Концептуальні основи механізму управління фінансовим потенціалом підприємства

В умовах ринкової економіки проблема оцінки фінансового потенціалу підприємства розпадається на ряд окремих питань, з яких ключовим є фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз є способом накопичення, трансформації і використовування інформації фінансового характеру, який необхідний для того, щоб:

· оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;

· оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;

· виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;

· спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.

Основною метою фінансового аналізу є отримання найбільшого числа ключових (самих інформативних) параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасиву, в розрахунках з дебіторами і кредиторами, щоб своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності. В ході такого аналізу аналітика і керівника (менеджера) може зацікавити не тільки поточний фінансовий стан підприємства, але і його проекту на найближчу або віддаленішу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

В цих умовах перед менеджерами підприємств встає безліч питань:

· Якою повинна бути стратегія і тактика сучасного підприємства?

· Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства, щоб забезпечити його подальше процвітання?

· Як підвищити ефективність управління фінансовими ресурсами?

· Яким чином визначити чинники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці і інші життєво важливі питання може дати відповідь об’єктивний фінансовий аналіз. Його матеріали дозволяють виявити найраціональніші напрями розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Суб’єктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, кредитори (банки та ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожний суб’єкт аналізу вивчає інформацію, виходячи з своїх інтересів. Так власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу і оцінити ефективність використовування ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам – доцільність продовження кредиту, умов кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам – вигідність розміщення в підприємство своїх капіталів і т.д.

Друга група користувачів фінансового аналізу – це суб’єкти аналізу, які хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи. До них відносяться аудиторські фірми, консультанти бірж, юристи, асоціації, профспілки.

Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види, залежно від наступних ознак:

1. За організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.

Зовнішній фінансовий аналіз базується на публікованих звітних даних тобто на дуже обмеженій частині інформації про діяльність підприємства, яка є надбанням суспільства. Основними джерелами інформації є бухгалтерський баланс і додатки до нього.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, сторонніми особами, що є, для підприємства і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства.

Задачі зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу. Як основні тут можна виділити:

- групу таких користувачів, як власники – акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності своїх внесків, розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства;

- групу численних сторонніх господарюючих суб’єктів, яку складають:

· кредитори, які повинні бути упевнені, що їм повернуть борги; потенційні інвестори, які намагаються прийняти рішення про внесок своїх засобів в підприємство;

· постачальники, які хочуть бути упевненими в платоспроможності своїх клієнтів;

· аудитори, яким необхідно розпізнати фінансові хитрощі своїх клієнтів.

Загальна задача, яка при цьому досліджується, це проведення:

· оцінки фінансових результатів;

· оцінки майнового стану;

· аналізу фінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

· дослідження стану і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;

· аналізу ефективності вкладеного капіталу.

Внутрішній фінансовий аналіз використовує всю інформацію про стан справ на підприємстві, у тому числі і доступну лише обмеженого колу осіб, які керують діяльністю підприємства. Внутрішній фінансовий аналіз ставить за мету більш глибоке дослідження причин стану, взаємозв’язку показників об’єму, собівартості і прибутку, що склався. Основний зміст (задачі) внутрішнього фінансового аналізу може бути доповнений і іншими аспектами, що мають значення і для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв’язку витрат обороту і прибутку.

2. За об’ємом дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства. Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства; оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел; стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства; оптимальність інвестиційного портфеля; оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

3. За об’єктом аналізу виділяють наступні його види:

Аналіз фінансової діяльності господарюючого суб’єкта в цілому. В процесі такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства (об’єднання) в цілому без виділення окремих його структурних одиниць.

Аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства.

Аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов’язані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями; з фінансуванням окремих реальних проектів і інші.

4. По періоду проведення виділяють попередній, поточний і послідовний фінансовий аналіз.

Попередній фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання великого банківського кредиту).

Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативної дії на результати фінансової діяльності. Як правило він обмежується коротким періодом часу.

Подальший (або ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний рік (місяць, квартал, рік) за результатами фінансової діяльності підприємства. Порівняно з попереднім і поточним аналізом, він базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

В цілому аналітичні задачі всіх видів аналізу є конкретизацією мети аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методологічних можливостей проведення цього аналізу, що сприяє зростанню інформованості адміністрації підприємства і інших користувачів економічної інформації (суб’єктів аналізу) про стан об’єктів, що цікавлять.

Зі всього сказаного вище можна зробити висновок, що фінансово-економічний аналіз є базою для ухвалення управлінських рішень з питань життєдіяльності підприємства.