Aнaліз звіту пpо pух гpошових коштів

Pух гpошових коштів – нaдходження і вибуття гpошових коштів тa їх еквівaлентів в пpоцеcі гоcподapcької діяльноcті відобpaжaєтьcя у звіті пpо pух гpошових коштів підпpиємcтвa.

Гpошовий обоpот кожного cуб’єктa гоcподapювaння пов’язaний з нacтупними фaктaми підпpиємницької діяльноcті:

− зaбезпечення пpоцеcу підпpиємницької діяльноcті (зaкупівля товapів, cиpовини, мaтеpіaлів, комплектуючих виpобів, виплaтa зapобітної плaти тощо);

− pеaлізaція товapів, пpодукції, pобіт, поcлуг, тобто відшкодувaння витpaт і фоpмувaння доходів;

− cплaтa подaтків, обов’язкових відpaхувaнь і збоpів;

− отpимaння і погaшення кpедитів і cплaтa відcотків зa кpедит кpедитним уcтaновaм.

Звіт міcтить гpошові кошти тpьох джеpел для будь-якого підпpиємcтвa:

– гpошові кошти від опеpaційної діяльноcті;

– гpошові кошти від інвеcтиційної діяльноcті;

– гpошові кошти від фінaнcової діяльноcті.

Для підготовки звіту пpо pух гpошових коштів необхідні дaні бaлaнcу підпpиємcтвa тa звіту пpо пpибутки.

Зміcт звіту може cуттєво відpізнятиcь для pізних підпpиємcтв з уpaхувaнням необхідноcті відобpaження оcобливоcтей цих підпpиємcтв.

Коpиcть звіту в тому, що він відобpaжaє динaміку зміни фінaнcових покaзників підпpиємcтвa як pезультaт пpийняття упpaвлінcьких pішень.

Темa 11. Фінансове планування та прогнозування на підприємстві

План:

11.1 Зміст, завдання та методи фінансового планування.

11.2 Види фінансового планування.

11.3 Стратегічне фінансове планування.

11.4 Оперативне фінансове планування.

11.5 Бюджетування як вид фінансового планування.

11.1 Зміст, завдання фінансового планування

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

– забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

– установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

– визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

– виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

– здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

11.2 Методи фінансового планування

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

– максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

– економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

– економія поточних витрат;

– мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

– максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання.

Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів.

11.2 Види фінансового планування

Залежно від використовуваної інформації про минуле, справжнє або бажаному фінансовому стані компанії в майбутньому розрізняють реактивне, инактивное, преактивний, інтерактивний напрямку планування [23].

Реактивне планування націлене в минуле, і тільки в минуле. Основний метод реактивного планування укладається в дослідженні всіх проблем з погляду їх виникнення й розвитку в минулому.

Инактивное планування націлене на пристосування до сьогодення, і тільки до сьогодення. При такім плануванні не вважається потрібним вертатися в минуле або прагнути до руху вперед. Умови, що існують, сприймаються як досить гарні.

Преактивне планування припускає оцінку майбутніх подій. При даному методі велике значення набувають економіко-математичні методи прогнозування.

Інтерактивне планування (приставка «інтер» означає «меж», «між») засноване на принципі участі й максимальної мобілізації творчих здібностей працівників організації. Ціль інтерактивного планування – проектування майбутнього. Передбачається, що при застосуванні інтерактивного планування майбутнє сплановане зі стовідсотковою ймовірністю, що в реальнім житті недосяжне й робить його скоріше ідеально теоретичним, ніж практичним.

У сучасній економічній літературі розглядаються три моделі фінансового планування:

1) розробка фінансового розділу бізнес-плану;

2) бюджетування;

3) складання прогнозних фінансових документів.

Планування також підрозділяють на три види: стратегічне – 2-5 років; поточне – строком на один рік; оперативне – на строк менш одного року.

11.3 Стратегічне фінансове планування

Управління як процес починається зі стратегічного планування, тому що воно забезпечує основу для всіх наступних управлінських розв'язків.

Стратегічне планування – це набір дій і розв'язків, початих керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, тобто детальних, всебічних, комплексних планів, призначених для забезпечення здійснення місії організації й досягнення її довгочасних цілей.

У число потенційних переваг, які дає розробка стратегічного плану, входять:

– поліпшення якості організаційної роботи;

– наявність чіткої уяви про напрямок руху до майбутнього;

– можливість своєчасного вирішення головних організаційних проблем;

– досягнення більш високого економічного показника «витрати – ефективність»;

– створення робочого колективу й нагромадження експертних знань;

– виконання вимог, що фінансують організацій;

– прийняття активної, а не вичікувальної позиції стосовно проблем, що коштують перед організацією.

Стратегічне планування набуває сенсу тоді, коли воно реалізується. Обґрунтовані цілі є найважливішим компонентом ефективного планування, але вони не забезпечують повністю адекватних орієнтирів для ухвалення рішення й поведінки. Цей підхід дає величезну свободу дій, при якій працівники, відповідальні за досягнення цілей, можуть легко вибрати такий образ дій, який фактично не забезпечить досягнення цілей.

До цих інструментів ставляться тактика, політика керівництва, правила, процедури, стимулювання діяльності працівників, керування по цілям і бюджети [27].

11.4 Оперативне фінансове планування

Оперативне планування насамперед є плануванням досягнення цілей. Воно будується на стратегічніму плануванні й залежить від прийнятої в результаті стратегічного планування продуктової концепції, структури потенціалу й системи управління.

У рамках оперативного планування в розрізі асортиментів і обсягів плануються програми продуктів і послуг, які організація повинна провадити в короткостроковій і середньостроковій перспективі на базі заданого потенціалу, або потужностей, і необхідні для цього в окремих функціональних сферах діяльності заходу (операції).

