кадровій «чехарді», у цілому - «зигзагової» політики;

– підвищена критична активність, тиск незадоволених мас;

– абсолютне і відносне зубожіння значної частини населення, різке падіння рівня життя, руйнування звичного способу життя людей, що позбавилася роботи, добробуту.

В основі системної кризи сучасної України лежить основне протиріччя, що існує в суспільстві - протиріччя між суб'єктами влади, що здійснюють реформи, з однієї сторони й основною масою громадян, з іншої, а це веде до звуження соціальної опори правлячого режиму, появі у людей відчужено-ворожого відношення до держави.

Наростання конфлікту між владою і суспільством пояснюється насамперед тим, що падає рівень життя.

В умовах кризи основним у державному управлінні є розробка антикризової програми оперативного реагування, впровадження в життя оптимальних процедур пошуку і узгодженого прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, передбачення у цих процедурах реальних можливостей корегування помилок.