Стратегія управління фінансовим потенціалом підприємства

Структурна перебудова, яка відбувається в реальному секторі економіки, диверсифікація і децентралізація виробництва визначають радикальні зміни в області стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства.

В рамках, в яких відбувається сьогодні на багатьох підприємствах реструктуризація, принципово важливий аналіз фінансових потоків, пошук вигідних джерел фінансування і інвестування, забезпечення фінансової рівноваги дебіторської і кредиторської заборгованості, ефективна податкова і облікова політика. Виходячи з цього, стратегію по управлінню фінансовим потенціалом підприємства слід розглядати як комплекс заходів по управлінню фінансовими ресурсами підприємства з метою отримання економічної вигоди і безперервної життєдіяльності підприємства.

Механізм формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства можна розділити на ряд етапів:

1) аналіз і виділення з мети підприємства, пріоритетів при формуванні стратегії управління фінансовим потенціалом;

2) розробка конкретної мети базуються на:

- аналізі і прогнозі фінансово-економічного стану зовнішнього середовища;

- аналізі внутрішнього середовища підприємства;

- виявленні сильних і слабих сторін, зокрема, сильними сторонами є: стабільний приріст об’єму продажів і прибутковості, додатковий грошовий потік; слабими сторонами – зниження рентабельності, негативний грошовий потік можливостей – поліпшення структури витрат; загрози – втрата капіталу, інвестованого в дочірні підприємства, ознаки загальноекономічної депресії;

3) адаптація до зовнішнього середовища;

4) визначення основних напрямів формування, накопичення, розподіли ресурсів, і пошук нових джерел фінансування;

5) формування елементів стратегії управління фінансовим потенціалом (планування і контроль фінансових потоків і ресурсів, організаційно-правове оформлення, вибір фінансових інструментів, аналіз і оцінка фінансових ризиків, формування програми життєдіяльності підприємства, податкове планування);

6) розробка стратегії управління фінансовим потенціалом в конкретних фінансових програмних документах і стратегічних планах;

7) реалізація стратегії управління фінансовим потенціалом;

8) аналіз і контроль стратегії управління фінансовим потенціалом. Використання результатів аналізу для конкретизації стратегічних напрямків розвитку підприємства.

Формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства включає наступні складові:

- стратегічне і тактичне планування;

- організаційно-правове оформлення фінансових потоків;

- контроллінг в управлінні фінансово-економічною діяльністю;

- вибір ефективних фінансових інструментів;

- управління фінансовими ризиками;

- податкове планування;

- використання інвестиційних рішень;

- діагностика і прогнозування фінансового потенціалу підприємства.

Всі відзначені вище елементи стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства визначають конкурентоспроможність будь-якого підприємства. Досягнення саме цієї мети і повинна забезпечити в перспективі система управління підприємством.

По суті стратегію управління фінансовим потенціалом підприємства слід розглядати як систему мети і дій на перспективу, основою створення і реалізації якої є управління фінансами, фінансовими ресурсами підприємства, тобто фінансовий менеджмент. Дана система є планами отримання, накопичення і розподілу фінансових ресурсів.

Вихідною позицією в розробці стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства є ефективне використання фінансового ринку, головною функцією якого є забезпечення руху грошових потоків від одних власників до інших. Зокрема, необхідно активізувати систему вексельного обігу у взаємозаліках підприємств, розвивати лізингові відносини, упроваджувати факторингові операції і т.п.

З відзначеного вище набору фінансових інструментів кожне підприємство може розробити свою стратегію управління фінансовим потенціалом. Але необхідно враховувати, що всі інструменти фінансового ринку динамічні постійно розвиваються, тому перед всіма підприємствами однієї з найважливіших задач є своєчасне відстеження тенденцій розвитку фінансового ринку і своєчасне ухвалення на озброєння економічно вигідних стратегій.

При формуванні стратегії управління розвитком підприємства необхідно застосовувати як кількісні, так і якісні підходи і методи. Необхідність поєднання кількісних і якісних методів породжує проблему їх обмеженого комбінування в процесі побудови стратегії. При цьому не можна упустити ні кількісні (норму прибутку, процентні ставки за кредитами і ін.), ні якісні (рівень і критерії фінансового стану, ресурсовіддача і т.п.).

У зв’язку з цим однією з головних задач, що стоять перед фінансовими менеджерами є ефективне управління процесом формування, використання та прогнозування потреби у внутрішніх джерелах фінансових ресурсів.

До внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів відноситься чистий прибуток підприємства, формуюча частина його власних фінансових ресурсів, який забезпечує приріст власного капіталу і відповідно зростання вартості підприємства, і амортизаційні відрахування.

Не дивлячись на те, що амортизаційні відрахування у вітчизняній економічній літературі не визнані як складова доходу підприємства, вони грають певну роль у формуванні внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів, особливо на підприємствах з високою вартістю позаоборотних активів, що використовуються, де вони виступають засобом реінвестування власного капіталу.

В зарубіжній практиці амортизаційні відрахування включаються до складу джерел формування фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування, хоча і входять у собівартість виробленої продукції, після її реалізації акумулюються у фундаціях, призначених для оновлення вартості зношених засобів праці. З тієї точки зору нарахована амортизація розглядається як потенційний фінансовий ресурс відтворювання. Але амортизаційні відрахування постійно знаходяться в русі, і повинні знаходиться в русі. Тільки тоді вони не будуть невикористаним капіталом, який чекає свого часу, щоб проявити себе як фінансовий ресурс, а приноситимуть прибуток.

Дослідження методів нарахування амортизації показує, що за певних умов амортизаційні відрахування (в мить, коли накопичена величина їх відповідатиме вартості заміщених засобів виробництва) функціонуватимуть як фінансовий ресурс, що з’явився як складова отриманого доходу.

При цьому, не важливо на яку мету вони використовуватимуться в майбутньому: на реновацію або капітальний ремонт. І в тому, і в іншому випадку відтворювання основних засобів має чіткі тимчасові межі. В цьому проміжку часу амортизаційні відрахування, функціонуючи як внутрішнє джерело фінансових ресурсів, можуть і повинні приносити прибуток.

Так, застосування методів прискореної амортизації основних засобів обумовлюються їх узгодженістю з механізмом ринкових відносин. При цьому амортизаційні відрахування, з одного боку, зменшують розмір оподаткованого прибутку, а з другого боку, посилюють роль амортизації як джерела накопичення фінансових ресурсів.

Розширення самостійності підприємств в ухваленні рішень, що стосуються розрахунків амортизації, створить сприятливі умови для самофінансування за рахунок застосування методів прискореної амортизації активної частини основних засобів; механізму відшкодування різниці між нарахованою амортизацією і відновленою вартістю основних засобів за рахунок прибутку. Підводячи підсумок вищесказаному, хочеться відзначити, що самим виправданим, як критерій абсолютної результативності фінансових ресурсів, слід рахувати показник чистого доходу, розрахований як сума прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства (чистий прибуток) плюс амортизаційні відрахування.

Питання для обговорення

1. Яка роль фінансового аналізу в оцінці фінансового потенціалу підприємства?

2. Головне завдання управління фінансовим потенціалом підприємства.

3. Що є початковою позицією у розробці стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства?

4. Які складові включає формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства?

5. Концептуальні основи механізму управління фінансовим потенціалом підприємства.

6. Які основні напрямки управління фінансовим потенціалом підприємства?

7. Що становить прогнозування фінансового потенціалу підприємства?

8. Які основні аспекти процесу прогнозування фінансового потенціалу?

9. Назвіть етапи механізму формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства.

10.Які методи використовують при формуванні стратегії управління фінансовим потенціалом?