Оперативне планування в широкому змісті називають також поточним, або регулярним.

Рішення, прийняті в оперативному плануванні, є ситуативними (поточними) і характеризуються наступними ознаками:

– впливають на величину активів і показники успіху організації;

– вимагають при прийнятті особливої відповідальності від підрозділів або відділів організації;

– можуть ухвалюватися на вищому, середньому й нижньому рівнях керування;

– діють у короткостроковій перспективі й ухвалюються відносно часто;

– повинні ухвалюватися з урахуванням системи цінностей вищого керівництва, філософії й культури організації в цілому, а також можливих субкультур окремих підсистем організації.

11.5 Бюджетування як вид фінансового планування

Під бюджетуванням слід розуміти технологію складання скоординованого по всіх підрозділах або функціях плану роботи організації, що базується на комплексному аналізі прогнозів зміни зовнішніх і внутрішніх параметрів і одержанні за допомогою розрахунків економічних і фінансових індикаторів діяльності підприємства, а також механізмі оперативно-тактичного управління, який забезпечує вирішення виникаючих проблем і досягнення заданих цілей.

Для організації розрахунків бюджету підприємства всю сукупність даних доцільно розділити на:

– бізнес-прогнози, які являють собою масиви передбачуваних даних, що відображають особливості зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства на майбутній період;

– бізнес-завдання, які розраховуються на підставі бізнес-прогнозів і призначені для визначення комплексу показників діяльності підприємства.

Вихідними результатами бюджетного процесу є планові форми зведеної фінансової звітності:

– звіт про фінансові результати – «вихідна» форма операційного бюджету;

– звіти про рух грошових коштів і про зміну фінансового стану – «вихідні» форми фінансового бюджету;

– звіт про інвестиції – «вихідна» форма інвестиційного бюджету;

– баланс – інтегральна «вихідна» форма, що поєднує результати всіх трьох основних бюджетів, що становлять зведений бюджет підприємства.

На підставі цих даних розробляються наступні види бюджетів:

– бюджет продажів – показує помісячний і поквартальний обсяги продажів по видах продукції й у цілому по компанії в натуральних і вартісних показниках протягом бюджетного періоду;

– виробничий бюджет – відображає помісячний і поквартальний обсяги виробництва (випуску) по видах продукції й у цілому по компанії в натуральних показниках з урахуванням запасів готової продукції на початок і на кінець бюджетного періоду;

– бюджет запасів готової продукції (даний бюджет також може бути об'єднаний з бюджетом проведення, входити до його складу) – містить у собі інформацію про запаси по видах продукції, по компанії в цілому й по окремих бізнесах у натуральних і вартісних показниках;

– бюджет прямих матеріальних витрат (основних матеріалів і запасів товарно-матеріальних цінностей) – містить інформацію про витрати сировини й матеріалів, покупних виробів і комплектуючих розраховуючи на одиницю готової продукції по видах продукції й у цілому по компанії в натуральних і вартісних показниках, а також інформацію про запаси основних матеріалів у вартісних показниках на початок бюджетного періоду;

– бюджет прямих витрат праці – відображає витрати на заробітну плату основного виробничого персоналу протягом бюджетного періоду розраховуючи на одиницю готової продукції по видах продукції й у цілому по компанії в натуральних і вартісних показниках, тобто з урахуванням витрат робочого часу в человекочасах і тарифних ставок;

– бюджет прямих виробничих (операційних) витрат – може складатися тоді, коли потрібно більш точний облік тих виробничих (операційних – для торговельних фірм і підприємств сфери послуг) видатків, які можуть бути віднесені до категорії прямих (змінних) витрат;

– бюджет загальновиробничих (загальноцехових) накладних видатків – показує видатки на заробітну плату адміністративно-управлінського, інженерно-технічного й допоміжного персоналу, безпосередньо зайнятого в даному бізнесі (цеху, структурному підрозділі), орендні платежі, комунальні й відрядні видатки, витрати на поточний ремонт, вартість малоцінного й швидкозношуваного інструмента й інші витрати ( головним чином, загальноцехові видатки), пов'язані з функціонуванням даного бізнесу протягом бюджетного періоду;

– бюджет управлінських видатків – містить у собі інформацію про видатки на заробітну плату адміністративно-управлінського, інженерно-технічного й допоміжного персоналу в апараті управління підприємством або фірми, орендні платежі, комунальні й відрядні видатки, витрати на поточний ремонт, вартість малоцінного й швидкозношуваного інструмента й інші ( головним чином загальноорганізаційні) видатки протягом бюджетного періоду;

– бюджет комерційних видатків – відображає видатки на рекламу, комісійні збутовим посередникам, транспортні послуги та інші видатки по реалізації продукції підприємства або фірми;

– бюджет накладних видатків – містить інформацію про інші видатки підприємства, наприклад про амортизацію, сплату відсотків за кредит і про інших загальнозаводських видатках протягом бюджетного періоду.

Головний зміст операційних бюджетів – більш ретельна підготовка вихідних даних для всіх основних бюджетів, насамперед для бюджету доходів і видатків і бюджету руху грошових коштів, а також переклад планованих показників з натуральних одиниць виміру (нормогодини, штуки, тонни й т.п.) на мову вартісних показників. Важливою особливістю складання операційних бюджетів є відображення витрат різного виду розраховуючи на одиницю вартості готової продукції. Це дозволяє вже в основних бюджетах (конкретно в бюджеті доходів і видатків) зробити поділ витрат на змінні (прямі) і постійні (умовно-постійні).